WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура доби Січового Стрілецтва - Реферат

Культура доби Січового Стрілецтва - Реферат

старшиною, який мав досвід педагогічної роботи. Зверталась особлива увага на освітню роботу безпосередньо в куренях і сотнях, де слід було створити спеціальні гуртки освіти, читальні; зокрема рекомендовано "гурткам і читальням дати назву наших славних героїв Галицької армії, наприклад, Читальня ім. отамана Осипа Микитки та ін." Пропонувалося регулярно організовувати колективні читання армійської преси, патріотичної літератури. "Ся праця буде мати успіх тільки тоді, - підкреслювалось у наказі, - якщо для цієї справи віддадуть ведучі її ціле серце і пожертвують свій вільний час - тим доложать багато цеголок для сильної будови Української Народної Республіки".
Інша обставина, що спонукала стрілецтво до активної діяльності, це - розтопити лід недовір'я певної частини українського суспільства до галичан - недавніх вояків австрійської, тобто ворожої, армії. Тож, як згадував колишнійкомбриг УГА С.Шухевич, "кинулися галичани до культурної праці. Заходами команди етапу творився при неї просвітний відділ. Старшини, інтелігентніші підстаршини і стрільці роз'їздяться по провінції з відчитами, устроюють віча, аматорські вистави, концерти, засновують читальні. Тим способом стараючи бути корисними для тамошнього українського населення, яке що раз більше горнеться до галичан, яких щиро полюбило". Звичайно, велику повагу і визнання українського населення вояки Галицької Армії заслужили передусім завзятими бойовими діями за звільнення України від більшовиків і денікінців. Але культурно-освітня діяльність їх була не менше значимою за обставин, які склалися восени 1919 р., коли Наддніпрянщину роздирала боротьба різних сил - УНР, більшовики, анархісти батька Махна, денікінці, коли національна свідомість ставала потужною зброєю у боротьбі за незалежність і соборність України.
Висновки
Отже, основою військово-патріотичного виховання січового стрілецтва було формування національної свідомості та державницько-соборницької ідеології як найвищих духовних та морально-етичних цінностей українського воїна. Воно опиралося на здобутки національного відродження у Галичині на політичних, економічних, культурно-просвітніх інституцій та масових молодіжних парамілітарних сокільських, січових і пластових організацій, де ідейно, морально і фізично гартувалися майбутні захисники УНР-ЗУНР. Там почали закладатися морально-бойові риси стрільців і старшин Галицької армії: непохитна відданість національній ідеї, революційний оптимізм, товариська солідарність, сміливий молодечий запал, дух самопожертви у боротьбі за незалежну соборну Україну. Піднесення національної свідомості особового складу було постійним і провідним завданням командного складу, виховних, культурно-освітних структур, армійського духовенства.
У Легіоні УСС була створена і випробувана на фронтах світової війни гармонійна система виховання стрільців і старшин, закладені основи структур для ідеологічної й культурно-освітньої роботи, напрацьовані форми і методи їх діяльності. Тож стрілецька ідеологія боротьби за незалежну соборну Україну при опорі на власні сили стала визначальною національною ідеєю у Галицькій армії. А січове стрілецтво стало ядром і фактичною гвардією Галицької армії протягом усього періоду визвольних змагань проти польського, румунського і російського поневолення. Із його середовища вийшла більшість командирів та організаторів Галицької армії і Окремого корпусу Стрільців Наддніпрянської армії.
Розвиваючи кращі традиції української періодики фронтових видань Легіону УСС, армійська преса активно включилася у вишкільно-виховний процес. Усвідомлюючи важливу роль друкованого слова і загалом рідної мови, вище військове керівництво ЗУНР постійно піклувалося армійськими редакціями, укомплектувало пресові органи кращими фахівцями, створювало сприятливі умови для друку і поширення видань. Воно широко використовувало армійські часописи не тільки для спілкування з стрілецькими масами, зміцнення військової дисципліни, а й мобілізації їх на захист УНР-ЗУНР. Варто зауважити, що завдяки цьому армійські газети відзначалися ідеологічною спрямованістю, якістю публікацій, що потужно впливали на морально-бойовий гарт вояків.
Досвід УГА перейняла у 1940-1950-і роки Українська Повстанська Армія, що мала власну пресу і вміло використовувала її для військово-патріотичного виховання бійців і командирів. Усвідомлюючи важливу виховну роль армійської преси і використовуючи досвід попередніх військових формацій, у Збройних Силах України їй приділяється належна увага з боку командування і виховних структур. Власні органи преси мають усі з'єднання і об'єднання - від дивізії й вище. Виділимо серед них печатний орган Міністерства Оборони України "Народну Армію" і газету Західного оперативного командування "Армія України", МВС газету "Іменем закону", журнал "Міліція України" та інших підрозділів силових структур.
У період визвольних змагань 1918-1920 рр. у Галицькій армії напрацьовано великий досвід військово-патріотичного виховання, багатий арсенал його форм і методів, які заслуговують не лише історичних досліджень, але й глибокого вивчення, аналізу і використання в умовах становлення нинішніх Збройних Сил України та інших силових структур України.
Ефективності військово-патріотичного виховання в УГА сприяло національно-державницьке підґрунтя: нація вважалася найвищою цінністю держави, тому національно-державницькі орієнтири були на першому місці у виховному процесі. Ця ідеологія тісно поєднала у роки воєнних випробувань українське суспільство, незалежно від різних політичних, світоглядних, релігійних та інших ознак. Слід особливо відзначити, що виховний процес охоплював усіх громадян різних національностей ЗУНР. Це приносило часом разючі результати. У складі Галицької армії захищали незалежність УНР-ЗУНР, крім українців, росіяни, євреї, чехи, угорці, австрійці, німці, естонці і навіть поляки. Для них Україна стала, бодай на деякий час, Батьківщиною, за яку вони проливали кров і нерідко гинули в боях (полковники Є.Мишківський, Д.Кануков, Б.Губер, А.Шаманек, генерал Г.Ціріц та інші).
Список використаних джерел та літератури
1. Верига В. Визвольні змагання в Україні. 1913-1923: у 2-х томах. - Львів: Інститут українознавства НАНУ, 1998. - Т. 1. - 523 с.; Т. 2. - 503 с.
2. Винниченко В. Відродження нації. (Історія української революції [марець 1917 - грудень 1919 р]). - Ч. 2-3. - Київ; Відень, 1920. (Київ: Видавництво політичної літератури, 1990). - 330. 542 с.
3. Волинець С. Стрілецький театр // Український голос. - 1964. - 11 січ.
4. Гордієнко В. Українська Галицька Армія. - Львів: Меморіал, 1991. - 112 с.
5. Гунчак Тарас. Україна: перша половина ХХ століття. - Київ: Либідь, 1993. - 288 с.
6. Енциклопедія українознавства. Т. 4. - Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве