WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Cексуальна поведінка і сексуальна культура - Реферат

Cексуальна поведінка і сексуальна культура - Реферат

жіночої мастурбації, то ставлення до неї було або індифірентне, або позитивне. (Про останній варіант ставлення свідчить те, що і в Китаї, і в Греції цілком легально виготовлялися і продавалися пристосування для неї.)
У ХVІІІ-ХІХ-у століттях і у Європі набуло популярності пояснення шкоди онанізма втратою організмом сперми, на яку, начебто, від природи існує суворий ліміт. Проте, для залякувань цього, вочевидь, було мало, адже цим, наприклад, не залякаєшь жінку, яка не може втратити сперму при самозадоволенні (якби вона навіть того бажала). Тому з онанізмом почали пов язувати душевні і нервові хвороби, екземи, псоріаз і бозна що ще.
Віра у шкідливість мастурбації була загальною. Відповідно високим був страх її наслідків. Маленьких дітей рятували від небезпечного самозадоволення прив язуючи на ніч руки до ліжечок, чи влаштовуючи сигнальні дзвіночки, що реагували на їх рухи. Хлопчикам надягали на пеніс різні запобіжні пристрої. Доходило навіть до кастрацій і операцій на мозку.
Виховані на такому ставленні до мастурбації люди довго не могли "перетравити" висунуті Фройдом положення про абсолютну природність і нешкідливість дитячої мастурбації і про відсутність медичних застережень щодо мастурбації дорослих. (Правда, Фройд вважав, що жінкам вона заважає перейти від "незрілого" кліторичного оргазму до "зрілого" вагінального.)
Навіть відомий широтою своїх поглядів швейцарський вчений Огюст (Август) Форель у своїй відомій праці "Статеве питання" вже на початку ХХ-го століття зробив такий висновок з приводу онанізму: "Це, хоча і не так шкідливо, як багато хто стверджує, але є все ж грубим і брудним збоченням статевого інстинкту, від якого кожен повинен ухилятися хоча б лише через повагу до самого себе." (Цит. по: 3. С.62) Таким чином, крітерій шкідливості мастурбації у Фореля не медичні, а етичний.
Правда, у відношенні шкідливості дитячого онанізму Форель наводить низку аргументів медичного характеру: ця "страшна" - за його визначенням - звичка, надає дитині нездорового вигляду, робить її лінивою, млявою і лякливою, порушує харчування і травлення, порушує в майбутньому статевий інстинкт і потенцію, сприяє статевим збоченням.
Проте, тут таки у Фореля написано наступне: " Найзавзятіші онаністи, що мають іноді витоки сім я по кілька разів на день... зазвичай анітрохи не відповідають поширеній уяві про онаніста, як про жалюгідну істоту. Нерідко... вони бувають такими ж самовпевненими і спритними, як і інші. Це просто брехня, що"кожного, хто займається онанізмом можно відразу впізнати по обличчю і манерам, як про це часто запевняють". Але після такого висновку медика слідує висновок мораліста: "Незважаючи на все, онаністи... всеж сильно шкодять собі у багатьох відношеннях". (Цит по: 3. С.62-63)
Варто порівняти ці висновки Фореля з тим, що написав усього через п ядесят років авторитетний американський педіатр і психолог Аллан Фромм у своїй відомій праці "Абетка для батьків": "Всі діти займаються мастурбацією і добре, що вони це роблять. По-перше, це абсолютно природньо. По-друге, дає їм можливість познайомитися з чутливою частиною свого тіла, з тією частиною, яку в майбутньому вони будуть використовувати для отримання насолоди. По-третє, це просто приємне заняття. Щоб там не казали з цього приводу ханжі і старі діви, мастурбація не спричиняє ніякої шкоди - ні фізичної, ні моральної - розвитку дитини.". (Виділено нами.Авт.) (Цит. по: 3. С.66)
Звернемо увагу на зауваження А.Фромма, про природність мастурбації. Воно повністю відповідає дійсності, бо ж мастурбація не є винаходом людей, а широко поширена у природі. Більше того, деякі дослідження (насамперед, Клеллана С. Форда і Френка Ей. Біча "Паттерни сексуальної поведінки. 1951 р.) стверджують, що самиці савців не отримають оргазму у статевому акті, проте деякі можуть отримати його шляхом самостимуляціі. Іноді така стимуляція буває дуже винахідливою. Форд і Біч описують винахід самиці дикобраза, яка тримає один кінець палиці у своїх лапках і ходить, сидячи верхи на палиці; палиця б ється об землю, і її вібрація передається статевим органам самиці, до яких вона торкається. Дженет Хайд зауважує з цього приводу : "Вочевидь, жінки не першими винайшли вібратори". (1. Р.19)
Унікальна форма мастурбації самців благородних оленів описана тими ж К.Фордом і Ф.Бічем. Щоб досягти ерекції і еякуляції навесні їм достатньо тертися кінчиками рогів об невисоку рослинність. А самці мавп не тільки вміють мастурбувати за допомогою передніх лап, як це роблять руками чоловіки, але й завдяки своїй гнучкості можуть робити орально-генітальну самостимуляцію. (1. Р.19) Слони мастурбують за допомогою хобота. Описаний випадок, коли дельфін вмів мастурбував вставляючи свій пеніс у струмень води. (5. С.325,326)
Щодо іншого зауваження цитованого вище Алана Фромма - відносно того, що мастурбація дає дітям можливість познайомитися з чутливою частинаю свого тіла, від якої вона буде отримувати насолоду, то слід зауважити, що ті, хто не дає дівчаткам такої можливості, сприяють розвитку майбутньої аноргазмії жінок. (Йдеться виключно про них, бо саме дівчаток можно відучити від мастурбації. У хлопчиків її можна хіба що обмежити.) Є достатньо досліджень, які свідчать про те, що дівчатка, які займалися самозадоволенням рідко мають проблеми з досягненням оргазму у дорослому житті, і навпаки.
З 60-х років у США розпочали і швидко розповсюдили на весь світ першу дійсно високоефективну методику лікування жіночої аноргазмії, що досягала бажаного за допомогою мастурбації. (Існує відомий вислів, авторство якого, якщо вірити А.М. Свядощу, належить Е.Кінзі: "Онанізм вилікував від фригідності більше жінок, ніж усі лікарі разом узяті".)
Справедливості ради, треба сказати, дехто з сексологів має і негативне ставлення до мастурбації. (Таких нам відомо дуже мало, але вони є.) Серед них - вже покійний нині, відомий київський сексопатолог професор Іван Федорович Юнда. У кількох своїх друкованих роботах, що вийшли чималими накладами, зокрема, у виданій усього 11 років тому книзі, написаній у співавторстві з сином - лкарем-психіатром Леонідом ІвановичемЮндою, йдеться навіть про необхідність лікування онанізму (саме цей варіант назви сексуального самозадоволення використовують автори). Бо, на їх погляд:"...Применшувати негативні боки онанізму немає ніяких підстав. Онанізм у більшості випадків залишає несприятливий відбиток на особистості людини і функціональному стані статевих органів". (До того ж, на погляд авторів, онанізм погіршує демографічні показники в Україні.) (4. С.192, 197)
На нашу думку, наведена теза про шкідливість онанізму для особистості виникла на такому грунті:
Ще в не далекому минулому, а деінде, можливо, і зараз, діти, молоді і не дуже молоді люди, що стали об єктами боротьби з онанізмом, переживали і можуть переживати психологічні труднощі. Якщо переконувати їх, що займаючись онанізмом вони шкодять свому здоров ю, порушують суспільну мораль, ризикують мати проблеми у майбутньому шлюбі і т.ін., то психологічна криза може бути дуже серйозною. Що, звичайно, швидше за все вплине на якісь риси особистості.
Але ж винним тут є не онанізм, а ставлення до самозадоволення тих, хто має вплив на "нещасних онаністів". В наш час, відверто негативне ставлення до мастурбації змінюється на ліберальне і кількість описаних психологічних колізій зменшується.
Щодо шкідливого "у більшості випадків" впливу на функціональний стан статевих органів, то варто співставити цю тезу з висновком таких авторитетів в галузі сексології, як У.Мастерса і В.Джонсон, які стверджують, що: "Ніяких даних про шкідливу фізічну дію мастурбації на організм немає, якщо не рахувати випадків пошкодження геніталій при надто енергійній стимуляції". (5. С.333) Ці дослідники вважають, що надмірної мастурбації (про фізичну шкоду від якої нерідко говорять) не буває, адже при надмірності будь якої
Loading...

 
 

Цікаве