WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Спілкування як науково-практична проблема - Реферат

Спілкування як науково-практична проблема - Реферат

70-х років наука вивчала, як змінюється поведінка людей в різних ситуаціях безпосереднього спілкування, аналізувала різні засоби, зокрема невербальні характеристики та їхнє значення для сприймання однієї людини іншою, розглядала прикладні аспекти спілкування як цілеспрямований вплив.
Розвиток виробничих відносин стимулював учених і практиків до вивчення спілкування у зв'язку із становленням і розвитком особистості. Саме на цьому шляху плідно об'єдналися позиції етиків і психологів. У науці відбувся так званий комунікативний поворот. Суть його - у переході від суб'єкта, який віддає перевагу монологові, до суб'єкта, котрий прагне діалога у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми [11]. Основну увагу зосереджували на засобах комунікації, особливостях контакту, комунікативних діях, видах взаємодії, зокрема, у конфліктних ситуаціях і під час переговорів. Іншими словами, у процесі цих досліджень частіше вивчали питання, як спілкуються та взаємодіють суб'єкти, а не те, з приводу чого вони спілкуються. У різних концептуальних системах (біхевіоризм, гештальтпсихологія, неофрейдизм) спілкування аналізували за допомогою основних положень цих систем. А тому складові спілкування часто вивчали окремо: або обмін інформацією, або взаємодія, або процес сприймання одне одного. Так само нерідко етика і психологія спілкування досліджуються окремо, хоча в діловому житті вони проявляються в єдності.
Напрямки вивчення культури та етики спілкування в Україні
З розширенням мережі наукових центрів в Україні збільшилась кількість науковців і підвищилась їхня кваліфікація, розширився фронт досліджень у галузі спілкування. За останні десятиріччя було зроблено помітний крок уперед у його науковому осмисленні, а також проведено дослідження, які допомогли вченим поглибити наукове розуміння феномена спілкування загалом і різних його аспектів зокрема.
Спілкування розглядається як система, а отже, його вивчення має системний характер. Можна виокремити два напрямки його вивчення:
o теоретичні дослідження спілкування;
o практичне навчання формам і методам підвищення рівня культури спілкування.
Учені не залишають поза увагою вивчення етичних і психологічних компонентів спілкування, їх впливу на розвиток психіки й формування особистості, труднощів, що заважають людям розуміти одне одного, діяти спільно і т. ін. Досліджується вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей. Вивчаються засоби спілкування, способи впливу людей як під час спільної діяльності, так і в міжособистісних взаєминах, особливості монологічного й діалогічного спілкування.
Українські вчені-етики також вивчають спілкування та його етичні норми. Вони зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як між-суб'єктна взаємодія між людьми. Спілкування через це є справжньою цариною людської моральності [8].
У середині 70-х років з'являються перші праці з проблеми ділового спілкування в Україні. Цей феномен виокремлюється й формалізується як наукова категорія, описуються типи та стилі спілкування, особливості оптимального спілкування. У науковій літературі зазначається, що спілкування сприяє створенню умов для розвитку мотивації тих, хто займається професійною діяльністю, надає їй творчого характеру, розвиває особистості суб'єктів спілкування, попереджує виникнення психологічних бар'єрів [9]. Певний внесок у вивчення проблеми ділового спілкування зробили спеціалісти з менеджменту. Процес комунікації вони описують як засіб підвищення ефективності управління, виділяють бар'єри в діловому та міжособистісному спілкуванні й пропонують способи і засоби їх подолання.
Термін "культура спілкування" вперше з'явився в наукових працях у 80-ті роки. Загальноприйнятого визначення цього поняття немає ще й досі. Схарактеризовано лише окремі види культури спілкування, описано культуру професійного, зокрема педагогічного, спілкування, виокремлено компоненти цього феномена. Автори свого часу зробили спробу визначити поняття "культура спілкування" й описати його як феномен [21].
Розвиток гуманістичної психології та гуманістичної етики на Заході сприяв гуманістичному осмисленню спілкування. У нашій країні на той час підходи до спілкування, як зазначалося, були класове зорієнтовані, стереотипізовані, мали формальний і конформний характер. Проте останнім часом ідеї гуманістичної етики та гуманістичної психології почали поширюватись і в Україні.
Висновки
o Культура спілкування формується багатьма поколіннями людей. Суспільство загалом і кожний його член зокрема мають прагнути не тільки зберегти, а й примножити спадщину предків.
o Характер етики та культури спілкування в суспільстві помітно впливає на стан економічного та політичного розвитку країни, духовність її громадян і їхню національну самосвідомість.
o Культура спілкування останніми роками плідно осмислюється наукою. Привласнення результатів наукових досліджень через освіту і самоосвіту сприяє підвищенню загального рівня культури особистості, її самопізнанню, само-реалізації та самовдосконаленню.
o Культура спілкування не має меж і кордонів. Усе краще, що мають світова наука і практика, має стати надбанням кожного, якщо він критично оцінює рівень своєї культури і прагне його підвищити.
o Теоретичні й практичні аспекти проблеми формування культури спілкування потребують подальшого вивчення, а результати досліджень - активного впровадження в життя з урахуванням рекомендацій гуманістичної етики і психології.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Драгоманов М. П. Два учителі // Вибрані тв.- К., 1991.
2. Зеленкова И. М., Беляева Е. В. Этика: Учеб, пособие и практикум. - Минск, 1997.
3. Каган М. С. Мир общения.- М., 1998.
4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ.- М., 1989.
5. Кониський Г. ІсторіяРусів / Укр. переклад I. Драча. - К., 1991.
6. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л. М. Проколієнко. - К., 1989.
7. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. - К., 1997.
8. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии.- М., 1984.
9. Леонтьев А. А. Педагогическое общение. - М., 1979. 10. Леонтьев А. А. Психология общения. - Тарту, 1973. И. Малахов В. А. Этика: Курс лекций. - К., 1996.
12. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.- М., 1992.
13. Московичи С. Машина, творящая богов. - М., 1998.
14. Практическая психология для менеджеров. - М., 1996.
15. Психология и этика делового общения: Учебник.- М., 1997.
16. Роменец В. А. "Познай самого себя". Психология на Украине в XVII-XVIII вв. // Психол. журн.- 1989.- № 6.
17. СагачГ. М. Золотослів.- К, 1993.
18. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла: Пер. с англ.- М., 1993.
19. Фромм Э. Искусство любить. - М., 1990.
20. Фромм Э. Психоанализ и этика. - М., 1998.
21. Чайка Г. Л., ЧмутТ. К. Культура общения. - К., 1991.
22. ЧмутТ. К. Культура спілкування. - Хмельницький, 1996.
23. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ.- Минск, 1992.
24. Щёкин Г. В. Практическая психология менеджмента. Как делать карьеру. Как строить организацию. - К., 1994.
25. Якокка Ли. Карьера менеджера. - М., 1991.
Loading...

 
 

Цікаве