WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Організація науково-мистецьких товариств (пошукова робота) - Реферат

Організація науково-мистецьких товариств (пошукова робота) - Реферат

видання. Варто відзначити малюнки М. Фармаковського, Й. Нілуса, В. Заузе, М. Соломонова, М. Липського та ін.
Особливо великий внесок зробив раціональний Г. Нарбут, який сформувався під впливом творчості І. Білібіна та художників "Мира искусств". Червоною ниткою через його творчий шлях пройшла українська тематика, узагальнена і трансформована через кращі досягнення української геральдики та книжкового мистецтва. Повернувшись в Україну після 1917 p., він стає засновником, першим ректором і професором Української Академії мистецтв - першої вищої художньої школи України.
Прогресивним явищем у художньому житті України були спроби створити монументи національним героям, діячам культури і мистецтв.
Велику активність в організації і спорудженні пам'ятника Т. Шевченкові в Києві виявили прогресивні діячі І. Рєпін, Д. Яворницький, М. Коцюбинський, Б. Грінченко, М. Лисенко, В. Леонтович та ін. На конкурс було представлено 64 проекти, проте незважаючи на високо-змістовні і високохудожні роботи М. Гаврилка, Ф. Балавенського, М. Паращука питання встановлення пам'ятника Кобзареві "узгоджувалося" до 1910 р. і залишилося відкритим аж до радянського часу.
Навчальні заклади для жінок
Жінки в Україні одержували середню освіту в жіночих гімназіях і прогімназіях, єпархіальних школах (училищах). У жіночих гімназіях, які з'явились у 60-х роках XIX ст., було 7 основних класів та 8-й - педагогічний. Більшість гімназій були приватними. Наприкінці 50-х років XIX ст. існувало 5 державних середніх навчальних закладів для жінок.
Професійну освіту жінки могли дістати лише в учительських семінаріях.
Поряд з привілейованими чоловічими навчальними закладами відкриваються жіночі - інститути шляхетних дівчат - у Харкові (1812), Полтаві (1817), Одесі (1829), Керчі (1835), Києві (1838). У 90-х роках XIX ст. в Україні діяло 77 жіночих гімназій та 5 інститутів шляхетних дівчат.
Фахівців вищої ланки готували вищі жіночі курси в Києві (1878-1889, з 1905), Одесі (з 1906), Харкові (1913).
Музейна справа в Україні
Зібрання книг, ікон, художніх виробів, історичних цінностей були популярні в Київській Русі. Найбільші колекції належали князю, Десятинній церкві, Софійському собору, Києво-Печерському монастиреві та ін. За свідченням сучасників, у бібліотеці-книго-сховищі Ярослава Мудрого зберігалося майже 950 томів рукописних книжок з різних галузей знань.
У XVII-XVIII ст. великі приватні зібрання художніх творів були у феодальних замках та маєтках: Я. Собеського - у Жовкві, Синявсь-ких - у Бережанах, Вишневецьких - у Вишневці, К. Розумовсько-го - у Батурині та ін.
Музеї як такі почали з'являтись у першій половині XIX ст. Це були переважно археологічні та історико-краєзнавчі музеї: Миколаївський (1806), Феодосійський (1811), Одеський (1825), Керченський (1826), старожитностей при Київському університеті (1835) та ін.
У 1890 р. було відкрито Херсонський музей старовини, а в 1892 р. - Херсонеський, до експозиції якого увійшли матеріали розкопів античного та середньовічного міста Херсонеса Таврійського. У 90-ті роки почали працювати історичний музей у Львові (1893), Архівної комісії в Чернігові (1897), української старовини В. Тарнавського (1901). Найбільшим за обсягом і експозицією був природничий музей у Полтаві (1891). У Севастополі 1869 р. відкрито музей Чорноморського флоту, який з 1905 р. переорієнтувався на тематику музею героїчної оборони міста.
На базі приватних колекцій творів мистецтва наприкінці XIX - початку XX ст. було сформовано: перший в Україні міський музей образотворчого мистецтва в Харкові (1886), музеї в Києві (1889), Одесі (1899), картинну галерею І. Айвазовського у Феодосії (1880), а також музеї в Миколаєві та Катеринославі.
У Львові у 1874 р. відкрито перший міський промисловий музей, у 1895 р. - етнографічний музей Наукового товариства ім. Т. Шевченка, у 1907 р. - Народний музей.
Усього до 1917 р. в Україні налічувалося 36 музеїв.
Меценати та колекціонери
Меценатство та благодійництво в Україні були популярними з княжої доби. У добу козаччини ряди благодійників поповнилися. Це були П. Конашевич-Сагайдачний, І. Мазепа, П. Могила, які внесли великі кошти на розвиток освіти, літератури, малярства тощо.
Гідно продовжила їхню справу в XIX ст. родина Тарновських - меценатів і колекціонерів мистецьких творів. Зокрема, В. Тарновський зібрав багато рукописів та малюнків Т. Шевченка і в 1897 р. подарував їх Чернігівському земству. Його батько фінансував у 1840 р. перший випуск "Кобзаря".
На базі колекцій Б. Ханенка (1858-1917) - колекціонера, мецената, археолога - було засновано Музей західного та східного мистецтва в Києві.
Родина цукрозаводчика М. Терещенка зібрала велику колекцію творів російського живопису, яка стала основою Музею російського мистецтва в Києві, а також ця родина фінансове утримувала Київську рисувальну школу.
Колекція української старовини художника С. Васильківського стала основою Харківського краєзнавчого музею. Харківському земству він передав понад 5 тисяч експонатів.
Великий внесок у збереження мистецької спадщини зробив одесит О. Дерибас. Земляки вшанували його пам'ять, назвавши одну з вулиць міста Дерибасівською.
Один із кращих музеїв України на базі власних колекцій створили катеринославці О. Поль і Д.Яворницький, закохані в історію свого краю, особливо козаччину.
Львів'янин А. Шептицький (1855-1944) - митрополит, граф - вкладав кошти у розбудову храмів, шкіл, видавництв, колекціонував твори малярства, фінансове підтримував мистецьку школу С. Новаків-ського.
Колекціонерська та благодійницька діяльність продовжувалась у XX ст. Скульптор І. Гончар зібрав велику колекцію народного декоративно-ужиткового мистецтва. На базі зібрання музеєзнавця Я. Бер-дичевського створено музей "Пушкін і Україна". Українська книга і графіка з колекції лікаря М. Грузова бажані в експозиціях, присвячених книговидавничій справі в Україні початку XX ст.
Збирають колекції і здійснюють благодійні акції українці діаспори: Й. Кочан, М. Скрипник, К. Шонк-Русич (США), родини Шафра-нюків та Антоновичів; остання на власні кошти уфундувала премію за мистецькі досягнення. Не полишають благодійницької діяльності і громадські об'єднання - українські музеї Чикаго, Клівленда, Нью-Йорка, Риму, Філадельфії, Торонто та ін.
Нині справу благодійництва підтримують вітчизняні підприємці.
Література:
1. Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923. Т. 1 // Прапор. - 1990. - № 11-12; Березіль. - 1991. - № 1, 3.
2. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2 т. - К., 1992.
3. Ефименко А. Н. История украинского народа. - К., 1990.
4. Затенапький Я. П. Українське мистецтво першої половини XIX - початку XX ст. - К., 1964.
5. Історія культури України / В. А. Бокань та ін. - К., 1993. - Ч. І; 1994. - Ч. II.
6. Історія України. - Львів, 1996.
7. Історія України. Нове бачення: В 2 т. - К., 1996.
8. Історія української літератури: У 2 т. - К., 1988.
9. Історія українського мистецтва. - К., 1966-1970.
10. Історія українського мистецтва: В 6 т. - К., 1964-1968.
11. Крип'якевич І. Історя України. - Львів, 1992.
12. Крип'якевич І. Історія української культури / Видання І. Тиктора. - Львів, 1937.
13. Степовик Д. В. Українське мистецтво першої половини XIX ст. - К., 1962.
14. Субтельний О. Україна. Історія. - К., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве