WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Історія людства — історія культури - Реферат

Історія людства — історія культури - Реферат

науково-дослідних інститутах гуманітарного профілю НАН України, при провідних університетах, створено кафедри теорії та історії культури; культурологія введена як обов'язковий предмет у всіх вищих навчальних закладах. Випущено перших культурологів у Київському національному університеті культури і мистецтв; створено раду із захисту дисертацій кандидата і доктора наук за спеціальністю "Теорія та історія культури". Щоправда, поки що фахівців з цього профілю дуже мало.
Культурний процес завжди тісно пов'язаний з конкретним народом, етносом, територією і завжди має притаманні лише йому ознаки. А от виражальні засоби тотожні в усіх народів: це слово, рух, лінія, скульптура, архітектура. Володіючи ними, людина творить образ, у якому уособлює реальні події, містичні уявлення про світ, виробляє знакову систему для фіксації ситуації чи явища, виводячи їх на рівень символу, який сприймається і читається сучасниками. Коли культурна традиція переривається, ця інформація стає "мертвою " для пізніших народів. Так, дотепер ще не вдалося прочитати писемні пам'ятки етрусків, крито-мікенської культури та ін. Фактично вони є, а практично немає. Вчені сьогодні визнають тезу про те, що праця зробила людину людиною, і вона ж у свідомій цілеспрямованості породила культурно-мистецький процес, який задовольняв практичні потреби людей. Так, народження театру можна співвіднести з ритуально-магічними діями, які виконувалися перед полюванням і після нього. Зображення звіра було своєрідним тотемом, навколо якого розігрувалось відповідне дійство.
Первісна людина імітувала в рухах характерні особливості тварин чи дійств щодо їх здобування. Ці рухи з часом усталювались, і народився своєрідний жанр - танець. Танці супроводжувались або ритмічними вигуками, або ударами по предметах, пізніше співом. Провідною темою в цих дійствах була робота, яка й визначала ритм музики, задавала віршований розмір супроводу. Це були перші ознаки поезії, безпосередній зв'язок праці з мистецтвом. Деякий час визначальним був ритм руху; роль слова була друго-
рядною, воно було лише акомпануючим елементом, допомагало тримати ритмічний лад.
Знакова система зумовила потребу в зображенні предмета, передаванні його символу наступним поколінням. Так зародилися тотемізм і образотворче мистецтво. Виготовляючи тотем, тобто максимально схоже зображення звіра, на якого полювали, люди виробляли спостережливість, а також навички і вміння відображати його подобу. У психологічному стані людини утверджувалась ідея про те, що тотем уособлює звіра. Перемагаючи його, вона вбирає силу переможеного і стає з ним єдиним цілим. Звідси йдуть витоки уявлення про те, що родова група або плем'я - це породження чи прямі спадкоємці того чи іншого звіра. На цьому формувалися ритуально-магічні, легендарні та міфологічні сюжети.
Так створилась міфологічна система. Міф створив передумови переходу від магічних "реалій" до мистецтва. На базі міфологічних уявлень про світ формується магія як подвоєння реальності шляхом "створення"матеріально фіксованої подоби думки і спроби "вирішити " практичні завдання за допомогою маніпулювання цією подобою. Але людина досить обережно користувалася цими засобами, які завжди активізуються у критичні моменти і переважно справляють негативний вплив.
На базі міфологічних уявлень і магічних дій виробилася ритуальна система; канонічне бачення міфа підкріплюється авторитетом героїв, традиціями й утверджується у свідомості через ритуально-магічне дійство. В інформативному, культурному та естетичному аспектах міф змістовніший і багатший від ритуалу, оскільки формує мислення, що стає кроком до освоєння світу, зумовлює спробу його осмислення. Міф став ідеологією узагальнення бачення світу, а для мистецтва - зародком, на якому виросли релігії і донаукові уявлення про природу та суспільство. Міф став базою для народження літератури. Можна виокремити три основних етапи цього процесу:
o магічні оповідання, заклинання, спрямовані на "практичний вплив" на реальність;
o доповідь, розповідь із зародками художності, позбавлена ритуально-магічної функції;
o казка як художній твір.
Жанрове розмаїття літератури та мистецтва мало подібну модель у своєму розвитку - від магічного "практицизму " до худож-
нього узагальнення, яке уособлювало загальнолюдську практику. Передумови естетичного щодо сприйняття світу передусім базувалися:
o на роботі, завдяки якій виробився синтез виробничого процесу і ритуально-магічних дій;
o на дозвіллі - вивільнявся час завдяки успіхам у господарській діяльності, що дало змогу людині приділяти більше уваги творчості;
o на рівні певного матеріального забезпечення, оскільки він давав змогу піднятися від вузькоутилітарного сприйняття світу до естетичного.
Ритуально-мистецька діяльність потребувала від людини певного вміння та часу. Але на початкових етапах розвитку суспільства вона була непрофесійною, її виконували деякі члени групи або племені у вільний час, і лише з ускладненням соціальних відносин у культурно-мистецькій сфері почалася професіоналізація.
Історія не потурбувалася максимально повним збереженням усього, що виробило людство. Тому при вивченні, зокрема, культурно-мистецького процесу виникають певні труднощі через те, що відсутняпослідовна фіксація розвитку і трансформації мистецтв, оскільки цивілізації та їх здобутки народжувались і припиняли існувати в різний час на різних територіях, часто не були взаємопов'язані. Протягом століть митець був безособовим, його твір ставав віддзеркаленням часу і суспільства. Досі невідомо багато авторів творів, що ввійшли до скарбниці світового мистецтва і дають змогу зрозуміти багатоваріантні підходи до відображення життя. Таким чином, мистецтво уособлює цілісність бачення свідомості людини, її уявлень про світ і навколишнє середовище. На рівні наукових узагальнень можна вивести спільні для різних народів риси:
o художній текст, створений автором, народжується при повторенні у спілкуванні з читачем, глядачем, слухачем - кожного разу "виникає знову";
o "багатовимірність" народження мистецтва пояснюється часом, оскільки воно на кожному етапі історичного розвитку прочитується з урахуванням особливостей певного періоду;
o кожний географічний регіон народжує і формує властиві лише йому види мистецтв і типи художньої діяльності;
o міфологічно-ритуальні обрядові культурні системи кожного регіону мають певні особливості, від магічних з плином часу переростають у художні, іноді здобувають статус загальнолюдських естетичних надбань і світових художніх цінностей;
o народження образного мислення не закінчується первинним процесом народження мистецтва, це лише його перша стадія розвитку - фольклор, міфологія, яка дає поштовх розвитку вищих рівнів мистецтв (літератури, архітектури, скульптури, живопису і т. п.);
o види мистецтва виникають лише з урахуванням можливостей, які дає історичний процес розвитку для їх технічної реалізації (наприклад, фотографія, кіно, телебачення - продукт XX ст.);
o як дитина, що є лише кандидатом на майбутню особистість, так і кожний вид мистецтва проходить багато етапів розвитку і становлення в часі та просторі, набирає самодостатньої природи та формує закономірності.
Досягнення культурно-мистецького процесу збагачують людство. Історія нашої цивілізації налічує 10-20 тис. років, і за цей час, за словами В. Вернадського, виробила наукову думку, створила в біосфері геологічну силу, яка визначає новий для земної кулі еволюційний стан - ноосферу. Найбільшими досягненнями нашої цивілізації та найзначущими винаходами, які істотно вплинули на хід розвитку історії, є такі: винайдення колеса і гончарного круга; освоєння металів; винайдення книгодрукування; передавання інформації в часі й просторі (радіо, телебачення). На базі цих чотирьох визначальних винаходів розвивались і розвиваються історія та культуротворчі процеси людства.
Список літератури
1. Культура українського народу: Навч. посібник. - К., 1994.
2. Культура эпохи Возрождения. - Л., 1986.
3. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. - Тернопіль, 1993.
4. Культурология: Учеб, пособие. - М., 1998.
5. Левек П. Эллинистический мир. - М., 1989.
6. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. - М., 1983.
7. Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. - К., 1993.
8. Мириманов В. Б. Искусство тропической Африки. - М., 1986.
9. Мистецтво, фольклор та етнографія слов'янського народу. - К., 1993.
10. Моль А. Социодинамика культуры. - М., 1973.
11. Муравьев А. В., Сахаров А. М. Очерки истории русской культуры XI-XVII вв. - М., 1984.
12. Огієнко І. Українська культура. - К., 1993.
13. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. - М., 1987.
Loading...

 
 

Цікаве