WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота

Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота

суспільно-політичних програмах УТ домінувала офіціозна позиція, натомість в розважальних - орієнтація на традиційну народну культуру та "традиційну естраду".
Поруч з російськими, дедалі популярними, особливо у великих містах, стали недержавні канали. В самому лише Києві виникло понад десяток таких каналів - ІСТV, "Гравіс", ТЕТ, СТБ, "Тоніс", ТРК, "Київ", "Новий канал", О-ТV та низка інших. Однак держава зберігала монополію на технічні засоби телетрансляції. Супутникове телебачення було доступним практично лише в готелях великих міст і мало популярним, але його дубльовані програми в записі, в тому числі інформаційні, широко використовуються приватними каналами, часто - на сумнівних правових засадах. Загалом у передачах приватних каналів того часу домінували художні фільми, переважно західні, та відео музика. Програми власного виробництва продукувались лише кількома найсоліднішими каналами Києва та інших великих містах. Позитивним явищем стали власніпрограми новин на приватних каналах, забезпечувані здебільшого недержавними інформаційними агенціями.
На загальному стихійно-піратському тлі недержавного телебачення спільна американо-українська приватна телекомпанія ІСТV, яка використовувала лише ліцензійні програми й охопила своїми передачами ключові регіони України, ставши загально національним каналом. [15; с.142]
1995 рік ознаменувався виходом на ТV - простір двох великих недержавних каналів - "Студія 1+1"та "Інтер".
"Студія 1+1", створена за участю західного медіа капіталу і очолена відомим режисером-документалістом О.Роднянським, розпочала мовлення у "прайм - тайм" на першому державному каналі, потіснивши УТ-1 (пізніше УТ-2). Вона відразу ж заявила про намір слугувати таким собі зразком цивілізованого каналу західного типу - жодних другосортних фільмів сумнівної якості й походження, плюс пропаганда кращих зразків світового та вітчизняного кіно - і все українською мовою. Дійсність, втім, виявилась не такою райдужною, однак "1+1" дуже швидко завоював глядацьку популярність, особливо у великих містах.
Натомість російськомовний "Інтер" виник як проект такого собі "політично коректного" місцевого замінника ГРТ, який би не давав "тікати з України" коштам, заробленим телерекламою. Тому основу мовлення на "Інтері" перший час складала ретрансляція популярних московських розважальних та інформаційних програм, і тільки рекламні паузи були місцевого походження. Однак поволі "Інтер" став продукувати власні цікаві програми, й за рік став поруч із "Студією 1+1" найпопулярнішим каналом України.
В цей же час набуло швидкого поширення кабельне і супутникове телебачення. Цьому сприяло здешевлення послуг кабельних провайдерів, поява кількох російських супутникових каналів, а також неможливість дивитися московські канали ГРТ, НТВ, РТР, ТВ6 "звичайним" способом.
Кінематографія.
На сьогодні в Україні існує п'ять державних студій, підпорядкованих Міністерству культури (Національна кіностудія ім. О.Довженка, Одеська, "Укркінохроніка", Національна кінематика, "Укранімафільм"), а також кілька дрібних приватних студій, які здебільшого не мають власної виробничої бази. На початок 90-х років їх число було значно більшим, але протягом кількох років більшість із них припинила своє існування через брак замовлень.
Протягом останніх років склалася практика, коли затверджені державним бюджетом кошти на кіновиробництво виділяються лише частково. З 1995по 2002 роки відсоток реально виділених коштів упав від 68,2% до 17%.
Кількість випущених фільмів порівняно з 1990 роком скоротилися в 10 разів, а кіномережа - більше як на половину. Із приблизно580 міських кінотеатрів постійно здійснюють кіно показ лише 300, а на 28 тисяч сіл України діє лише приблизно 5 тисяч кіноустановок.
Через відсутність законодавчого механізму приватизації об'єктів культурної сфери набирає темпів стихійний розпродаж державних кінотеатрів у приватну власність із подальшим перепрофілюванням: за останні роки в Луганській області продано 22 кінотеатри з 38, Миколаївській - 11 з 29, в Херсонській - 12 з 38, в Сумській - 21 з 32.
В кінці 90-х років українське кіно опинилось в глибокій кризі. У складних умовах ринкової трансформації та конкуренції з боку іноземного кіно і відео потрібно було розв'язати цілу низку завдань - сформувати сучасні механізми фінансування національного кіновиробництва, створити стимулюючу, протекціоністичну щодо нього законодавчу базу, фактично наново створити структуру кінореклами і промоції вітчизняної кіно - та відеопродукції, українську кіно архівну справу, побудувати стабільні й двосторонні канали мистецьких та комерційних зв'язків української кінематографії із світовим кіно процесом.
Перші кроки на шляху кіно реформ були зроблені в 1997-1998 рр. з прийняттям Закону України "Про кінематографію". Почала запроваджуватися продюсерська система кіно виробництва, передбачена згаданим Законом, урядовою Постановою від 9.06.97 р. "Про структурну перебудову в галузі кінематографії" та "Положенням про державну підтримку національних фільмів в продюсерській системі".
Однак поза виробничими, слід було вирішувати творчі проблеми. Головною з них стало бачення мистецького обличчя національного кіно.
Було взято кілька фільмів - високого мистецького рівня ("Вишневі ночі", "Атентат" ін.), але перелому в ставленні глядача та потенціального інвестора до вітчизняного кіно не сталося. Також створені фільми у співпраці з російськими кінематографістами - наприклад "Приятель небіжчика", "Три історії", "Принцеса на бобах", "Три місяці і два сонця". Вони були з успіхом показані на кількох фестивалях, заслужили прихильну пресу, але поза тим нічого не змінили. [15; с.150]
Більший суспільний розголос мали кілька багатосерійних телестрічок, знятих на "Укртелефільмі" О.Біймою ("Пастка", "Острів кохання" і "Злочин з кількома невідомими") та Б.Небієрідзе ("Роксолана" з О. Сумською в головній ролі).
"Шлях порятунку" був підказаний нашим кінематографістам великим комерційним успіхом польської костюмованої епопеї "Вогнем і мечем" за романом Г. Сенкевича, де в головних ролях знялися навіть кілька українських акторів. Почалися розмови про потребу українських історичних "блок бастерів" - саме вони, мовляв, врятують українське кіно, принісши йому гроші й світову славу. Тож в планах державних студій та в бюджетних проектах Міністерства культури з'явилися багатосерійні фільми про Мазепу та про Хмельницького. Майбутнє покаже чи спрацює ця нова панацея.
Радіо та музична індустрія.
Ситуація з радіомовленням багато в чому нагадує телевізійну. на цьому терені виступають аналогічні дійові особи - українську державне радіо, місцеве державне радіомовлення в регіонах, а також кілька - десятків недержавних радіостанцій, що використовують, діапазон FM і транслють в основному музику, новини і рекламу.
За впливом на загальнонаціональну аудиторію домінує програма
Loading...

 
 

Цікаве