WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Іван Франко і світова культура - Курсова робота

Іван Франко і світова культура - Курсова робота

поділити їх на кілька груп.
Велику групу складають переклади з народної поезії, яка привертала до себе пильну увагу Франка-дослідника, рівною мірою як і Франка-поета і перекладача. Він, здавалося, прагнув передати своєму народові всю різноманітність творчості народів світу.
Особливо цікавили Франка епоси різних часів і народів, починаючи з "Слова о полку Ігоревім", середньовічного епосу "Нібелунги", старогрецького епосу і кінчаючи індійським і старовавилонськими епосами. Він переклав уривки з "Махзбхарата" і кілька індійських казок з Панчатантри. Він є автором не тільки численних перекладів, а й поеми на старовинні індійські мотиви. У 1909 р. в "Універсальній бібліотеці" вийшла індійська легенда "Цар і аскет" з передмовою Франка "Короткий нарис староіндійського (санскритського) письменства".
Свій вступ до збірки "Із болгарських пісень народних" ("Пісні гайдуцькі") Франко починає словами "Браття наші болгари, що живуть за Волощиною...". Далі він дає аналіз тяжкого становища болгарського народу, який страждав і від власних багатіїв - чорбоджіїв, і від турецьких завойовників. Та незважаючи на подвійний гніт, болгари, за словами Франка, "ніколи не забували своєї славної минувшини і народної са-мостійності, ніколи не переставали заявляти сяк чи так своїх прав на с в обідне життя і людську гідність"2. Народний рух болгар проти турецького гніту
відомий був під іменем "гайдуцтва". Люди тікали в ліси, з'єднувались у дружини і нападали на турецьких загарбників. Франко переклав пісні про подвиги народних месників, борців за незалежність Болгарії. У перекладі румунської народної легенди "Майстер Маноле" Франко відтворює чудовий образ людини з "зроду, одного з тих, хто будує прекрасні палаци і прикрашає рідну землю. -В баладі "Шотландська відвага і англійська зруч-ність" висміюються англійські завойовники.
Франко вільно переробляє багато творів різних народів. До таких переспівів належить "Лис Микита" (1890 p.), де використовується нідерландський варіант цього народного сюжету, а також "Reineke Fuchs" Гете.
У передмові до другого видання "Лиса Микити" Франко пише, що поряд з нідерландською поемою Віллєма він використав і старофранцузькі варіанти і черпав "із багатого скарбу наших людових оповідань". Він хотів зробити цей твір "нашим народним добром, наситивши його актуальним для галицьких соціальних взаємин матеріалом. У листі до Драгоманова від 1 березня 1889 р. він пише: "Одіссея" і "Reineke Fuchs" се, по-моєму, дві річі, котрі у нас треба гарно перевести (сього останнього можна потроха і підлити антішляхетським і антілопівським соусом (і пустити в публіку)". Франко широко використовує в цій поемі народний вірш, приказки і прислів'я, вводить до неї власні спостереження і примітки критичного характеру.
Література епохи Відродження, цього найбільшого перевороту в історії людства, не могла не привернути уваги Франка. З усіх літератур минулого вона була чи не найближчою для письменника-демократа, бо відбивала сподівання і прагнення народних мас в епоху соціальних перетворень. Франко пише дослідження про Дайте і перекладає його твори, працює над віршованою переробкою "Дон-Кіхота", над перекладами з Шекспіра.
Дослідження про Дайте, як і більшість наукових праць Франка, що мають на меті дати українському читачеві необхідні відомості про життя і діяльність письменника, його епоху і розкрити його творчий шлях, - складається з двох нерівних частин. В основному - це переказ вже відомих фактів, пов'язаних із життям Дайте і з його творчістю. Звичайно Франко користується яким-небудь солідним дослідженням або історією літератури, завжди посилаючись на джерело.
У передмові до своєї праці "Данте Алігієрі" Франко посилається на її джерело, воїна написана "на основі гарної книжки молодого віденського письменника Карла Федерна "Dante", 1899, Leipzig, Berlin und Vien".
Даючи поширений коментарій до українського перекладу "Фауста", Франко посилається на книгу "Goethes Faust, Erla'utert von Heinrich Duntzer", Leipzig, 1879".
Перша половина статті про Гауптмана - це переказ праці Шлентера, друга - містить оригінальне дослідження творчості Гауптмана. Це дало деяким критикам підставу твердити, що дослідження Франка з питань західно-європейських літератур - не більше ніж популяризація або викладання відомих уже літературних праць. Проте запозичення Франка обмежувалися лише викладанням фактів, що стосувались до епохи, життя або діяльності письменника. Звичайно кожний дослідник, звертаючись до загальновідомих фактів, не посилається на джерело, яким він користувався. Франко з властивою йому сумлінністю завжди вказує ці джерела. У тлумаченні і показі літературних фактів, а головне, - в аналізі творчості письменника він виступає оригінальним дослідником, освітлюючи ту чи іншу галузь діяльності письменника променем ясного мислення, надзвичайно глибокого проникнення в суть його творчості.
У 1890 p. "Маніфест Комуністичної партії" вийшов окремим виданням (як додаток до журналу "Народ"). В бібліотеці Франка зберігається Женевське видання "Маніфесту Комуністичної партії" 1880 р. Франко не міг не знати і про наступні видання. У 1905 p., коли Франко писав дослідження про Дайте, він, мабуть, уже знав передмову Енгельса до італійського видання 1893 р.
Але не це здається нам вирішальним у даному питанні. Важко сказати, наскільки висловлювання Франка пов'язане з характеристикою Енгельса. Нам важливо відзначити, що аналіз Франка в головних моментах збігається з марксистською точкою зору.
Франко вважає Дайте ініціатором "всіх новочасних літератур". І не тільки тому, що "Божествена комедія" є по суті реалістичним відображенням життя сучасної йому Італії, а насамперед тому, що в центрі його творчості стоїть доля людини з її психологічними переживаннями і душевними конфліктами. "Те, що окружало його на землі, він переносить у підземний і надземний світ, поділений на три рази по дев'ять кругів, засіляє ті круги живими, сучасними людьми, показує нам їх муки і терпіння, їх радощі і надії...".
Франко був поетом великої емоціональної сили. Холодна об'єктивність там, де йдеться про людські долі, завжди була для нього почуттям дивним і незрозумілим. Він був глибоко тенденційним поетом і це споріднювало його з Дайте. "І коли інші епопеї, - пише Франко, - малюють той зверхній світ холодно, спокійно - Дайте малює його в найвищім напруженню чуття, про-пускає всі образи скрізь призму того чуття, немов би весь світ плавав, крутився і тремтів на хвилях його могутнього чуття".
Гуманізм, боротьба проти князів світських і духовних, реалістичне відображення дійсності, пристрасне ставлення до долі людини - все це робить творчість Дайте, незважаючи на сторіччя, що відділяють великого італійського поета від Франка, співзвучноюукраїнському письменникові. Він пише, що Дайте "в темнім чотирнадцятім століттю без остраху випускає такі слова, за які й тепер, у двадцятім не дуже би погладили по головці"3. Доля Дайте, поета і політичного діяча, що провів своє життя у вигнанні, але не скорився, не поступився своїми
Loading...

 
 

Цікаве