WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура i цивілізація - Реферат

Культура i цивілізація - Реферат


Реферат на тему:
Культура i цивілізація
Під час класифікації та узагальнення суспільних і культурних процесів природно виникає бажання визначити першопочатки людства, його зародження, походження, тривалість життя на Землі та на конкретній території. На ці запитання відповідей безліч, оскільки знахідки, які засвідчують буття людини, відсуваються в часі щораз далі й далі. Щороку археологи знаходять нові свідчення діяльності на Землі людини розумної. Людина розумна, тобто така, яка свідомо здійснювала трудовий процес, з'являється на рубежі середнього і верхнього палеоліту. Вважається, що це вже "справжня" людина, за науковою термінологією - Homo sapiens.
Цей період став межею, яка відокремила світ людини від світу тварин, і засвідчує витоки формування культурних процесів, що відзначають вчені при аналізі найдавниііих пам'яток. Вони підтверджують тезу про те, що праця стала вирішальним чинником у становленні людини, дала їй перевагу над іншими біологічними видами і зберегла протягом тисячоліть людський рід. Найпростіші засоби та інструменти, що були виготовлені з кістки, рогу, каменю, стали трампліном до створення фігуративних зображень, а отже, фіксації інформації доступними засобами, які умовно називаються протописемністю. Це сприяло формуванню конкретно-образного первісного мислення, де фіксувалися загальні уявлення про навколишній світ. Людина, зупинивши "мить", утвердила себе у часі й просторі. Це було початком нової форми буття - художньої форми, коли подія, явище осмислювались стосовно власного буття. Безліч пам'яток, які людство залишило по собі на всій території земної суші, дають змогу простежити його адаптацію до природних умов, їх освоєння.
Вивчення культурного процесу дає змогу осягнути історичні умови функціонування у соціумі соціальної групи, народу чи регіону, простежити за розвитком суспільства. Динаміка культурного процесу показує народження нових форм мислення, їх інтеграцію
в соціальну практику, формування систем, спадковість традицій, відтворення або відмирання певних явищ у життєвій практиці.
Археологічна культура не завжди збігається з трактуваннями культури у філософському, соціологічному, етнографічному розумінні, оскільки визначає спільність матеріальних пам'яток, які належать до одного часу і розміщуються на певній території. Як правило, археологи дають назву культурі за місцем перших знахідок або за певною характерною ознакою.
Археологічні культури поділяються на три великих періоди:
o ранній (нижній) палеоліт (3 млн - 100 тис. років тому);
o середній палеоліт (100-30 тис. років тому);
o пізній (верхній) палеоліт (30-8 тис. років тому).
У кожному періоді виокремлюються культурні періоди, які мають власні назви:
1. Перигорд (30-20 тис. років тому). Характерні крем'яні пластинки з ретушованими краями, шила з кістки, наконечники списів. У пізній період спостерігаються фігуративні зображення тварин і людини.
2. Оріньяк (20-19 тис. років тому). Характерні ретушовані пластинки з кремнію, шкребки, різці, кістяні наконечники; світильники, посуд для приготування фарби; мистецтво малих форм: дрібна скульптура, гравюра на кістках і кам'яних уламках; відбитки рук по фарбі, формування орнаменту ("макарони"), де простежується певний малюнок; статуетки жінок з мамонтової кістки або м'якого каменю. Це перші в історії символи. Археологи та історики культури цей період інколи називають епохою палеолітичних Венер.
3. Солютре (18-15 тис. років тому). Після тимчасового відступу льодовика суттєво змінюється життя палеолітичного людства. Характерні надзвичайно висока для палеоліту техніка обробки крем'яних виробів, які використовуються як наконечники списів, дротиків, а також як ножі та кинджали; шкребки, проколки, голки, різноманітні статуетки, гравюри на камені та кістках.
4. Мадлен (15-10 тис. років тому). Через новий наступ льодовика клімат стає значно суворіший, змінюється житло людей, вони переважно живуть у печерах, ведуть кочовий спосіб життя, полюючи на оленів. З огляду на це змінюються види зброї на такі, що більше придатні для полювання на
великого звіра. З'являються символічні зображення: коло, спіраль, меандр, свастика. Найбільше досягнення - печерний живопис. Найвідоміші пам'ятки цього часу - печерні галереї Альтаміра, Ласко, Монтеспан.
Жанрова розмаїтість знайдених зображень велика - 512 фігур людей, близько 100 людиноподібних істот і 986 тварин. Особливість живопису - реалістичне відтворення, особливо тварин: бізони, мамонти, коні намальовані так натуралістичне і детально, що зоологи визначають навіть їх біологічний вид. Аналізуючи печерний живопис, можна стверджувати, що приблизно 15-10 тис. років тому в суспільстві почалося розмежування професій: людина, яка досконало володіла якоюсь професією, мала змогу одержати "професійний" статус.
Наприкінці мадленського періоду печерний живопис поступово зникає, поступаючись орнаменту. Багато дослідників схиляються до думки, що в орнаментах закодована певна інформація - це своєрідний вид писемності, культурна передформа відображення світу, що уособлює передрелігійні уявлення, мистецтво, пранау-ку. Знайдені зображення і знаки можна прочитати, лише знаючи правила певної граматики, що зникла.
З огляду на високий рівень відтворення життєвих реалій візуальними рядами можна стверджувати, що в цей час вокальна комунікація почала переходити в осмислену мову. Homo sapiens під впливом певних обставин, а саме: ускладнення технологічних процесів, психосоціальних відносин сформував мовний процес, який забезпечив нагальну потребу в комунікативних зв 'язках.
З таненням льодовика починається осіле життя, у людини зникає потреба пересуватися слідом за тваринами, на яких вона полювала; навколишнє середовище дає можливість прогодуватися, починається розподіл праці. Чоловік, як і раніше, полює, а жінка працює в оселі; у зв'язку з розподілом діяльності кожний малює те, що більше знає: чоловіки - переважно тварин, сцени полювання, жінки - орнаменти, прикрашаючи ними речі побуту.
Отже, типологізація з урахуванням чинників розвитку археологічних культур, особливо останнього періоду, дає підстави бачити в ньому ознаки цивілізації, що стало епохальним явищем у загальнокультурному процесі розвитку людства.
Поняття "цивілізація" було визначено у XII ст.: походить від лат. civilis - громадянський, державний. Водночас його використовують як синонім культури, переважно матеріальної. У сучасній науковій літературі цей термін об'єднує соціокультурну специфіку суспільства, яка враховує саморозвиток, ліквідацію й самоліквідацію автономних локальних цивілізацій, історичну еволюцію людства. Дотепер ще не розроблено єдиних методологічних принципів та критеріїв класифікації певної історичної спільноти, визначення якості автономної цивілізації, яка формується на основі єдності історичної долі народів, які проживають в одному регіоні тривалий час і мають культурні взаємозв'язки, що визначає рівень схожості форм імеханізмів соціальної організації та регуляції в соціально-правовому і культурному аспектах. При постійних активних взаємовпливах цивілізацій кожна з них зберігає етнографічне розмаїття. Це яскраво бачимо на прикладах далекосхідного, європейського, африканського регіонів, двох Америк з притаманними їм особливостями.
У цей перший період формування цивілізацій помітні соціальні явища, які стали визначальними для всіх майбутніх поколінь. Це культурні інновації, що підняли на вищий щабель людину і відокремили її від тварини. Людина навчилася виготовляти керамічний посуд, прясти і ткати, використовуючи вовну, коноплі, кропиву, льон. В окремих місцевостях виходячи з кліматичних умов одяг зі шкіри почав витіснятися одягом із тканини. Житло поступово трансформувалося із землянки в напівземлянку, а потім у наземну будівлю. Людина почала використовувати природні й спеціально виготовлені будівельні матеріали: дерево, камінь,
Loading...

 
 

Цікаве