WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Український одяг XIV - XVIII ст. Костюм Запорізького козацтва. - Реферат

Український одяг XIV - XVIII ст. Костюм Запорізького козацтва. - Реферат

та причини його формування.
За свідченнями сучасників, одяг запорожців не був одноманітним. Повсякденний, похідний одягвирізнявся простотою, що проявилось у самій його назві - підлий одяг. На протилежність йому парадне вбрання було дуже розкішним і ошатним, причому нерідко воно складалося з трофеїв, добутих під час походів.
У дорожніх нотатках німецького посла Epixa Лясоти (XVI ст.), який відвідав Зaпopiжжя, знаходимо згадку про такі елементи одежі запорожців, як татарський кобеняк i мантій. Посол відгукується про козаків як про людей дуже щедрих, котрі зробили йому багаті подарунки: кунячу шубу i чорну лисячу шапку. Дані про костюм козаків XVII ст. є й у відомій праці Г. Левассер де Боплана. Він перелічує, зокрема, сорочки, шаровари, шапки и каптани з товстого сукна, що складали повсякденний козацький одяг. Польські письменники XVIII ст. зазначали, що запорізькі козаки носили широкі шаровари з золотим галуном замість опушки, суконні з відкидним рукавом напівкунтуші, білі шовкові жупани, шовкові з золотими китицями пояси й високі шапки зі смушковими окільниками сірого кольору i червоним шовковим вершком, який закінчувався китицею.
За описами інших очевидців, одяг запорожців складався з жупана, зробленого із сукна різних кольорів, шовкового каптана також різних кольорів, яскравої черкески (подібна до жупана), шароварів, шовкового кушака, шапки-кабардинки з видри та кошлатої вовняної бурки - вільчури. На ноги взувалися сап'янові чоботи.
Парадний одяг запорізьких козаків виготовлявся з шовку та польського й англійського сукна - кармазину та оксамиту. Шовкова штофна тканина з візерунками називалася у запорожців шальовою, одяг із польського та англійського сукна називався састами, а вбрання з червоного східного сукна - кармазинним.
116-річний запорожець іван Гнатович Розсолода так описував козацький одяг та зачіски: "Ходили запоріжці добре, одягались ошатно i красиво; голови вони брили, обриють i ще милом намажуть (щоб краще волосся росло). Одну тільки чуприну залишали довжиною з аршин, чорну та курчаву. Заправиться, замотає два-три рази за ліве вухо та и повісе, а вона й висить до самого плеча. А інший візьме та перев'яже свою чуприну стрічкою, закрутить її на лобі та и ляже спати, а зранку розпустить її, i вона робиться, точно хвіст у вівці. То все на вихвалку. Дівчата коси відрощують, запоріжці чуприни. А якщо вже занадто довга виросте, тоді козак замотає її спершу за ліве вухо, а потам проведе поза потилицю на праве вухо та так i ходить. Бороди теж голили, тільки одні вуса залишали i ростили їх довше. Інший візьме їх обома руками, підніме вверх та й позакладає на самі вуха, i вони ще нище вух весіли. Оце як запорожець чуприну замотав, вуса розчесав - тоді вже одягається у своє плаття".
Трохи пізніші свідки писали про запорожців: "Жупани у них були сині i робились із доброго сукна, яке ніколи не линяло; вилоги на рукавах "заковраші" - іншого кольору: червоні або зелені, пояс червоний, а шаровари сині китайчаті на очкурі. Жупан застібався до самого верху на густо розташовані гаплики; комір був тоненький, у два пальці, а на комірі два крючки i дві бабки. Пояс теж міг бути різних кольорів (зелений, синій), але перевагу віддавали червоному. Цей жупан називали "каптаном". Рукава були вузенькими i на кінцях застібалися крючками при самій руці". Каптан шився з зеленого шовку, робився в подолі "рясним", клини вшивались до пройми між спинкою і передом, відлоги приставлялись із оксамитової матерії, по боках обов'язково були кишені (гаманки).
Крім того, документи, що збереглися, згадують серед запорізького одягу ще й широкі суконні киреї та короткі юбки на зразок турецьких курток. На старовинних малюнках козаки зображені також у коротких куртках зі шкіри - шкірянках.
Наочне уявлення про запорізьке вбрання дають гравюри, ікони, прапори и портрети, які дійшли до нас. Такими є три гравюри в додатку до твору О. Pігельмана "Летописное повествование о Малой России...", де представлене вбрання військового старшини i двох козаків. Запорожці вдягнуті в широкі шаровари, довгі каптани, низькі шапки и кошлаті бурки. На одній із ікон - група запорожців, які моляться Богоматері; на них червоні нижні каптани й верхні темно-зелені з відкритими рукавами жупани, широкі, низько опущені червоні шаровари, підперезані різнокольоровими з наборами i без наборів поясами, а також червоні гостроносі чоботи.
На прапорі, який зберігається в Ермітажі в Санкт-Петербурзі, запорожці зображені без верхніх жупанів, у шовкових поясах, різних видів шапках - низьких придавлених та високих гострокутих, із баранячим окільником i суконним або шовковим вершком, у широких шароварах i в довгих хустках, що звисають із тали уздовж шароварів. Д. Яворницьким описані запорожці, змальовані олією на весь зріст із натури: з непокритими головами, з шапками або в руці, або під пахвою. На них червоні жупани, шовкові штофні з візерунками каптани, широкі червоні пояси и сап'янові червоні та жовті чоботи. Цей одяг - найбільш характерний для запорізьких козаків перед ліквідацією Січі.
Існує й докладніший опис костюма запорізьких козаків, складений за колекцією Д. Яворницького. Їхні каптани були нижче колін, кожний мав по два вуси ззаду, як черкеска кубанських козаків, на кінцях рукавів красувалися невеликі відлоги з жовтого оксамиту, прикріплені металевими гачками; у плечах каптани досить широкі, а в перехваті - досить вузькі, підбиті клітчастою китайчатою матерією. Такий крій цілком забезпечував вільність рухів. До цих каптанів надягали кілька поясів: "один шовкового перського сирцю, ширини дві з половиною чверті, довжини в одинадцять аршин, бурякового кольору (для підперізування вони складаються втроє навиворіт усередину), з позолоченими кінцями, довжини у три чверті; кожний кінець - із шовковими плетеними шнурками, довжини з аршин, прикріпленими до кожного з кінців пояса; другий - також із шовку, такої ж ширини, сім аршин, бузкового кольору, з посрібленими кінцями i шовковими шнурками на кінцях; третій - такої ж ширини i такої ж довжини, але без позолоти на кінцях, з ошатної шовкової матерії із квітами i візерунками..." У такі пояси запорізькі козаки вкладали гроші, листи, огниво, нюхальні ріжки та інші дрібні речі. Д. Яворницький вважав, що звичай зберігання предмета у поясі позичений запорожцями у татар. Широкі пояси з матерії були невідривною деталлю костюма вищого козацтва України, як i польського панства у XVII-XVIII ст. Найпоширенішими серед запорожців були турецькі и перські пояси, які привозили вірменські купці. Щодо шкipяниx поясів запорожців, то їхня довжина дозволяла лише обгорнути стан. Зовнішнє оздоблення з різноманітних металевих накладок нагадувало черкеські пояси.
Як бачимо, запорізький костюм не був вільний від багатьох іноземних запозичень, проте мав тривку етнічну основу, що й зробило його одним із найяскравіших виявів національної самобутності.
Loading...

 
 

Цікаве