WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота

Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота

діяльності трансформуються,, деякі з них зникають, що відбивається на звичному способі життя населення і підвищує рівень соціальної напруги, призводить до конфліктів.
Економічна модель захисту. У сучасних умовах економічна модель захисту сфери культури, розв'язання її проблем повинна спиратися на наявні локальні ресурси, а не бути розрахованою на допомогу ззовні або появу радикальних інновацій. Особливу увагу слід приділяти вивченню вже наявного досвіду.
Економічна орієнтація регіональної культурної політикизводиться до поступової переорієнтації культури з повністю витратних принципів на принципи часткової комерціалізації. При цьому особлива роль відводиться саме активному пошуку цих можливостей, а не випадковому слідуванню за ними.
Однак на сьогоднішній день у більшості відділів культури немає чіткої програми реформування мережі. При розгляді питань про ліквідацію клубних закладів рішення приймаються без урахування думки громади, до власності якої і належить клубний заклад. Рідко розглядаються можливості альтернативного утримання закладів на засадах оренди, кооперування тощо.
Так, у Донецькій області загальний стан клубної мережі відзначається як незадовільний. За винятком Марійського та Слов'янського районів, у сільській місцевості не опалюється в зимовий період до 90% установ. Головна проблема такого становища - відсутність коштів. Виділені додаткові фінанси з місцевих бюджетів не компенсують навіть виплати повної заробітної платні. На думку працівників сфери культури, необхідно, щоб вже сьогодні спрацьовували ті законодавчі акти, які вже прийнято.
Проте можна говорити сьогодні й про певні позитивні тенденції у розвитку галузі культури на Донеччині. Зокрема це велике розмаїття клубних установ та початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, що діють в регіоні. Враховуючи звернення МКіМ України (лист № 12-2792/17 від 06.06.2002), область одна із перших провела аналіз даних інвентаризації інноваційних закладів за спеціальними паспортами.
В цілому мережа інноваційних закладів на Донбасі на початок 2003 р. складала 92 установи, з яких 51 - це багато профільні та спеціалізовані заклади, що звітують за формою 1 ЦД (25 центрів культури і дозвілля, 7 будинків народних традицій, 3 центри національних культур, по 2 будинки народної творчості, центри естетичного виховання та культурно-оздоровчі центри, по 1 - будинків: фольклору, природи і дозвілля, центрів: духовного розвитку, сімейного дозвілля, а також районний клуб-музей, культурно-дозвільний комплекс, народний дім, кіно дозвільний центр та районний кіно дозвільний клуб); 41 - моно профільні заклади, котрі не входять до звіту.
Через обмеженість фінансування, як правило, не формуються фонди преміювання та соціального розвитку, залишки коштів спрямовуються тільки на обов'язкову оплату комунальних послуг. Тому, на думку працівників культури, на засадах госпрозрахунку вести роботу дуже проблематично. Водночас необхідно підкреслити, що кошти, виділені у 2002 році, освоюються меншою кількістю працівників (493 особи), ніж майже така сума (1 819,1 тис. гри.) більшою кількістю працівників (513) у 2001 р. Це свідчить про значне підвищення ефективності діяльності інноваційних закладів.
У 2002 р. інноваційні установи активізували свою діяльність щодо виконання робіт за договорами з організаціями і підприємствами. Якщо 2001 р. надходження від цих видів робіт склали 52,3 тис. гри. (2,8% від загального фінансування), то у 2002 р. - вже 382,5тис.грн. (15,1%).
З метою вдосконалення впливу на функціонування мережі закладів культури на Донеччині у 2002 р. було створено проект експерименту "Моделювання відкритої регіональної культурної політики та цивілізованого дозвіллєвого простору на базі Тельманівського району". Для реалізації цього проекту ДОУМЦК було розроблено:
o методику проведення суцільної інвентаризації закладів культури регіону для здійснення реструктуризації мережі;
o методичні вказівки "Використання конкурсної моделі бюджетного фінансування культурно - дозвіллєвої сфери";
o проект перетворення Тельманівського районного будинку культури на районний Центр розвитку культурних ініціатив.
У Закарпатській області з метою забезпечення мережі клубних закладів області їх переводять на орендні умови праці. У 1998 році здійснено обласну організаційно-методичну експедицію "Маршрутами клубної оренди". Під час цього заходу на місцях було виявлено чимало формальностей і прорахунків. Разом з тим, значна частина клубів-орендаторів напрацювала цікавий досвід діяльності в нових умовах.
Практика роботи ЗККТ України показує, що у скрутних умовах сьогодення є нагальна потреба в переорієнтації на застосування різноманітних форм творчо-комерційної діяльності, розвиток платних послуг. Провідними формами організації дозвілля на платній основі стали різноманітні молодіжні конкурсно-розважальні програми, дискотеки, надання в оренду залів, приміщень. Збільшенню позабюджетних надходжень сприяла і постанова Кабінету Міністрів "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтва, заснованими на державній та комунальній власності" від 5 червня 1997 р.
Така політика у сфері культури означає перехід на режим жорсткої економії ресурсів, раціоналізацію використання матеріально-технічної бази, боротьбу за умови, що сприяють спонсорству і меценатству, пошук нетрадиційних ресурсів, контроль за доцільністю витрачання коштів. Ключовим у цій ситуації стає принцип фінансування під проекти і програми з точними економічними розрахунками. Раціоналізація витрачання коштів, що виділяються на галузь, забезпечується розробкою конкретної системи пріоритетів в культурно-дозвільній діяльності. Формування багатоканальної системи фінансування сфери культури є одним із головних напрямів регіональної культурної політики в умовах кризи.
Управлінська модель захисту. В управлінському плані такі зміни можливі за умови дотримання принципу "спів-управління" ("mede - be wind"), відповідно до якого керівні функції розподіляються між усіма відносно автономними і динамічно взаємодіючими суб'єктами управління. Цілісність управління в даному випадку досягається не через ієрархію і централізацію, а як результат процесів формування консенсусу, переговорів та подолання конфліктів шляхом взаємних поступок. Конкретним механізмом реалізації принципу "спів-управління" можуть стати стосунки на договірній основі між суб'єктами управління різних рівнів. Договірна система дозволяє індивідуалізувати роботу центру з областями.
Управлінською практикою у сфері культури накопичено певний досвід діяльності за даною схемою: традиційно сформовані колегії, ради, комісії. Але слід мати на увазі, що суть партисипативного органу управління полягає у тому, що він об'єднує в першу чергу тих, хто глибоко зацікавлений у реалізації даного конкретного проекту. Як показав
Loading...

 
 

Цікаве