WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Соціальна етика Платона - Реферат

Соціальна етика Платона - Реферат

фізично, сполучаючи в собі відвагу з лагідністю. Він повинний уміти діяти і силою і переконанням. А оскільки правителі виходять зі стражів, остільки виховання майбутніхфілософів починається на рівні стражів. Тільки шляхом ретельного добору найкращих, можна буде в наслідку виявити філософів. Духовне виховання починається в дитинстві і містить у собі знайомство стражів з рахунком, геометрією й іншими знаннями. Робиться це в процесі гри, тому що "насильно впроваджене в душу знання неміцне". Перший добір філософів відбувається тоді, коли їм виповнюється двадцять років. Після чого їм дається повний огляд наук. У тридцять років, з цих кандидатів, виробляється другий добір, у процесі якого віддають перевагу тим, "хто з них уміє, не звертаючи уваги на зорові й інші відчуття, піднятися до щирого буття". Після чого вони навчаються діалектиці ще 5 років. Досягши 35-літнього віку, вони стають правителями і протягом 15 років займають державні посади.
Причому, і стражи і правителі повинні бути поставлені в особливі умови: у них не повинно бути родини і приватної власності. Плату за свої праці вони одержують натурою від нижчого стану. До грошей вони не повинні доторкатися, щоб уникнути спокуси до нагромадження.
Як уже говорилося, філософів відбирають з числа найбільш обдарованих від природи стражів, але лише в правильно організованій державі вони можуть виявити свою божественну природу. В іншій ситуації навіть "самі обдаровані душі при поганому вихованні стають особливо поганими" саме з них виходять софісти, лиходії і тирани.
Відповідно до Платона, філософ має уроджену схильність до знання, він характеризується любов'ю до істини, відрізняється правдивістю, може відмовити собі в тілесних задоволеннях. Природжений філософ шляхетний, не хвалькуватий, великодушний, справедливий. Оскільки істина те саме що домірності, гармонії, те і від філософа потрібно природжена тонкість розуму, здатна охопити і буття в окремих частинах, і буття в цілому. Він здатний піднятися до осмислення "самої краси і бачити її саме по собі".
Філософи як правителі, на думку платоновского Сократа, мають право на владу остільки, оскільки вони, споглядаючи щось струнке і вічно тотожне, повне порядку і змісту, що не діє несправедливості, будуть наслідувати цьому ідеальному буттю, і внесуть ці відносини в повсякденний побут людини. Він думає, що "ні для держави, ні для громадян не буде кінця нещастям, поки владикою держав не стане плем'я філософів".
На це Сократові заперечує Адимант, на думку якого філософи нікуди не придатні, нікчемні люди, вони витрачають на філософію масу часу, у силу чого "здебільшого стають дуже дивними, щоб не сказати зовсім негідними". Однак Сократ не приймає цих заперечень, він вважає, що в неправильно улаштованій державі інакше і не може бути, оскільки природжених філософів псують софісти і пануючі в суспільстві порядки. Але для цього правителі повинні очистити державу й очистити вдачі людей, як очищають дошку, зробити людські вдачі бажаними богу. Платон не розуміє того, що правитель повинний добре знати не ідеальне буття, а реальне життя і реальних людей: матеріальне виробництво, торгівлю, політику ( саме те, що нехтує Платоне.
Сьогодні ми можемо вважати Платона попередником наукового комунізму, оскільки головне джерело соціальної несправедливості, воно бачить у приватній власності. Саме приватна власність, на думку Платона, руйнує цілісність і єдність держави, відновлює людей друг проти друга. Тоді як суспільна власність поєднує його, а це можливо лише в такій державі, "де більшість говорить... про одне й те саме: "Це моє!" чи "Це не моє!"". Тому Платон ратує за те, щоб вищий стан не мав ніякий приватної власності, навіть особистої.
Раз у рік вони одержують продовольство й інші необхідні їм товари від хліборобів і ремісників. Живуть і харчуються спільно. Родина, відповідно до Платона скасовується: "усі дружини цих чоловіків повинні бути загальними, а окремо нехай жодна ні з ким не сожительствует. І діти теж повинні бути загальними, і нехай батько не знає, який дитина його, а дитина хто його батько". Однак не випливає спільність дружин у Платона розуміти буквально. В ідеальній державі заборонені неупорядковані полові зв'язки, оскільки вони строго регламентовані з метою одержання найкращого потомства. Жінкам дозволяється мати дітей з 20 до 40 років, а мужичинам ( з 25 до 55років. Діти, породжені від гірших чи громадян поза зазначеними віковими рамками, повинні знищуватися. Жінки поряд з чоловіками мають рівні права.
Заперечуючи Сократові, Адимант знаходить, що люди з вищого стану не занадто щасливі. На що Сократ відповідає: "... ми ліпимо в нашій уяві держава, як ми думаємо, щасливе, але не в окремо узятій його частині, не так, щоб лише дехто в ньому був щасливий, але так, щоб воно було щасливо усі в цілому...". У Платона, таким чином, суспільний початок коштує вище особистого. Тому етика Платона органічно сполучається з його навчанням про ідеальну державу.
Але побудувати така держава можна за умови продуманої системи виховання й утворення, у яких значне місце займає мистецтво, але воно відповідно до Платона не дає безпосереднього виходу в ідеальний світ. Людина мистецтва ( усього лише наслідувач, але наслідує він не ідеям, а речам ( усього лише тіням ідей. Тому художні твори утроє відстоять від справді сущого буття, тобто від ідеального світу. По Платонові, було б краще, якби письменники і поети не розповідали про керівництво воєнними діями, про керування державою, чи про виховання людей, тобто про те, чого вони зовсім не розуміють, а все це здійснювали на ділі тоді вони стояли б на другому місці від дійсного світу. Крім того, світ художнього слова (світ класифікаційних понять), відповідно до Платона, не подвластен виміру, рахунку і зважуванню. Тому Платон невисоко ставить мистецтво.
Що ж стосується нового мистецтва, те Платон пропонує поставити творчість у рамки, не дозволяючи зображувати несправедливих людей щасливими, поети повинні втілювати у своїх утворах тільки моральні образи, а "хто не в змозі виконати цю вимогу, того нам не можна допускати до майстерності". Крім того, з мистецтва потрібно вигнати зображення неправди, безрозсудності, користолюбства, пияцтва, як і всього того, що сприяє руйнуванню здоров'я.
Для формування нової держави і нової людини, Платон підкреслює значення побожності і шанування богів, тому що ідея побожності коштує дуже близько до ідеї добра і краси.
ЛІТЕРАТУРА
1. Асмус В.Ф. Платон. М., 1975.
2. Лосєв А.Ф. Історія античної естетики. Софісти, Сократ, Платон. М., 1969.
3. Лосєв А.Ф. Історія античної естетики. Висока класика. М., 1974.
4. Платон і його епоха. До 2400-річчю з дня народження. Збірник. М., 1979.
5. Платон. Зібрання творів, тт. 1(4. М., 1990(1994.
Loading...

 
 

Цікаве