WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Постмодерністське розуміння культури - Реферат

Постмодерністське розуміння культури - Реферат

важко дивитися, то чи варто взагалі зазирати туди, куди, можливо, й не слід?.." Варто. Бо постмодернізм - це не просто кризове світосприйняття, а ще й усвідомлення кризи і самоусвідомлення себе у цьому неспокійному, несталому світі, де руйнуються самі засади буття. І сам це - усвідомлення й самоусвідомлення - визначає актуальність творів постмодернізму.
Кілька слів про термін "постмодернізм"
Термін "постмодернізм" виник у період Першої світової війни в роботі В.Паннвіца "Криза європейської культури" (1917). У 1947р. Тойнбі в книзі "Вивчення історії" використовує його у культурологічному розумінні. На його думку, постмодернізм символізує кінець західного панування у релігії і культурі. У працях Кокса 1970-х років, присвячених проблемам релігії в Латинській Америці, широко застосовується поняття "постмодерністська теологія". У 1960-1970-х роках на термін "постмодернізм" звернули увагу під час визначення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації й техніцизму. Поширення термін "постмодернізм" набув завдяки праці Ч.Дженкса "Мова постмодерністської архітектури" (1977). Невдовзі він з'явився і в літературі та малярстві.
Розвитку поняття "постмодернізм" сприяли міркування філософів Ж.Дерріди, Ж.Баттея, Ж.Ф.Ліотара, а також концепція семіотика і письменника У.Еко.
Сьогодні точиться чимало дискусій щодо того, що ж таке постмодернізм. Усі визначення, подані у сучасних словниках й довідниках, неточні. Однак, напевне, точності бути й не може, оскільки, по-перше, будь-яке літературознавче поняття є умовним і дати одне-єдине його визначення нереально, а по-друге, постмодернізм - явище, яке ще активно розвивається, і тому всі крапки над "і" тут ставити зарано. Втім, можна все ж таки визначити, що ж ми розуміємо під словом "постмодернізм" у загальному смислі.
Поняття "постмодернізм" у сучасному значенні охоплює передовсім тенденції або явища у мистецтві, які з'явилися в останній третині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. Латинське post - префікс, що означає наступність, французьке modern - сучасний, найновіший. Тобто у самій назві терміна підкреслюється, що постмодернізм з'являється після модернізму. Однак точніше було б сказати, не після модернізму, а він просто не такий, як модернізм. Це вже щось інше.
Оскільки більшість літературознавчих понять є багатозначними, то не слід обмежувати хронологічні рамки постмодернізму лише кінцем ХХ - початком ХХІ ст., хоча стосовно сучасного мистецтва цей термін вже прижився й увійшов у широкий обіг. І все ж таки щодо хронології. Слушною є думка Д.В.Затонського, висловлена у його книзі "Модернізм і постмодернізм" (2000), про те, що постмодернізму притаманна певна циклічність, він виникає у різні періоди розвитку культури внаслідок своєї специфічної еклектичності, синтезу традиційного і новаторського, а також кризовості відчуття, що характерно для будь-якої зміни епохи.
Отже, слово "постмодернізм" означає і загальні тенденції у сучасному мистецтві, і різноманітні школи й течії, що виникають на межі ХХ - ХХІ століть, і художній напрям (розвиток культури дає підстави стверджувати, що постмодернізму вже притаманні всі ознаки мистецького напрямку). Водночас поняття "постмодернізм" використовується і як характеристика світовідчуття кризової епохи, і як особливий спосіб організації художньої реальності, що може виявитися за різних періодів розвитку культури. І вже настає час, коли поняття "постмодернізм" означає і певну добу в історії світового мистецтва, як це сталося, наприклад, за термінами "Відображення", "бароко" чи "романтизм". І якщо вже розуміти під "постмодернізмом" добу, то тут, звісно, мається на увазі передовсім сучасний етап. Отже, ми живемо за доби постмодернізму.
Підсумок. Поняття "постмодернізм" багатозначне й умовне, однак це не заважає його глибокому вивченню й визначенню характерних ознак, які, звісно, не є остаточними, оскільки це явище надзвичайно динамічне й не застигле у своїх формах.
Світ у творах постмодернізму
Постмодернізм відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв'язків, втрату моральних орієнтирів у світі. Дисгармонія і деструкція - такі основні ознаки постмодерного художнього світу. Тут немає нічого певного, сталого. Цей світ жахливий і химерний. Він відлякує своєю заплутаністю й невизначеністю, глибиною кризи й безвиході. Тому не випадково у постмодерних творах стали знаковими такі просторові координати, як лабіринт, яма, прірва, глухий кут, стіна тощо. Художній світ у постмодернізмі не має завтрашнього, розвитку, замкнений лише сам собі. Неначе розбитий на друзки, розколотий, не цілісний, не органічний.
Створення художнього світу в творах постмодернізму відбувається у підкреслено умовному ключі. "Текст" зображається як "світ", а "світ як текст". Твір постмодернізму подається не як готова річ, а як процес взаємодії художника з текстом, тексту з митцем тощо. Тут ідеться про специфічну особливість постмодерного письма, що передбачає підкреслену умовність зображуваного.
Твір - це так званий умовний текст і умовний світ. І все у ньому підпорядковується правилам естетичної гри. Ігрове начало притаманне більшості творів постмодернізму. У читачів виникає враження, що герої не живуть, а граються у життя. І митець начебто не пише, а грається в літературу, грається з читачем. За законами гри в постмодерних творах можуть відбуватися різноманітні події на грані реального та ірреального. Гра дає можливість вільного переходу з одного часу в інший, з дійсності - у світ підсвідомості тощо.
Світ у творах постмодернізму зображається з позиції "ідеологічного поліфонізму" (термін М.Бахтіна), який реалізується в поєднанні різноманітних елементів, стилів, цитат, ремінісценцій тощо. Неоднозначність і суперечливість світобудови призводить до того, що правом на остаточну істину про світ не володіє ніхто. Д.В.Затонський відзначає: "Немає у цьому світі нічого певного, вповні завершеного: ні морального витоку, який не може бути переглянутий, ні морального заохочення, яке ніколи й нікому не здається незаслуженим. Кожна брехня приховує у собі частинку істини, і кожна істина приховує у собі краплинку отрути, так слава й ганьба нерідко переходять одна в одну, навіть заміняють однаодну…" Тому монополією на знання про цей світ у творах постмодерну не володіє ніхто. Ні герої, ні автор, ні читач. І тому ці твори можна прочитувати по-різному. Вони лишають величезний простір для читацької уяви. Вони лишають величезний простір для читацької уяви. Вони змушують думку напружено працювати, шукати втрачені моральні домінанти та орієнтири. І навіть якщо вони не знайдені, ця праця розуму й душі надзвичайно корисна, а це ще раз свідчить про те, що твори постмодернізму варто вивчати у школі, щоб молода людина не заспокоювалася у своєму існування, щоб вона вчилася мислити, шукати.
Література:
1. Кравченко А.І. Культурологія.
2. Лиотар Ж.Ф. Состояния постмодернизма. - М., 1998.
3. Затонський Д.В. Модернізм і постмодернізм. - Харків, 2000.
4. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до кануна столетия и эволюция научного мира. - М., 1998.
5. Бегун Б. - Феномен постмодернізму.
6. Малюга Ю.Я. - Культурологія.
7. Культурологія. Енциклопедія. ХХ ст.
8. Ніколенко О.М. Всесвітня література, 1, 1999.
9. Ніколенко О.М. Всесвітня література, 4, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве