WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Мистецька школа Олекси Новаківського - Курсова робота

Мистецька школа Олекси Новаківського - Курсова робота

оскільки ці школи забезпечували кадрами специфічну ділянку у сфері народних художніх промислів та ужиткового мистецтва.
Школа ж Олекси Новаківського започаткувала на Галичині ще один, надзвичайно важливий аспект національної художньої освіти, а саме - формування мистця-професіонала для образотворчої сфери, художника, здатного піднімати у своєму мистецтві складні проблеми духовно-світо-глядного характеру, творячи таким чином неоціненний гуманістичний контекст своєї доби та історії свого народу. Слід відзначити, що такого типу учбові заклади вже існували на той час в інших регіонах України. Починаючи від середини минулого століття вони спорадично виникали у більших містах та культурних осередках краю, задовільняючи у тій чи іншій мірі потреби національної, художньої культури.
На початку 20-х років у Львові склався численний загін яскравих творчих особистостей, що становили потенційну педагогічну силу і значною мірою стали ініціаторами створення тут національної школи.
З другого боку, сильним поштовхом у цій справі була політика польських буржуазних влад, котрі, окупувавши Галичину після першої світової війни, відразу розпочали тут одвертий шовіністичний наступ на українську культуру. Настав час запеклих шовіністичних погромів і усілякого роду явних і таємних обмежень у сфері суспільного і культурного життя галицьких українців.
В цих умовах доступ обдарованої української молоді до , польських учбових закладів у Львові був суттєво утруднений. Так у перші повоєнні роки у Львівській художньо-промисловій школі, як стверджує дослідник її історії Т.Максисько, не було жодного учня-українця, і лише в/ 30-х роках вони становили тут заледве 20-30 відсотків від/ загальної кількості студентів.
Подібна атмосфера була лише симптомом загальнодержавного ідеологічного наступу на всю систему української освіти на Галичині, де на початку 20-х років повсюдно відбувалося різке скорочення українських державних гімназій, початкових та середніх шкіл, а також посилене їх утраквізування. В 1919 році було скасовано українські кафедри у Львівському університеті різко обмежено доступ; туди української молоді.
Ці заходи викликали хвилю енергійної протидії з боку української громадськості Галичини.
На хвилі цієї боротьби фактично постала школа Олекси Новаківського. При тому в суспільній свідомості справа її заснування у Львові сприймалась як інтегральна частина загального фронту боротьба за національну освіту та за" культурну гідність українського народу.
Очевидно, що Олекса Новаківський, як мистець заангажований у національно-культурні проблеми свого часу, не міг не розділяти цих ідей. Вони у значній мірі підготували його до думки про заснування власної школи, тим більше, що справа заснування у Львові Академії в умовах відсутності сприяння з боку держави виглядала безнадійною через брак потрібної для цього фінансово-матеріальної бази. і Ініціатива створення у Львові художньої школи саме пі; проводом Олекси Новаківського, як згадує у своєму, н; жаль, не опублікованому досі цікавому спогаді "Розмахом могутніх крил" (Краків, 1945р.) близький приятель художника, адвокат І.Голубовський, належала Митрополитові Андрею Шептицькому.
Митрополит Андрей Шептицький, високоосвічений і щедрий меценат української культури, добре орієнтувався в актуальних проблемах і потребах тогочасного українського мистецького життя. Був свідомий тому, що міграція української молоді у пошуках художньої освіти по різних мистецьких осередках та навчальних закладах Європи розпорошує духовний і творчий потенціал народу. Можливий для тогочасних умов вихід бачив у заснуванні приватної художньої школи, яку був готовий підтримати матеріально. Вибір його зупинився на Олексі Новаківському не випадково. Щоб очолити таку школу і стати центром притягання для творчої молоді, потрібна була творча особистість, достатньо сильна і яскрава, художник на належній висоті світоглядної національної позиції та на рівні тогочасної художньо-професійної культури.
Олекса Новаківський був у цьому плані чи не найбільш відповідною кандидатурою. Саме тоді він вступав у період найбільшого розквіту своєї пізньої символіко-експресивної творчості. Його персональні виставки в 1921 і 1922 роках здобули йому високу оцінку і визнання не тільки української, але й сусідньої польської та єврейської художньої критики. Був одним із найбільших мистецьких авторитетів у Львові, користувався до того ж величезною популярністю серед творчої молоді, яка була дослівно заворо-жена його небуденною романтичною особистістю, свіжістю І потужною стихією його малярської мови і, що дуже важливо, масштабністю його творчого мислення, що розгорталось у сфері "великих ідей" суспільно-патріотичного і філософського звучання. Неабияку роль відіграло і те, що Новаківський у 1919 році був іменований професором Української Академії мистецтв у Києві, що для нього самого було важливим моральним стимулом і свого роду мандатом для заснування власної / школи. Мав у своєму розпорядженні до того ж одну із кращих тоді у Львові творчих майстерень у т. зв. "палацику Стики" (по вул. Зем'ялковського, 2 - нині вул. О.Нова-ківського), з вікон якої відкривався чудовий вид на Свято-юрську площу, увінчану нагорі митрополичими садами та маєстатичним бароковим силуетом собору св. Юра.
Будинок цей, закуплений в 1907 році на кошти Митрополита Андрея Шептицького, був переданий ним для Національного музею у Львові, як фундація для нужд українських художників. Тут в 1913 році оселився запрошений Митрополитом для творчої праці із Кракова Олекса Новаківський, замешкавши із сім'єю у кількох кімнатах, суміжних із робітнею. В цій робітні - достатньо просторій для занять з учнями - Олекса Новаківський, ще перед заснуванням школи, не раз давав окремим учням лекції рисунку та малярства. Так, ще в 1913 році у нього навчався І.Гец, в 1917 - Н.Пристай, в 1919 - Р.Сельський, а від 1918 року - З.Зарицька, М.Гауснер та ряд інших. Мав, отже, за собою вже певну педагогічну практику і міг дати молодим добрі ідейно-творчі настанови. Це проникливе оцінив Митрополит Андрей Шептицький.
Одного дня, згадує І.Голубовський, він запросив Олексу Новаківського до митрополичої палати, де мав з ним довгу розмову, під час якої запропонував художникові взятися за заснування власної школи, обіцяючи водночас із свого боку ЇЇ матеріальну підтримку. Просив скласти проект і кошторис такої школи, виразив також бажання викладати в ній історію мистецтва. Олекса Новаківський доброусвідомлював відповідальність і тягар такої справи, однак взявся а неї, заохочений загальною суспільною думкою і довір'ям Митрополита.
Так, в березні 1923 року школа почала діяти. При тому заснування школи Олекса Новаківський розглядав як тимчасовий перехідний етап, потрібний для організації у Львові художньої академії.
2.3. Завдання школи.
o Завданням школи є формувати молоді національні кадри на грунті вітчизняної духовної культури та художніх традицій.
o Остаточною метою педагогічного процесу в школі є формування художніх кадрів, спроможних творити самобутнє національне обличчя українського мистецтва і водночас - підняти його до рівня світового художнього процесу, утверджуючи його міжнародне визнання та культурну значущість.
На початках свого існування школа Олекси Новаківського діяла на засадах приватного учбового закладу. Але вже через кілька місяців, у вересні 1Э23 року, вона була залучена на три роки (до 1926 включно) до нелегальної системи Українських Високих Шкіл, як окремий
Loading...

 
 

Цікаве