WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Іван Франко і світова культура - Курсова робота

Іван Франко і світова культура - Курсова робота

далеко не вичерпується описок античних перекладів Франка.
Переклади Франка з грецької в більшості своїй точно передають як зміст, так і поетичні особливості оригіналу, мають ґрунтовні коментарії. Переклади з Сапфо і Алкея вийшли окремою книжкою. Це - дослідження творчості двох стародавніх поетів з перекладами їх поезій (Алкей і Сапфо, Тексти і студія, "Міжнародна бібліотека", 1913).
Багато уваги приділив Франко перекладам з безсмертних гомерівських поем "Іліади" та "Одіссеї", його цікавили місця, в яких зображується побут і звичаї древніх греків, їх ставлення до життя, до праці. Так, славетне описання щита Ахілла, зробленого чудовим майстром Гефестом, Франко для порівняння перекладає з Гесіода і з Гомера.
В творчості письменника Франко відбирає ті явища і тенденції, що здаються йому найціннішими для розвитку передової думки, найактуальнішими і потрібними для сучасності. Таким чином, Франта} поєднує в собі точність і сумлінність вченого з силою і темпераментністю .публіциста, який завжди ставить перед собою актуальні завдання.
У своїх літературних характеристиках Франко стоїть на висоті революційно-демократичної, а часто й марксистської методології.
Протягом всього свого творчого шляху Франко неодноразово повертався до питання про необхідність видання творів Шекспіра українською мовою. Він переклав ряд сонетів Шекспіра, "Венеціанський купець", уривки з "Бурі" і "Короля Ліра". За активною участю і під редакцією Франка вийшли в світ окремими виданнями трагедії Шекспіра у перекладах П. Куліша з передмовами І. Франка, які є спеціальними дослідженнями, присвяченими аналізу кожного твору (1899-1902). Робота Франка по редагуванню перекладів П. Куліша дуже повчальна. Власне, це боротьба за справжнього Шекспіра проти намагання Куліша пристосувати великого гуманіста для досягнення своїх націоналістичних цілей. Про характер перекладів П. Куліша Франко пише у своїй передмові до переклада "Чайльд Гарольда" Байрона.
Найбільш капітальною працею Франка-перекладача є "Фауст" Гете. Над цим перекладом письменник почав роботу ще в 70-ті роки. У 1875 р. в журналі "Друг" з'являються уривки з "Фауста". У 70-80-х роках Франко продовжує друкувати свої переклади з цього твору. Лише у 1881 р. він закінчує переклад першої частини "Фауста", додавши до нього докладні коментарі. В цьому ж році в журналі "Світ", у "Вістях літературних" з'являється повідомлення про те, що закінчено переклад "Фауста", і звернення до українського читача з проханням допомогти виданню цього перекладу і цим "зробити прислугу нашій літературі". Нарешті у 1882 р., після тривалого листування з цього питання з Белеєм і Драгомановим, переклад вийшов у світ під назвою "Фауст, трагедія Йогана Вольфганга Гете, ч. І, з німецького переклав і пояснив І. Франко".
Франко дуже цікавився розвитком чеської літератури. Він брав участь в роботі чеської преси, листувався з видатними чеськими літераторами, присвятив чеській літературі ряд статей і перекладів, його діяльність в галузі чесько-українських зв'язків була дуже плідною. Свої статті, присвячені чеським письменникам, а також і переклади з чеських поетів і прозаїків Франко підкорив єдиній цілі - зробити чеську літературу надбанням ук-раїнської культури і цим сприяти розвитку і чеської і української демократичної літератури.
Ми вже відзначали, що в статтях, присвячених письменникам минулого, Франко завжди і постійно звертався до найбільш актуальних проблем сучасності і насамперед - до питань розвитку передової демократичної літератури на Україні. Значно більше це стосується статей Франка, які він присвятив сучасним йому слов'янським і західноєвропейським літературам.
Перед передовою демократичною і марксистською критикою стояли актуальні питання боротьби проти занепадницької буржуазної літератури, за розвиток реалістичного мистецтва, за розвиток літератури нового типу, що відбиває інтереси народних мас і спрямована проти всілякої реакції. Боротьба ця пройшла різні стадії, починаючи з боротьби проти безідейної літератури "чистого мистецтва", кінчаючи марксистською критикою, що ак-тивно виступала проти декадентського мистецтва, породженого буржуазним суспільством.
У працях присвячених сучасній йому зарубіжній літературі, Франко ставив питання боротьби проти занепадницької літератури, за реалістичне мистецтво.
Більша частина названої статті Франка присвячена характеристиці декадентської занепадницької літератури. Не завжди вірно оцінюючи творчість того чи іншого письменника2, в аналізі справжньої суті декадансу Франко ніколи не помилявся.
Статті Франка, присвячені західноєвропейській літературі кінця XIX - початку XX ст., мають загострено полемічний характер. Вони спрямовані проти декадентської літератури - на підтримку літератури критичного реалізму.
Ставши редактором відділу літератури і критики в журналі "Літературно-науковий вістник" (1898-1906), Франко продовжує свою діяльність по ознайомленню українського читача з кращими зразками світової літератури. Він вміщує в цьому відділі серію своїх статей під загальною назвою "Із чужих літератур", супроводжуючи ці статті перекладами з вибраних ним письменників. Так, у 1898 р. у "Літературно-науковому вістнику" був надрукований переклад новел Конрада Фердінанда Маєра, зроблений Маковеєм, в супроводі статті Франка "Конрад Фердинанд
Маєр і його твори". Свої статті про Золя Франко найчастіше вміщував разом з перекладами творів французького письменника.
У "Літературно-науковому вістнику" Франко друкує переклади з -Альфонса Доде, Анатоля Франса, Готфріда Келлера, Марка Твена, Ібсена, Лессінга, Міцкєвича, а також публікує переклади з маловідомих тоді австралійських новелістів: Джона Гріна, Артура Девіса, Дж. Пойнтона та багатьох інших.
Поряд з цим чудові твори світової літератури - індійський епос, середньовічна поема "Бідний Генріх", "Рейнеке Фукс" у народних варіантах, "Дон Кіхот" Сервантеса, поезії Гейне і Гюго, староруська, старогрецька, староіндійська поезії, народні сказання - творчо перероблюються письменником.
Ми не ставимо питання про те, наскільки Франко використав у своїй творчості чужі мотиви. Франко був оригінальним українським письменником, цілком своєрідним, з яскраво виявленою національною індивідуальністю. Його твори насамперед пов'язані з творчістю українського народу, з життям його країни.
Як кожний великий письменник, Франко жив у світі різних образів, і йому була близька поетична творчість народів світу. Часто, використовуючи той чи інший поетичний образ, Франко надавав йому такого своєрідного забарвлення, наповнював його таким самобутнім змістом, робив його настільки народним, що важко було говорити про які-небудь впливи і запозичення, і тим важне знаходити коріння тих чи інших поетичних образів у Франка, сам писав про те, що скарби світової літератури, скарби світової поезії належать всім.Кожний може черпати з цього життєдайного джерела:
"Блукаючи по різних стежках всесвітньої історії та літератури, я здавна збирав потроха або намічував собі для пізнішого вжитку поодинокі
Loading...

 
 

Цікаве