WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Теорія культури. - Реферат

Теорія культури. - Реферат

устрою та права. У свідомості людей па-леоліту відбувся поділ на своє та чуже. Якщо на ранній стадії буття людська спільнота являла собою проміскуїтетну орду, тобто громаду, в якій не було табу на безладні статеві контакти, то в палеоліті з'являються нові поняття: моя дружина, моя дитина, мій рід. Щоправда, жінку вважали власністю і часто здобували силою; власністю були й діти, яких можна було, наприклад, принести в жертву ідолові.
З плином часу кровозмішувальні союзи забороняються; регулювання шлюбних відносин кладе початок виокремленню того чи іншого роду. Роди групуються в племена та союзи племен. Якщо раніше всередині кожного племені існувала певна система самоуправління, яка підпорядковувалася владі вождя, то тепер група племен під проводом головного вождя утворювала зачаток народу, який відстоював своє право на життя й володіння тими чи іншими територіями у численних кривавих війнах.
Чоловіки в цей період переважно займалися мисливством, жінки - зберігали вогонь, добутий з ураженого блискавкою дерева, збирали їстівні коріння та ягоди, приглядалися до диких рослин, починали культивувати їхнє насіння, доглядати приручених тварин; виховували дітей, знайомили їх з небезпеками навколишнього світу, розповідали про героїв племені. Саме жінка сприяла переходу до осілого способу життя, землеробства.
Майно, речі, стада свійських тварин, жінки й діти були загальним багатством племені. Тому нерідко шлюби, так само, як і матеріальні цінності, становили предмет колективного інтересу. Вважають, що саме в період палеоліту виникав інститут старійшин, що чинить суд і визначає покарання, регулює шлюбний обмін, ініціює колективні роботи та визначає компенсацію за них.
З переходом від мисливства та збирання дарів природи до скотарства та землеробства відбувається й переорієнтація людського суспільства з матріархального ладу на патріархальний. Чоловіки вже не відлучаються надовго від сім'ї, не полюють тижнями в лісах і степах, а пасуть худобу й працюють у полі, на них лягає основне фізичне навантаження. Жінка, яка в епоху палеоліту започаткувала інтерес до осілого життя, до вивчення природи, окультурення рослин й одомашнення тварин, тепер підкоряється владі чоловіка як глави роду.
З винайденням нового металу (бронзи) розширюються товарний обмін і політичні контакти між окремими районами. Починаються постійні зіткнення між племенами за володіння худобою, пасовищами. Виникає культ вождя, який вимагає особливого ставлення до себе як при житті, так і після смерті. Саме для вождів споруджують перші заупокійні кургани (насипи над похованнями).
З'являється родоплемінна аристократія, яка утворює клас, що вже не родичається з простолюдом - підставою були воєнні подвиги предків або якісь інші заслуги перед спільнотою. Саме з цього класу формувалися жерці та старійшини.
Зародки наукової свідомості. Первісну людину цікавив зв'язок ре-чей в навколишньому світі та властивості цих речей. З раннього дитинства вона мала засвоїти, що вогонь, вода, гроза, звірі - це небезпека; що існують корисні та отруйні рослини; що слід розрізняти місцевості, придатні для життя, і ті, які приховують у собі загрозу. Наш пращур намагався зрозуміти ритми природи, полегшити своє життя винаходом примітивних механізмів; мандрував, знайомився зі звичаями інших народів; спостерігав за навколишнім світом. Він прагнув лікувати хвороби, щоб уникнути смерті. Діти, що доглядали його в старості, мусили мати примітивні знання, аби вижити в суворій боротьбі з оточенням. Отож, формувалася нова функція лівої півкулі мозку - здатність логічно мислити.
Зародком науки була магія. Первісний чаклун використовував ознаки'подібності тих чи інших речей, загальні властивості їх перетворення. Знахарі, що вивчали якості рослин і мінералів, не лише впливали на психіку, викликаючи, завдяки застосуванню тієї чи іншої речовини, стан сп'яніння чи галюцинації, а й реально лікували людей. Досвід пізнання був довгим, сповненим протиріч. Внаслідок відсіювання марновірства й закріплення знань про якості матеріальних речей повільно формувалося точне знання про природу.
За відсутності писемності знання передавалися усно і закріплювалися, як зазначалося вище, у вигляді міфів та ритуалів. Водночас практичний досвід боротьби з природою вимагай накопичення певної суми теоретично-практичних знань, формування певних технологій.
Зокрема, це пояснюється переходом до землеробства, бо циклічний характер останнього обмежував час для пошуків їжі і поклав початок інтенсифікації розумової діяльності та вивченню природи.
Осіле життя диктувало нові вимоги. Звірі одомашнювалися, рослини культивувалися. Від стихійної селекції (відбір корисних порід рослин і тварин) людина переходить до систематичного перетворення. Хатини і напівземлянки поступаються справжній, хоча й примітивній, споруді, яку слід розглядати не як мистецтво, а як зародження інженерної справи. Виникає також поняття грошей, що пояснюється формуванням множини цінностей, які відповідають грошовому еталону (мушлі, камені, рідкісне пір'я птахів, зуби звірів тощо).
Нормою для первісного суспільства стає диференціація чоловічого й жіночого. Зазвичай хлопці та дівчата виховувалися окремо. Для того, щоб стати дорослим, слід було пройти важке випробування - ініціацію, під час якої підліток зазнавав численних ритуальних каліцтв і набував знань, які раніше від нього приховувалися.
Найбільш інтелектуальні члени племені ставали звичайно жерцями", які усно передавали нащадкам суму знань і спостережень над природою, зберігали й розвивали сюжети міфів, були знавцями ритуалів. Вони накопичували знання про властивості рослин, прикмети погоди, рух небесних світил тощо. Жерці займалися не лише магією, але й систематизували дані про природу та людину. Отож, зародки науки найчастіше зосереджувалися у руках жерців.
Мистецтво первісного суспільства. Мистецтво виникає найчастіше як священна гра, магічне втілення в- художньому образі якихосьважливих якостей речей світу.
Першим прагненням щось зобразити можна вважати зиґзаґоподібні смуги на стінах давніх печер, які правили не за житло, а за храми. Лінії перекривають одна одну і справляють враження випадково проведених, але це були спроби людини передати суть руху життя. Слід згадати і про відбитки людських долонь, залишених поруч.
Перші зображення тварин настільки примітивні, що складно буває визначити навіть породу звіра. Але з часом малюнок вдосконалюється, наприкінці епохи палеоліту людина вже чіткіше вимальовує не тільки контури тварини, але й дрібні шерстинки. В зображеннях з'являється ілюзорна об'ємність. Якщо спочатку використовували лише один колір, то тепер художники вдаються до двох чи трьох. Фарби використовують природні, мінеральні - вохру, сажу, крейду та ін. їх наносять примітивними пензлями - жмутом вовни, пучком трави, просто рукою. Перехід від зображення, яке наносили пальцем на м'який шар глини, до використання фарб свідчить про розвиток мистецтва. Основний район поширення мистецтва настінного живопису епохи палеоліту - територія сучасної Франції та Іспанії. Майже всі зображення цієї епохи стосуються тварин, на яких людина полювала, яким поклонялася. Одна з найвідомідшх знахідок - печера Альтаміра в Іспанії, деякі тварини на її стінах зображені майже в натуральну величину вражаюче переконливо. Наприклад, в зображенні бізона точно відтворені його анатомічні особливості та пропорції. На стелі альтамірської печери намальовано близько двох десятків бізонів, коней, кабанів. Кожне зображення зокрема - чудове, але фігурки розташовані безладно, композиції як такої ще, власне, немає; відсутня лінія обрію, відчуття верху та низу, пейзажний фон тощо. Це свідчить про зіркий погляд та майстерність, водночас людина палеоліту ще не усвідомлювала повністю зв'язків, які існують між явищами світу. Щоправда, наприкінці палеоліту вже робляться перші спроби згрупувати в малюнку звірів, об'єднати їх в один сюжет.
Зображаючи тварин, людина таким чином пізнавала світ, виявляла свою віру в магічну
Loading...

 
 

Цікаве