WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мистецька школа Олекси Новаківського - Курсова робота

Мистецька школа Олекси Новаківського - Курсова робота

джерельних матеріалів до діяльності Мистецької школи Олекси Новаківського у Львові дозволяє розглядати ЇЇ сьогодні як унікальне явище в історії українського художнього шкільництва. Була це не тільки перша на Галичині мистецька школа із чіткою українською національно-культурною орієнтацією, але й активний осередок духовно-мистецького життя того часу, котрий і в наступні десятиліття мав широкий резонанс в діяннях української культури не тільки в Україні, але й далеко поза її межами - у багатьох країнах Західного світу.
3.1. Ярослав Лукавецький.
Створити Портрет художника, чия творчість майже невідома сучасно-му шанувальнику українського образотворчого мистецтва, видається надто складною справою. Тому оберемо для початку начерковий рисунок, штрихи якого дадуть нам змогу підкреслити своєрідне, найсуттєвіше у його творчості.
Перед нами літня людина. Ніхто б їй не дав вісімдесят літ, якби не сива голова і легка сутулість та ще печаль на устах, ота, що буває в осінніх садах. Цей чоловік завжди непосидющий, стрімкий v рухах, дотепний, з очима, які весь час випромінюють внутрішню енергію. Співбесідника зацікавить новими думками про сучасний розвиток мистецтва на Прикарпатті, відкриє сторінки історії України. Ця людина пережила й передумала багато. На його життєвому шляху було духовне піднесення й падіння, радість і горе, успіх і зневіра, але ніколи не покидала його жадоба до праці, яка й допомогла вижити у боротьбі з неправдою.
Я. К. Лукавецький побачив світ 28 березня 1908 року в м. Снятині. Початок нового сторіччя не обіцяв спокійного життя навіть у маленьких провінційних містах Галичини. Вже в 1915 році родина Лукавецьких змушена була покинути Покуття і переїхати в Чехію в м. Оломуц. Але там вона не засиджується, через два роки повертається на рідну землю до Коломиї.
В цьому місті пройшли дитячі й юнацькі роки, тут він закінчив по-чаткову школу і українську гімназію. Коломия в 20-30-х роках від-значалася інтенсивним культурним життям. Видавалися газети й журнали, виступали професійні театральні трупи, творили відомі українські письменники, такі як А. Чайковський, "А. Крушельницький. Атмосфера пожвавлення українського культурного життя, яка протидіяла шовіністичний політиці польського /ряду, не могла не вплинути на талановитого юнака.
Саме в гімназії, яку Я. Лукавецький закінчує в 1928 році, він зацікавлюється мистецтвом - у молодших класах збирає репродукції картин художників усіх мистецьких епох, і як пригадує, в нього їх назбиралося до двадцяти скриньок, у старших класах зацікавлення переростає в життєву потребу і він починає малювати не тільки на вимоги шкільної програми, повсякчас малює з натури, копіює картини Я. Пстрака, І. Труша, й. Куриласа, М. Івасюка. Будучи учнем восьмого класу виконує декорації на замовлення професійних театрів.
Активна участь молодого Я. Лукавецького у культурному житті Коломиї привернула увагу відомого українського громадського діяча і цінителя гуцульського народного мистецтва В. Кобринського. Він і порекомендувзи юнакові піти вчитися до приватної школи Олекси Новаківського. Ця школа визначила подальшу життєву й творчу долю Яро-слава. Як згадує художник, він там більше дивився на картини великого майстра, очима вбирав буйність фарб і нестримність ліній, які нагально атакували його експресивну та вразливу натуру, ніж малював. Серце, наче й відчувало красу створеного Новаківським світу, а розум ще був замалим, щоб осягнути той обшир і глибину новаторських пошуків у живописі. В школі були закладені ті основи розуміння рисунка й живопису, які згодом ляжуть у власну концепцію творчого бачення світу: "...не бездумне копіювання природи, а на підставі натури творення цільно закомпонованої, колористичної, а, головне, настроєвої роботи - не існуючої в природі".
Своїми шляхами у мистецтві пішли також його товариші по школі. О. Плешкан, Г. Смольський, Л. Левицький, С. Гебус-Баоанецька, С. Гординський.
Ярослав Лукавецький після навчання у О. Новаківського їде до Кракова і влаштовується до приватної школи А. Терлецького. Тільки у 1932 році він складає іспити і стає студентом живописного факультету Краківської академії мистецтв. Розкриваються його творчі можливості. Будучи студентом другого курсу бере участь у великій виставці АНУМ у Львові 1934 року. Ось що писав про нього відомий мистецтвознавець М. Драган у газеті "Новий час" від 22 грудня 1934 року: "Дуже щасливо задеб'ютував молодий темпераментний учень Краківської академії Лукавецький Ярослав... Коли він на черговій виставці зважиться на розв'язання котрогось з питань сучасного мистецтва, коли піде шляхом рисункового упрощения, треба буде повірити у його щирість. Хто хоче творити, мусить глядача переконати...".
Похвала критика окрилює молодого художника. Він багато творчо працює, що закономірно приводить до розчарування рівнем викладання фахових дисциплін. Лукавецький сам прагне зайнятися викладацькою діяльністю. Тому повертається до Коломиї, де в 1936 році відкриває свою художню школу, в якій згодом буде навчатися 30 осіб різного віку. Крім цього він влаштовує персональні виставки, звітує як художник перед коломийчанами і снятинцями. Заживає слави портретиста. Справді, його роботи кінця 30-х років відзначаються високим професіоналізмом, розкутістю мазка і глибиною психологічної характеристики. Я. Лукавецькому вдаються портрети людей з багатим інтелектуальним життям. Він виконує ряд прекрасних портретів відомих українських культурних діячів, письменників- В. Кобринського, Б. Лепкого, Т. Окуневського та ІІІ. Художник звертається й до жанрової теми, натюрморту, пейзажу.
Великі організаторські здібності Я. Лукавецького розкрилися після 1939 року. Він бере активну участь в організації Обласного товариства художників, художньо-виробничих майстерень, художніх гуртків при Палаці піонерів, обласних художніх виставок, упорядковує до них каталоги, допомагає створити Гуцульський ансамбль пісні та танцю.
У післявоєнний період багато сил віддає роботі в Станіславському обласному драматичному театрі на посаді головного художника. Я. Лукавецький малює декорації до п'єс, які ставилися в театрі, малює декілька портретів українських акторів: А. Бучми, Н. Ужвій, І. Коссакової та ін.
Велика, воістину сподвижницька праця в ім'я розвитку рідної культури на Прикарпатті припиняється підступно і злісно: за безпідставним звинуваченням в аполітичності художника в 1951 році репресують, а кращі роботи з його доробку реквізують. Після такого удару Лукавецький як художник більше не підніметься до здобутих вершин в кінці 30-40-х років. Щоправда, після повернення в 1957 році із заслання він ще створив ряд прекрасних творів, серед них портрет Наталії Семанюк, який зараз експонується в Снятинському літературно-меморіальному музеї М. Черемшини, але це вже скоріше нагадує поодинокі яскраві спалахи натхнення, які пробиваються крізь розчарування і біль.
Починаючи з 60-х років Я. Лукавецький майже творчо не працює як живописець, все більше часу віддає оформительській роботі, займається як архітектор реконструкцією шкіл, стадіонів, виконує ескізи по озелененню населених пунктів, розробляє оригінальні проекти побудови художньо-меморіального музею В. І. Касіяна в м. Снятині.
Не помилився у своєму пророцтві М. Драган - Я. Лукавецький щирий у своїй творчості, його муза викристалізовувалася на нелегких дорогах служіння рідній культурі. У роботах, що збереглися, бачимо руку самобутнього майстра живопису, в творах його пульсує духовний темперамент і глибока думка,
Loading...

 
 

Цікаве