WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура доби Січового Стрілецтва - Реферат

Культура доби Січового Стрілецтва - Реферат

військової тематики, філософії, історії, журнали і газети різними мовами. "Читальня УСС-в збагатилася новою збіркою з Відня: закупами й дарами Союзу Визволення України. - доповідав Н.Гірняк у червні 1915 р. Президії Загальної Української Ради. - Мимо того і тепер ще не вистачає книжок, бо рух учитальні незвичайно великий". Завдяки командуванню Коша та українських інституцій у Львові й Відні бібліотека постійно поповнювалася новими виданнями й забезпечувала комплектування похідних бібліотек для фронтових стрілецьких сотень. Багато стрільців носили у своїх наплечниках разом з набоями книжки.
Коли навесні 1915 р. на службу до Коша прибув з Відня відомий у Галичині громадсько-політичний діяч і журналіст О.Назарук, що став фронтовим кореспондентом і автором книги "Слідами Українських Січових Стрільців", то серед стрілецтва особливо пожвавилася ідеологічна робота. Визначною подією стало заснування так званого "Відчитного кружка", що став своєрідним суспільно-політичним лекторієм.
Останньою складовою, що увійшла до Пресової Кватири, був прекрасний духовий оркестр Легіону УСС, організований композитором, 22-літнім випускником Львівського музичного інституту ім. М.Лисенка Михайлом Гайворонським, четарем сотні В.Дідушка. М.Гайворонський прибув з фронту і з великою енергією організував з допомогою отамана Гірняка й свого брата-музиканта Петра оркестр, до якого залучив 40 обдарованих стрільців. У репертуарі оркестру були гімни, народні і стрілецькі пісні, твори європейських композиторів-класиків.
Нарешті, на початку квітня 1915 р. на базі Коша зусиллями Н.Гірняка, М.Саєвича, М.Угрина-Безгрішного та інших утворилася Пресова Кватира - центр духовного й культурного життя українського січового стрілецтва. Його програмою став знаменитий вислів Івана Франка: "Основою для виховного процесу в армії мають бути національні, культурні, духовні надбання нашого народу". Обсяг і масштаби діяльності Пресової Кватири не вкладалися у назву, оскільки вона охоплювала різні сфери духовного життя: військову, ідеологічну, політичну, культурну і мистецьку. У своїх спогадах М.Угрин-Безгрішний підкреслював, що з Пресової Кватири "вийшли згодом всі інші культурно-освітні організації січового стрілецтва". За висловом мистецтвознавця В.Витвицького, Пресова Кватира стала "кузнею мистецькї творчости" січовиків... У ній, як і в так званій Артистичній Горстці, створювалася сприятлива атмосфера, в якій з сірих стрілецьких рядів добувалися талановиті сили".
Пресова Кватира УСС організувала збір матеріалів і документів з історії Легіону, зокрема спогадів, літературно-публіцистичних творів, статистичних даних, фотографій і творів мистецтва на стрілецьку тематику. "Стрільці вже тоді тямили, - писав Л.Граничка, - що творять першу сторінку новішої української історії і що треба зберігати свої сліди, щоби потомки не стояли перед пустими сторінками нашої минувшини. Писалися дневники, повстала в Коші "Пресова Кватира", яка збирала всякі документи, робилися численні світлини, які й досі милують наше око славою минулого".
Значне місце в діяльності Пресової Кватири зайняла стрілецька пісенна творчість. "Головними творцями стрілецьких пісень, - писав відомий мистецтвознавець В.Витвицький, - були три автори: Михайло Гайворонський, Роман Купчинський і Лев Лепкий. Гайворонський приніс з собою досить значну музичну підготовку, добуту в заліщицькій семінарії і в Музичному інституті у Львові, та деякий композиторський доробок... Купчинський і Лепкий вийшли з священицьких родин, в яких здавна культивувалося замилування до музики".
Вагомий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва, зокрема батального, та в увічнення бойової слави січового стрілецтва зробили військові художники Пресової Кватири. Надзвичайно плідно працював обдарований портретист Осип Курилас, який створив близько 200 портретів і картин безпосередньо на фронті. Він був також графіком-карикатуристом й ілюстрував майже всі видання Пресової Кватири. Поруч з ним творили недавні студенти Краківської академії мистецтв Ю.Назарак, О.Сорохтей, талановиті І.іванець, Ю.Буцманюк.
Безцінні для історії галицького стрілецтва твори талановитих митців прикрашали протягом трьох десятиліть зали львівських музеїв і картинних галерей, нагадуючи нащадкам про героїчне минуле українського народу, періоду визвольних змагань 1914-1920 рр. Але на початку серпня 1952 р. за ініціативою і під безпосереднім керівництвом перших осіб Львівського обкому та міськкому КП(б)У твори стрілецьких митців, присвячені історії стрілецтва, злочинно знищено. Було спалено майже 50 картин О.Куриласа, зокрема портрети Г.Коссака, С.Горука, О.Букшованого, Н.Гірняка, О.Левицького, Олени Степанівни та ін., батальні картини "Бій на Маківці", "Бій на Лисоні", "Бій на Сінній площі у Києві". Разом з ними знищено твори І.Іванця, Ю.Буцманюка, О.Назарука, С.Горука, Ю.Назарака - всього майже 2300 творів образотворчого мистецтва.
Велике значення для виховання стрілецтва мали роботи фронтових фотографів - І.Іванця, Т.Мойсейовича, В.Оробця, Ю.Буцманюка, М.Угрина-Безгрішного, В.Яцури, І.Озаркевича, світлини яких експонувалися на військово-історичних виставках у Відні 1916 і Львові 1918 рр., публікувалися у стрілецьких виданнях.
Особливою сторінкою в історії Пресової Кватири стала діяльність її працівників на Правобережжі навесні й улітку 1918 р. На місцеве населення особливо велике враження справляла стрілецька пісня. Через багато років Софія Тобілевич, дружина Карпенка-Карого, звертаючись до галичан, писала: "Знайте, що стрілецька ваша пісня не забулась і досі лунає у наших душах".
Неможливо обійти увагою і театральний гурток при Пресовій Кватирі, який став базою фронтової трупи, що стала основою, по суті, військового театру К.Рубчакової й базою фронтового театру НКГА. Біля його витоків були талановиті актори О.Гірняк, Л.Новіна-Розлуцький, Я.Гриневич, І.Рубчак, Е.Кохан, Є.Банах, Л.Лісевич та інші.
Історики українського війська, і Легіону УСС зокрема, підкреслюють, що "завдяки Пресовій Кватирі Січові Стрільці здійснили великий прорив у національному житті, розбудили свідомість і вивільнили енергію українців Галичини в галузі культури, літератури, образотворчого мистецтва та музики".
Організаційний відділ (керівник - четар І.Онищук). Його головним завданням була організація ідеологічної, культурно-освітньої роботи у всіх частинах армії - від корпусу до окремих підрозділів і установ, підтримування тісного зв'язку з місцевими культурно-освітніми структурами й закладами. Опрацьований сотником І.Герасимовичем Статут передбачав зміст, порядок, форми і методи праці у військах. Організаційному відділу підпорядковувались: Відділ освіти Етапу армії, бюро пропаганди корпусів, а також старшин освіти корпусів і бригад, які безпосередньо у військах організовували агітацію і пропаганду, лекторії з історії України,

 
 

Цікаве

Загрузка...