WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Образи і символи смерті в культурі - Курсова робота

Образи і символи смерті в культурі - Курсова робота

спокуси за радість життя і перебувають в ілюзії, що ведуть дуже живе життя, якщо володіють і можуть користуватися багатьма речами. Скупі протести проти атомної війни і дискусії наших спеціалістів по атомній війні про рівновагу тотальної напівтотальної розрухи показують як далеко ми зайшли в "темну долину смерті".
Роблячи висновки, хочу зазначити, що все таки залишається найвищою цінністю, не дивлячись на те. щожиття може бути порожнім і беззмістовним, хтось сказав: " Те, що вмер, не доказує того, що жив". Сама по собі смерть як наслідок насильства, нещасного випадку, п'янства виступає символом жорстокості, примітивізму. Але і тут смерть пересікає якщо не істинний зміст, то потенцію такого змісту, надію на його створення, спрямовується в майбутнє в силу надії і віри. А надія і віра явно чи не явно містять в собі моральний зміст, так як звернені в найкраще майбутнє. Коли проекції в майбутнє пересікаються, наступає кінець, життя втрачає зміст.
Відсутність, ліквідація змісту, атрофія здібності творити людський зміст значать абсурд. Ми спостерігаємо наростання абсурду в сучасному світі - наростання беззмістовності людського життя і діяльності, беззмістовності, яка вінчає їх смерть. Ось образи абсурду: квітучі яблуневі сади в Чорнобилі, вражені радіацією. Замість трагічного апофеозу життя смерть стає банальністю, простим перетворенням в труп, зникненням.
Але ніхто, крім нас самих, не в силах надати нашому життю істинний зміст. це досягається тільки нашими творчими актами, напруженням духовних сил, відповідальністю перед собою і людством, так як усякий істинний людський зміст повинен бути вселюдським . І це повинно заповнюватися всім нашим життям, а значить і смертю.
Сучасна культура стоїть на порозі грандіозних відкриттів, пов'язаних з таємницями буття і смерті. Величезний етнографічний, філософський матеріал, який накопичений вченими , дозволяє значно розширити рамки обговорення теми. Треба об'єднати зусилля спеціалістів різних профілів для осмислення тих загадок, які поставлені сучасною наукою.
Я вважаю, що особливої уваги потребує тема перевтілення душ. Релігійна література дає масу повідомлень про потойбічний світ. І саме маючи таку інформацію , треба більшу увагу приділити саме таким важливим питанням : куди зникає душа після смерті? Чи може душа переходити від одного тіла до іншого? Чи мають тварини та рослини душі? Людина поневолі задає собі такі питання, але не завжди находить відповіді на них. Ця тема широко розглядалася в східних релігіях . Раціоналістична західна культура перейняла ідею реінкарнації. Цьому питанню приділяють увагу деякі філософи, але це тільки паростки. початки великих відкриттів.
У своїй кваліфікаційній роботі я розглянула еволюційну тему смерті і хочу порекомендувати розглянути її саме в психологічному аспекті, на перехресті психології та історії.
В період швидкого розвитку матеріалістичної науки древні вірування і концепції екзотичних релігій рахувались наївними і абсурдними.
Тільки тепер ми знову бачимо, міфологія і концепції Бога, раю і пекла мають відношення не до фізичних істот, а до психологічних реалій змішаного стану свідомості. Для повного осмислення природи людини необхідно признавати їх існування і вивчати їх. Керівну роль в цьому дослідженні можуть мати традиційні уявлення про потойбічне життя.
В наш час смерть видається чимось брудним. Вік гігієни та медикалізації ізолює смерть в лікарні.
Звідси - незрозумілий страх, що є страхом смерті, який переслідує людину протягом життя. Звідси - розгубленість від існування того, що за суспільними нормами не існує - смерті - і повної неготовності до її приходу. Звідси - самотність людини в житті, як відгук її самотності в момент смерті. Звідси, нарешті, втрата сенсу життя і піднесення самого життя над його сенсом. Все - від страху смерті.
Не можна безкарно викреслювати те, чим кінчається процес життя і починається його осягнення. Не можна перетворити єдино неповторне життя на кошмар очікування чогось невимовно жахливого, чи марну спробу втекти від того, від чого не втечеш, посиливши жах самотності: "Протягом усього того нелегкого життя, крізь роки, що ще не настали, із глибини майбутнього летів мені на зустріч похмурий подих і зрівнював усе на своєму шляху…" (А. Каню).
Знаком смерті відмічено все життя людини. Як це не дивно, знак смерті - знак життя.
На мою думку, щоб відштовхнути від себе цей жах смерті, людина повинна сприймати її не як повне знищення особи, а як перехід від одного життя до іншого. Людина повинна повернутися в минуле, в той період, який Ар'єс назвав "смерть приручена", тому що саме смерть не повинна лякати людину. Потрібно вірити також в перевтілення душі. І саме за цими віруваннями, який спосіб життя людина вела, в таку тварину чи іншу істоту її душа перевтілиться. Якщо вона вела себе як свиня, то й стане в іншому житті свинею. Людина повинна вести себе так, щоб залишитись людиною. Треба прагнути до кращого. Можливо, ми змогли б знищити такім чином некрофільність та жорстокість сучасної культури.
Список використаної літератури:
1. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. - М., 1992.
2. Байрон Дж. Т. Соч.: в 3Т. - М., 1954.
3. Гройс Б. Ленин и Динкальи - Образы современной смерти // Гройс Б. Утопия и обмен. - М., 1993.
4. Гроф С., Хемефакс Дж. Человек перед личом смерти. - М., 1996.
5. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - М., 1984.
6. Гуревич П.С. Философская антропология. - М.,1997.
7. Дубровский Д.И. Смысл смерти и достоинство личности //ж. Философские науки . - №5, 1990.
8. Европейские поэты Возрождения. - М., 1974.
9. Калиновский П. Переход; последняя болезнь, смерть и после. - М., 1991.
10. Клочков И.С. Духовная культура Вавилонии: человек, судьба, время. - М.,1983.
11. Левин С. Кто умирает? - К., 1996.
12. Мамардашвилли М. Лекции о Прусте. - М., 1995.
13. Мамардашвилли М., Пятигорский А. Символ и сознание (Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке). - Иерусалим, 1982; - М., 1997.
14. Морен Е.
15. Моес М. Физическое воздействие на индивида колективно внушаемой мысли о смерти // Ж. Человек. - №6., 1992.
16. Платон. Апология Сократа. Соч в 4Т. Т.1. - М.,1994.
17. Платон. Государство. - Т.3. - М., 1994.
18. Платон. Парменид. - Т.2. - М., 1993.
19. Платон. Федон. - Т.2. - М., 1993.
20. Пушкин А.С. Стихотворения. Поэмы. - М., 1984.
21. Роуз С. Душа после смерти // Ж. Наука и религия. - №6, 1991.
22. Рязанцев С. Философские смерти. - Санкт - Петербург., 1994.
23. Трубников И.И. Проблема смерти, времени и цели человеческой жизни // Ж. Философские науки. - №2., 1990.
24. Фромм Э. Душа человека. - М., 1992.
25. Фуко М. Герменевтика субъекта // Социо - Логос. - М., 1991.
26. Цицерон. О старости. О дружбе. Об обязаностях. - М., 1974.
Loading...

 
 

Цікаве