WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Походження моралі - Реферат

Походження моралі - Реферат

оцінки людських учинків: ця оцінка визначається не тільки самим фактом здійснення якогось вчинку та його об'єктивних наслідків, але й мотивами вчинку, тобто тим, які суб'єктивні спонукання штовхнули людини зробити те, що вона зробила, які були її наміри при здійсненні вчинку. А моральна оцінка мотивів поведінки особистості переходить у моральну оцінку самої особистості. У залежності від того, наскільки моральні або аморальні мотиви, що звичайно спонукають особистість до дій, сама ця особистість вважається моральної або аморальною. Таким чином, мотиваційна функція моралі безпосередньо формує моральний вигляд особистості.
Далі слід розглянути конститутивну функцію.Слово "конститутивна" походить від лат. constitutus - той, що затвердився, встановлений. Це слово ужито тут для того, щоб позначити основну роль моральності в культурі. "Етичне є елементом культури, що конституює"[4], - писав Альберт Швейцар, видатний мислитель ХХ століття. Конститутивна функція моралі полягає в тім, що вона виступає як центральна, фундаментальна форма соціальної культури, що лежить в основі всіх інших її форм. Принципи моральності є вищими, чільними над всіма іншими формами регуляції поводження людей. Хоча вони в повсякденній практиці звичайно виступають як "неписані правила" поведінки, їхнє значення в житті суспільства можна порівняти зі значенням конституції - основного закону життя держави, якому повинні підкорятися всієї дії і правові акти громадян і організацій. "Суспільство ґрунтується на початках моральних: на м'ясі, на економічній ідеї, на перетворенні каменів у хліби - нічого не ґрунтується..."[5]. Усякий раз, коли будь - які цінності або регулятиви вступають у протиріччя з моральними, вибір необхідно робиться на користь останніх, інакше суспільство буде деградувати. Пріоритетність моральних принципів перед всіма іншими поширюється на будь-які людські взаємини і дії. У цьому сенсі моральним принципам підлеглі всі сфери людського життя і діяльності.
Крім того, мораль у суспільстві виконує координаційну функцію. Ця функція випливає з попередньої. Вона полягає в тому, що мораль у силу пріоритетності своїх принципів забезпечує єдність і узгодженість взаємодії людей у найрізноманітніших обставинах. Впевненість у тім, що людина поруч з вами дотримується тих самих моральних принципів, що і ви, дозволяє вам передбачати загальну спрямованість її дій, покладатися на неї і довіряти їй. Навіть не знаючи ані характеру людини, ані її звичок, навичок, умінь, ви можете заздалегідь визначити, що від неї слід і чого не слід очікувати. Дотримання людьми єдиних і загальних моральних принципів робить поведінку них передбачуваною. Моральність може виконувати координаційну функцію тільки в тому випадку, коли її принципи однакові для всіх людей, що вступають у взаємодію. Тому всяке співтовариство зацікавлене в загальній значимості моральних принципів - у тім, щоб усі його члени дотримували тих самих моральних цінностей і регулятивів. Соціальне значення моралі обумовлюється ще й її надіндивідуальним характером. Вона повинна бути одна на всіх, а не своя в кожного. Люди повинні по тим самим критеріях оцінювати, що є добро і що є зло.
Особливо слід наголосити на неприпустимості входження в економічне середовище й заняття економічною діяльністю людей, які не обізнані із основами християнської господарської етики.
До засадничих проблем господарської етики християнства слід додати проблему так званої "позаморальної мотивації". Це пов'язано з розробками деяких філософів, які провадились ще в 70-ті рр. ХХ ст., зокрема О.Г. Дробницького, В.Г. Іванова, О.Г. Харчева, М.М. Крутова. Ці філософи вважають за необхідне відокремити власне моральні мотиви від інших понять, які визначають багатоманітні спонукання людини до дії. Тобто, з цієї точки зору, найбільш відповідною назвою для цих спонукань є термін "позаморальні мотиви". Втім, на наш погляд, не існує спонукань та мотивації, що не мали б морального компоненту в будь-якій сфері активності, зокрема соціальній. Виходячи зі згаданих методологічних позицій, М.М. Крутов заперечує існування моральної мотивації економічної діяльності, бо вона завжди стосується якогось безпосереднього економічного (матеріального) інтересу.
Але будь-яка дія, котру можна віднести до економічних (чи вужче - господарських), самим своїм змістом вже має певні моральні спонукання. Як приклад можна навести повсякденну дію, на яку зазвичай не звертають уваги -людина йде до крамниці купувати хліба. Ніхто не зосереджується на аналізі дії чинників господарської поведінки, внаслідок чого людина вибирає варіант купівлі хліба чи інших речей, потрібних у повсякденному побуті, попередньо заробляючи гроші на цей вчинок. Саме тому можна сказати, що у підґрунті господарських вчинків лежить та чи інша моральна мотивація. І одним із завдань викладання та вивчення християнської етики є те, щоб вона була саме та, яка не порушує моральних норм суспільства.
Таким чином, раніше питання, пов'язані з моральним аспектом основних економічних категорій, лишалися, на жаль, поза увагою фахівців. Такий підхід можна вважати невірним, виходячи з положення, що, хоч в даному випадку соціальна активність стимулюється змаганням за особистою користю та вигодами, проте вона опосередковано коригується та надихається моральними спонуканнями, відбувається у формах, які контролюються моральними принципами, визначеними в даному суспільстві, зокрема, релігійними нормами. Не можна погодитися з таким відокремленням економічної проблематики від моральних проблем, бо це призводить до системи позаморальної економіки, коли регулююча функція там, де вона стосувалася економічних процесів, покладалася не на мораль, а виключно на інші форми суспільної свідомості та соціальну регуляцію поведінки іншими засобами.
Література
1. Русское православие: вехи истории / Науч. ред. проф. А.И.Клибанов. - М. Политиздат, 1989. - 719 с.
2. Этика. Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона // СПБ, 1904. Т. ХLI - 576 с. - С. 147-164. - С. 148.
3. Дробницкий О.Г, Іванов В.Г. Этика // Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев и др. - 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 815 с. - С. 775-778.
4. Швейцер, Альберт. Культура и этика. - М.: Прогресс, 1973. - 344 с. - С. 178.
Loading...

 
 

Цікаве