WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Сексуальна революція. - Реферат

Сексуальна революція. - Реферат

знарядь полювання і праці, кращій організації цих процессів, а особливо - завдяки прирученню тварин і виникненню скотарства у чоловіків почали з являтися надлишки засобів існування (тобто такий їх обсяг, який перевищував безросередні потреби людей у споживанні і, завдяки цьому, давав змогу ще й накопичувати ці засоби).
Підвищення ефективності продуктивних сил призвело до виникнення рабства (раніше його не могло бути, оскільки праця людини могла забезпечити хіба що її власне існування,але не давала прибутку), яке стало поштовхом їх подальшого розвитоку, створення ще більшого обсягу засобів існування.
Другий фактор - суттєві зміни у свідомості, що призвели до усвідомлення себе як індивіда і видділення (у тому числі - і майнового) себе у спільноті.
Ті, хто були причетні до появи перших надлишків засобів існування, прийшли до розуміння певної автономності власного буття. Адже якщо раніше кожна людина відчувала себе лише елементом спільноти, без якої вона не могла існувати, бо її повсякденне життя завжди залежало від спільних зусиль для здобутку засобів існування і захисту, то тепер з явилося розуміння, що при всій необхідності взаємодій з іншими членами спільноти, є підстави для виділення себе серед них і для перегляду підходу до наявних засобів існування як до спільної власності. З явилася приватна власность, а з нею і механізми її обміну. (Володіння рабами - такими ж людьми, як і їх власник, які, проте, для нього були лише засобами виробництва і, що стосується рабинь, - ще й сексуальних задоволень, мало бути особливо сильним чинником прискорення змін у свідомості.)
В умовах існування приватної власності і її накопичення утворюються і такі надлишки засобів існування, які непотрібні їх власникам навіть для обміну. Що з ними робити?
Був сенс перерозподіляти накопичені надлишки життєвих благ серед тих, хто був близький їх власнику. Адже такий перерозподіл міг допомогти забезпечити йому підтримку і зростання впливу у суспільстві, в якому по мірі ускладнення відносин виникали різні протиріччя. Завдяки спільному походженню такими близькими, в першу чергу, були його брати і сестри по матері, сама мати. Але такий варіант перерозподілу не в повній мірі задовольняв чоловіка-власника. Бо його брати і сестри були рівні йому, а мати по традиціїй ще й мала владу над своїми дітьми, тобто і над ним. Це надавало певну незалежність членам родини, обмежувало владу чоловіка. Вирішення проблеми відбулося завдяки з ясуванню сутності обумоленості зачаття дитини.
Третій фактор - з ясування батьківства. Розуміння причини вагітності відбулося у з явившихся на той час скотарських суспільствах завдяки спостереженню, що було зроблене в процесі розведення тварин: самиці в тваринному світі стають вагітними тільки в випадках, коли вони мають статеві зносини з самцями. Перенести цей висновок на людей було, мабуть, не важко. Таким чином людство дійшло до розуміння, що в кожної дітини є не тільки мати, але й батько.
Нове знання допомогає сформуватися потребі чоловіків у визначенні власного потомства. Адже досі чоловік не міг знати хто його власні діти, оскільки в цих суспільствах, якщо вже й зароджувалися певні обмеження на абсолютно вільне сексуальне спілкування, яке існувало на попередніх єтапах розвитку людства, та ці обмеження ще не вимагали від жінки відмови від сексуальних контактів з багатьма чоловіками заради таких тільки з одним з них, що, власне, й давало можливість з ясувати батьківство.
Бажання знати своїх дітей, подібно тому, як знає їх мати, виникла у чоловіків з потреби виховувати в цих дітях ще змалечку залежність від себе і, в такий спосіб, перебрати на себе владу в роду, набувати завдяки їй більшого суспільного впливу (і, мабуть, самоповаги), а також створити додатковий сенс для накопичення матеріальних благ. Досягти можливості знати власних дітей можна було поділившися накопиченим з окремими жінками в обмін на їх відмову від сексуальних контактів з іншими чоловіками.
Для жінок обмеження можливостей реалізації власних сексуальних потреб заради матеріального забезпечення себе і потомства одним чоловіком - було дуже привабливим.1 Це і обумовило початок поступовового переходу від матріархату до патріархату.
Його розвиток у різних народів і в різні часи мав свої особливості.
Так, щодо обмеження для жінок сексуальних контактів з багатьма чоловіками заради отримання права на співжиття тільки з одним з них, то тривалий час звичаї, характер яких свідчить як про відсутність консенсусу між чоловіками щодо права жінок на це, так і про залишки існуючої раніше у жінок повної сексуальної свободи, які давали жінкам можливість сексуального спілкування з іншими чоловіками у визначені для цього періоди. Виглядало це як релігійний ритуал своєрідного викупу (і з боку жінки, і з боку її чоловіка) за те, що по закінченню періоду цього ритуала жінка могла мати сексуальні контакти тільки із своїм чоловіком. Наприклад, у Вавілоні всі жінки раз на рік збиралися у храмі Мілітти, куди приходили і бажаючі сексуальних утіх чоловіки.
Але згодом поширеною стала більш раціональна (з позицій обмеження можливості народжень дітей у шлюбі від позашлюбних сексуальних контактів) форма, при якій майбутні чоловіки "відкупалися" самі і давали можливість своїм потенційним жінкам "відкупитися" від інших чоловіків і набути собі право на співжиття тільки з одним чоловіком, ще до шлюбу. Наприклад, у народів Передньої Азії існував звичай відсилати незаміжніх дівчат на кілька років до храму Анаїтіс, де вони весь цей час віддавалися вільному коханню. (В подальшому житті, вочевидь, це могло створювати проблеми з сексуальним задоволенням жінок, що мусили обмежуватися контактами тільки з одним чоловіком, хоча раніше набули інших звичок і потреб. Але сексуальні потреби жінок чим далі, тим менше бралися до уваги.)
В пізніши часи право на обмеження сексуальних контактів жінок у шлюбі набувалося без всякої релігійної підопльоки. Так, ще у середньовічній Європі, всупереч основним принципам християнства і відповіно старовинним звичаям, дівчина з народу набувала право на життя у шлюбі із своїм чоловіком лише віддавшися незайманою вже після обряду весілля феодалу-сеньйору, якому належало так зване "право першої ночі". Цей звичай, дотримання якого, як показав Бомарше в "Одруженні Фігаро", феодали могли вимагати ще у другій половині ХVІІІ-го сторіччя, був своєрідним ритуалом прояву їм покори з боку вассала-чоловіка, що походив від звичаю повної покори сина батьку-патріарху. Проте, віддаючи феодалу дівоцтво дружини, яке тоді високо цінувалося, вассал як би купував забов язання феодала не чипати його дружини в майбутньому. (Хоча феодали не завжди дотримувалися цього зпбов язання.)
Зведення до мінімуму кількості можливих сексуальних партнерів у жінок, що відбулося за часів виникнення патріархату, практично не поширювалося на чоловіків. Якщо звичаї і право це дозволяли (а вони, як правило, дозволяли), за умов наявності матеріальних можливостей чоловіки мали по кілька дружин, та ще й користувалися сексуальними послугами рабинь. Це було запорукою інтенсивного зростання чисельності роду чоловіка-патріарха, і, відповідно, його впливу, влади, статку. Оскільки підставою для шлюбу тоді були не романтичні почуття, а матеріальні розрахунки, таке
Loading...

 
 

Цікаве