WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Теорія культури. - Реферат

Теорія культури. - Реферат


Реферат на тему:
Теорія культури.
Відомий історик XX ст. А. Тойнбі слова "культура" і "цивілізація" вживає як синоніми. Він розглядає історію людства як утворення низки цивілізацій, не поєднаних між собою. Поняття цивілізації в його розумінні стосується будь-якого артефакту: чи то твору мистецтва, чи то винаходу колеса або якогось іншого механізму. Водночас цивілізацію А. Тойнбі розглядає як певну концепцію життя, його структуру. Інші вчені розуміють "культуру" як сферу духовності й "цивілізацію" як сферу техніки. Існує й така точка зору: цивілізація - це найвища стадія культури, яка виникає після переходу від мисливства і скотарства до осілого землеробства.
У цьому рефераті ми дотримуємося концепції тих вчених, які розрізняють цивілізацію та культуру.
Поняття "цивілізація" охоплює всі надбання, що були створені для комфорту людини: машини, меблі, посуд і т.ін. Поняття "культура" - це явище духовного життя: релігійно-філософський світогляд людей, їх прагнення будувати життя за законами справедливості (політика), наука та освіта, живопис, скульптура, архітектура, музично-театральне мистецтво, література та ін. Щоправда, провести межу між культурою та цивілізацією інколи доволі складно. Наприклад, будинки, одяг, посуд, насамперед, мають прикладне значення, але часто вони є справжніми творами мистецтва. Культура, на відміну від цивілізації, ніколи не буває агресивною.
Цілком зрозуміло, що протягом століть уявлення про культуру були різними. Наприклад, у часи середньовіччя людину, що не знала приписів панівної релігії та не дотримувалася її канонів, вважали безкультурною і дикою. Це богословська концепція культури. Пізніше, з розвитком світських начал, безкультурними вважали людей, які не стежили, наприклад, за новинками літератури, не відвідували концертів, театральних вистав тощо. Це просвітницька концепція культури.
У XVIII-XX ст. зі становленням таких наук, як незалежна філософія, естетика та ін., з'являються більш своєрідні та суб'єктивні погляди на культуру. Наприклад, з'являється концепція культури як гри. Але саме поняття гри було різним. Наприклад, Г. Спенсер вважав, що лише сита людина схильна до культурної діяльності, останню він розглядав як гру надлишкових фізичних сил. Ф. Шіллер стверджував, що у грі людина шляхом фантазії пізнає навколишній світ, моделює ситуації, які не в змозі пережити в дійсності.
Німецький вчений К. Бюхер висунув трудову теорію культури, вважаючи, що вона народжується спільною працею (як приклад він наводив ритмічну пісню, яка об'єднує людей, що виконують важку роботу).
Австрійський психіатр 3. Фройд розглядав культуру як сублімацію, тобто заміну сексуально-біологічних інстинктів створенням різних предметів і творів мистецтва, які символізують бажаний, але недоступний об'єкт потягу. За Фрои-дом, культура - створення житла, одягу, мистецтва - врятувала людство від розчинення в тваринному світі.
Марксисти вбачали в культурі ідеологічну надбудову над економічним життям суспільства. Вони вважали, що в культурі у прихованому вигляді постійно кипить боротьба інтересів різних класових угруповань.
Деякі вчені XX ст. заперечували зв'язок і послідовність культур. Наприклад, згаданий вже А. Тойнбі стверджував, що великі цивілізації (єгипетська, греко-римська, європейського середньовіччя та ін.) народжуються, розквітають та вмирають у власних межах, не передаючи нічого прийдешності. Це відмова від ідеї прогресу людства як об'єднаної спільноти. Натомість, марксисти вважали, що розвиток культури йде шляхом відмирання "непотрібного" та народження нового, але все життєздатне переходить зі старої культури в нову.
Очевидно, що в кожній позиції є своя правда і усі варто брати до уваги при вивченні світової культури.
- Існує також розрізнення культури та цивілізації за наступною ознакою; цивілізація починається тоді, коли виникають монументальна архітектура, писемність, міста (Див.: Українська та зарубіжна культура /За ред. Заковича М. - К., 2001. - С.77).
1.1.2. Корені національної культури. В історії культури простежуються дві тенденції. Перша тенденція - це розвиток національних особливостей. Прикладом відданого збереження рідної мови та власної культури є Україна, що у багатовікових поневіряннях та приниженнях зберегла і власне національне обличчя, і прабатьківські звичаї.
Чимало хвиль усіляких чужоземних впливів прокотилося над цією землею: стародавні іранці та середньовічні скандинави, візантійці та Російська імперія, комуністична тиранія - усі прагнули позбавити народ його живої душі, його мови. Проте й сьогодні над нами лунає-дзвенить старовинна народна пісня, народні майстрині тчуть ті ж візерунки, що й їхні прабабусі у сиву давнину.
Друга тенденція - прагнення до універсальної культури всього людства, єдиної мови, єдиної релігії, єдиних форм мистецтва. Часто велику роль у єднанні культур відіграє релігія. Наприклад, в країнах ісламу o- азіатських, африканських, європейських - культура в основних своїх рисах подібна. Те ж можна сказати і про візантійсько-православний культурний регіон, про країни, що сповідують буддизм тощо.
Сучасний глобалізм - тенденція до поєднання різних народів і різних країн світу - виразно проходить під знаком американізму. Англійська мова та американська масова культура активно проникають навіть у такі традиційно консервативні регіони, як Китай. Місцеві національні традиції (інколи й мови) поступаються чужоземним впливам. Це викликає закономірний опір і прагнення зберегти національні культурні основи. Прикладом може бути сучасна Франція, де американізму оголошено справжню війну.
Справді, деякі народи "втрачали себе", розчиняючись у більш сильних культурних впливах. Інколи і великі народи відмовлялися від власних давніх культурних основ у ім'я тих, кого вважали більш освіченими та досконалими (наприклад, у Ірані сьогодні вже немає прихильників зороастризму).
У сучасному суспільстві співіснують у складному поєднанні національне та чужоземне, масове та елітарне, традиційне та новаторське. Внаслідок міграційних процесів люди легко втрачають рідні корені, виникають численні змішані шлюби; людина дедалі частіше відчуває себе на кордонах різних культурних світів. У цих умовах набуває особливого значення проблема культурної самоідентифікації. Наприклад, українцем почуватися може не лише етнічний українець, а й свідомий громадянин України, який прагне бути корисним своїй Батьківщині. Наприклад, відомий культурний діяч гетьманської доби митрополит Петро Могила був за походженням молдаванином, але не кожен корінний українець може похвалитися таким потужним внеском у справу розбудови української культури, який зробив святитель Петтю./
Складові культури. Пам'ятаючи, яким важливим є дослідження проблем розвитку матеріальної культури, виробничо-економічних відносин тощо, все ж таки зупинимося винятково на явищах духовної культури.
Найважливішою складовою частиною культури є релігійна культура. Пригадавши афоризм Дж. Фрезерапро те, що вся культура походить з храму, вважаємо за потрібне підкреслити історичний пріоритет релігійної свідомості та її культового вираження.
Існує чимало різних моделей політичного життя, юридичних законів, мета яких - забезпечити гармонію та мир у людській спільноті. Політико-правова культура - норми, які регулюють законодавче поведінку людей - теж є об'єктом нашої уваги.
Безумовно, культурний рівень суспільства визначається станом його науки- та -освіти. Є, наприклад, виразна різниця між суспільством, у якому малечу вчать жебрати, і суспільством, де однією зі складових освіти є комп'ютерна грамотність дітей.
Духовне життя суспільства, його релігійно-філософська свідомість, мораль і поняття про добро й справедливість максимально яскраво виявляються в літераратурно-митецькій творчості, яка естетично інтерпретує світ і проблеми людини. Мистецтво слова, музика й театр, архітектура, скульптура та живопис - найважливіші моменти культурного життя будь-якого суспільства.
Джерела суспільного
Loading...

 
 

Цікаве