WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Софійський собор - видатна пам’ята доби Київської Русі - Реферат

Софійський собор - видатна пам’ята доби Київської Русі - Реферат

портрет Ярослава Мудрого і слова з літопису"Повість временних літ": " В лето 6545 . Сей жеЯрослав, син Володимер, насея книжними словеси сердца верних людий. Велика бо польза бивает человеку от учения книжного"
Н А Р Т Е К С
Увійшовши в Софійський собор через головний вхід, відвідувачі потрапляють в нартекс (західний притвор храму) . Тут створено вступну експозицію, яка розповідає про собор , експонуються макети його первісного й сучасного вигляду. За ними можна ознайомитися зі стародавньою архітектурою пам'ятки і з пізнішими змінами в її зовнішньому вигляді.
Макет первісного вигляду Софії створено за матеріалами архітектурно-археологічних досліджень. У давнину прямокутну споруду Софії з півночі, заходу і півдня оточували два ряди відкритих галерей. На східному фасаді було п'ять вівтарних напівкруглих виступів (апсид). Із західного боку височіли дві башти із сходами, які вели на другий поверх. Перед головним входом було споруджено мармуровий портик. Вінчали собор 13 куполів, які поступово піднімалися від крайніх малих до центрального великого купола . Покриття здійснювалось свинцем безпосередньо по склепінню і куполах.
Фасади храму не штукатурились. Багато уваги зодчі приділяли зовнішньому архітектурному декору: арки північної галереї були прикрашені поребриком, фасади пожвавлені двохуступчастими нішами, на барабані головного купола виконано меандровий орнамент з цегли.
Велику роль в оздобленні фасадів собору відігравав і живопис: уступи ніш та інші елементи архітектурного декору були підведені яскравою червоною фарбою, стовпи і арки відкритих галерей, відкоси вікон і дверей, багато ніш на фасадах були прикрашені розписом.
Давні обриси собору вражають чіткістю форм, цілісністю композиції, довершеністю художнього образу. Архітектура храму сповнена руху, поступового наростання об'ємів споруди від одноповерхових зовнішніх галерей до пірамідальної композиції тринадцяти бань, що надають Софійському собору особливої виразності. Імена його будівельників невідомі.
Первісні архітектурні форми Софійського собору зберігалися аж до 17 століття, про що свідчать малюнки голландського художника Абрагама ван Вестерфельда, який змалював собор у 1651 році в період його запустіння.
Ремонтні роботи наприкінці 17-18 століття докорінно змінили зовнішній вигляд Софії.
Ці зміни можна простежити на макеті сучасного вигляду собору. Над зовнішніми одноярусними галереями було надбудовано другі поверхи з шістьма новими куполами над ними. Куполам надано барочної грушовидної форми. Для укріплення будинку ззовні прибудовано міцні стовпи - контрфорси. Фасади прикрашено декоративними фронтонами, ліпним орнаментом, древню кладку поштукатурено і побілено, куполи позолочено.
У 1889 заново перебудовано західний фасад Софії. Тоді ж споруджено нартекс, а барочний фронтон 18 століття замінено дугоподібним. Цей вигляд собору зберігається в основному до наших днів.
Нартекс споруджено на місці зруйнованої західної галереї, залишки якої увійшли в кладку нартекса і відкриті нині зондажами для огляду.
З південного боку до нартекса прилягає приміщення древньої хрещальні, вбудованої у галерею в 12 столітті. На її стінах збереглися розписи 11-12 століть. У хрещальні експонується мармурова різьблена купіль 12 століття.
З нартекса в собор ведуть мідні позолочені двері, які є цінною пам'яткою українського декоративно-прикладного мистецтва 18 століття.
АРХІТЕКТУРА І РОЗПИСИ ІНТЕР'ЄРА СОБОРУ
Увійшовши з нартекса в собор , відвідувач знайомиться з внутрішньою архітектурою, яка збереглася з 11 століття без особливих змін.
Внутрішнє планування собору чітке і ясне: прямокутна в плані споруда, витягнута по осі північ-південь, поділена дванадцятьма хрещатими стовпами на п'ять нефів - поздовжніх коридорів, які в східній частині закінчуються півколами апсид. Центральний неф вдвоє вищий і ширший від бокових і дорівнює за розмірами трансепту - головному поперечному членуванню. З півночі і півдня трансепт замикають двох"ярусні трипрольотні арки, які внизу спираються на восьмигранні, а вгорі - на пучкові стовпи. Така сама аркада замикала колись із заходу і центральний неф собору. Від неї залишилися основи восьмигранних стовпів, знайдені під час археологічних досліджень.
Таким чином, в 11 столітті центральний неф і трансепт утворювали в перетині рівноконечний просторовий хрест, над центром якого височів головний купол собору. Його тримали підпружні арки. Перехід від підкупольного квадрату до круглого барабана здійснено за допомогою парусів (сферичних трикутників). Такий тип храму називається хрестовокупольним.
Візантійська хрестовокупольна система, покладена в основу архітектурної композиції Софії Київської, дістала дальший розвиток у древньоруському зодчестві.
Від архітектури інтер'єра Софійського собору з 11 століття не збереглась лише західна частина центрального нефа. В результаті перебудов 17-18 століть загинула трипрольотна арка, перероблено склепіння в західних членуваннях, на місці древнього головного входу зроблено велику арку. Залишки мармурового порога 11 століття виявлено під час археологічних розкопок.
Другий неф займають просторі хори, (полаті) розміщені над боковими нефами і в західній частині собору. Полаті - це місце, призначене для князя і його придворних, а простому люду належало перебувати внизу. Таким чином , архітектура споруди підкреслювала класову диференціацію феодального суспільства.
Розміри собору такі: довжина - 37 м, ширина - 55 м, висота від підлоги до зеніту центрального купола - 29 м.
Велику роль у вирішенні внутрішнього простору відігравала освітленість різних приміщень споруди. З більш низькими затемненими боковими нефами і галереями різко контрастував центральний підкупольний простір, освітлений дванадцятьма вікнами центрального барабана купола. Це давало змогу тим, хто входив у храм , зосередити увагу на вівтарній частині.
На стінах собору зберігся унікальний щодо своєї художньої цінності ансамбль монументального живопису 11 століття: 260 кв. м мозаїк ( зображень ,набраних по вогкій штукатурці кубиками скловидної маси - смальти ) і близько 3 тисяч кв. м фресок ( розписів водяними фарбами по вогкій штукатурці ) .
МОЗАЇКИ
Мозаїки прикрашають головний вівтар і купол собору. Тут зображені основні персонажі християнського віровчення. Вони розташовані в строгому порядку згідно з "небесною єрархією".
Усі збережені мозаїки Софії - це оригінали 11 століття. У місцях пошкодження мозаїк у 19 столітті зроблено розписи олійними фарбами.
У зеніті центрального купола, в медальйоні діаметром 4,1 м, бачимо монументальне зображення напівфігури Христа-Вседержителя. Христос - у пурпуровому хітоні та блакитному плащі. Медальйон обведений дев'ятьма різнобарвними колами, що нагадують райдугу. Навколо Христа-Вседержителя чотири архангели, з
Loading...

 
 

Цікаве