WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда - Реферат

Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда - Реферат


Реферат на тему:
Розвиток грецького театру. Творчість Есхіла, Софрона та Евріпіда
Класичний період. У класичний період особливого роз витку набуває драматургія. Виникнення грецького театр було пов'язане з культом бога виноградарства та виноробства Діоніса. Свята на його честь супроводжувались виставами, що розповідали про страждання, загибель та воскресіння Діоніса. Актори виступали в козячих шкурах і тому цей жанр дістав назву "трагедія", тобто "пісня козлів" З часом для вистав в Афінах, а пізніше і в інших містах Греції, були споруджені відкриті амфітеатри зі сценами - театри.
"Батьком трагедії" греки вважали великого драматурга афінянина Есхіла (525-456 рр. до н. е.). Він є автором близько 80 п'єс, з яких збереглися сім. Найбільш відомого його трагедія - "Прометей закутий". Вона розповідає пре мужнього титана Прометея, який викрав у богів вогонь дав його людям, за що був жорстоко покараний Зевсом Образ Прометея став символом сили духу, незламної мужності. Молодшим сучасником Есхіла був Софокл (496- 406 рр. до н. е.). До нас дійшли повні тексти лише семі трагедій зі 120-140, що їх він написав. Головна ідея творів Софокла - безсилля людини перед долею, державною владою. Він зображав своїх героїв ідеальними людьми, як мужньо гинуть у зіткненні з безжальною долею. Найвідоміші його трагедії - "Антігона", "Едіпцар". Родоначальником психологічної драми був Евріпід (480-406 рр. де н. е.). З численних творів, які він написав, збереглися сімнадцять, серед них трагедії "Медея", "Іпполіт", "Іфігень в Тавріді", "Електра", драма сатирів "Кіклоп". Якщо Софокл, на думку греків, зображував людей такими, яким вони повинні бути, то Евріпід змальовував їх такими, яки ми вони є насправді. Людське життя, на його думку, залежить не від сліпої долі, а від характеру людини, вчинків пристрастей, які можуть привести її до загибелі.
У Греції велике значення мала драматична поезія, слово "драма" озна-чало по-грецьки акцію. Назва трагедії походить від "трагос" - козел, а комедії-від "комос оде" - весела пісня. Початки драми постали під час свят на честь Діоніса, коли хор, перебраний у козлячі шкіри, в діалогах зображував різні сцени з життя бога. Ці вистави відбувалися спочатку коло жертовника Діоніса, потім перенесено їх окремих театрів.
Грецький театр був під голим небом. Місця для глядачів будовані були у формі півкола Й підіймалися терасами чимраз вище догори.
Вдолі був вільний майдан у вигляді кола, т.зв. орхестра; тут стояв жертовник, а при ньому уставлявся хор, що завжди брав участь у виставі Напроти глядачів стояв будинок для вистав. Його фронтова стіна мала троє дверей, а по боках - галереї, оперті на колони. Перед цим будником, на вільній сцені, актори відігравали свої ролі. Спеціальних декорацій і куртин не було.
Драматичне мистецтво розвинули до найвищого рівня три грецькі драматурги. Перший з них, Есхіл (525-456 рр. до Хр.), був афінянин, брав участь у боях із персами під Марафоном і Саламіном, але потім перенісся на Сицилію. Він нависав 90 драм, з яких залишилося сім: "Сплутаний Прометей", "Семеро проти Фів", "Перси", "Агамемнон", "Хоефори", "Евменіди","Молільниці". Теми для своїх творів він брав із міфологи і давніх переказів. Акція в нього проста, а головна думка та, що боги все описуються людиною. Другий драматург - Софокл (496-406 рр.), також афінянин, був урядовцем Морського союзу й мак велику пошану в Афінах. Залишив поверх 100 творів, а в драматичних конкурсах взяв першу нагороду 50 разів. Збереглися його драми: "Аякс", "Електра", "Антігона", "Король Едіп", "Едіп на Колоносі", "Трахішйки", "Філоктет". Його твори відзначалися незцичайною ясністю й гармонією будови. Теми брав із первісних переказів, але вмів чудово передавати психологію своїх героїв і розвивав глибокі етичні ідеї. Третій великий драматург -Еврипід (480-406 рр.)народився на острові Саламін, помер при дворі короля Археям в Македонії. З 90 його драм дійшло до нас 19. Найважливіші з, них:. "Медея", "Орест", "Андромаха", "Безумний Геракл", "Едектра", "Іфігенія в Тавриді", "Іфігенія в Авліді", "Вакханки", "Кіклоп". Еврипід залюбки досліджував таємні відрухи людської душі майстерно зображував людські пристрасті та конфлікти, Що в них виходили.
Найвизначнішим автором комедії був Аристофан (450-387 рр.). Він спеціалізувався на політичній комедії р гостро виступав проти від'ємних явищ афінського життя. У "Лицарях" піддав вів безмилосердний критиці демагога. Клеона та юрбу, що піддавалася під його провід, у "Хмарах" висміював софістів, у "(Птахах" - неконсеквентну політику Афін. З 44 його комедій уціліло 11.
Театр класичного періоду Греції був державною установою, і ті твори, що ставилися в ньому, мали виконувати виховну функцію. В театрі треба було демонструвати приклади, варті наслідування, тому заборонялося показувати насильство та вбивство.
В елліністичну епоху театр продовжує розвиватися. Чільне місце в ньому посідає комедія, представником якої є Менандр (IV-III ст. до н.е.). Вона має побутовий характер, викликає інтерес до приватного, а не суспільного життя.
Функції театру також змінюються. Якщо в класичній Греції театр повинен був повчати і виховувати, то тепер його завдання полягає в тому, щоб розважати глядача.
Приміщення давньогрецького театру являло собою зразок високої митецько-технічної організації. Лави, розташовані амфітеатром, звичайно вирубували просто в скелі. Біля підніжжя пагорба влаштовували оркестру - місце для акторської гри, споруди вражали прекрасною акустикою. Всі ролі в давньогрецькому театрі грали чоловіки. Оскільки з великої відстані міміка акторів не сприймалася, останні використовували вже згадані маски, які дещо перебільшено відображали той чи інший душевний стан людини (рис. 2.6.11). Маски були також своєрідним резонатором - отвір для рота був розташований таким чином, щоби підсилювати голос. Відтоді символом театрального мистецтва стали трагічна та комічна маски. Характерні для ан-тичного театру також котурни - взуття з дуже високою підошвою, що їх актори взували, аби виглядати вищими, надати образові величності, урочистості.
Були в давньогрецькому театрі й декорації, хоча й досить прості. Найчастіше вони зображали храм, гай, царський палац тощо. Цікаво, що вже тоді в театрі застосовували деякі механічні пристрої. Наприклад, актори, що зображали богів, піднімалися на "небо" та спускалися з нього на особливій платформі, яку приводили в рух за допомогою мотузки. Існували також пристрої для імітації різних явищ природи: блискавку створювали за допомогою системи дзеркал, грім - шляхом перекочування діжки з камінням.
Велика роль в античному суспільстві відводилася музиці. Саме слово "музика" походить від Музи - богині-покровительки мистецтв і наук.
Платон і Арістотель пропонували лікувати хворих музикою). Відомо, що на честь богів виконувалися спеціальні гімни на різну музику (пеан Аполлонові та дифірамб Діонісові).
В афінських школах музика була серед обов'язкових предметів, а викладач музикикористувався особливою пошаною. Цікавим є той факт, що незнання інших речей не вважалося у греків ганебним, тоді як відмова заспівати сприймалася як безчестя.
Широко використовувалися також сурма і флейта, особливо ж у воєнній справі (в театрі грали на своєрідних подвійних флейтах). З часом механік Ктесібій винайшов водяний музичний інструмент гідравлос - праобраз органа. Греки охоче танцювали під супровід духового інструменту авлос. Саме у Давній Греції з'явилося буквенне позначення звуків.
До нашого часу дійшли деякі давньогрецькі мелодії - фрагмент із трагедії Евріпіда "Орест", початок "Піфійської оди" Піндара, "Гімн Музі" Мезомеда.
І сьогодні музикознавці користуються грецькою термінологією - мелодія, музика, гама, ритм, гармонія.
Loading...

 
 

Цікаве