WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота

Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний аспекти - Курсова робота


КУРСОВА РОБОТА
Тема:
Динаміка змін в культурній системі України: загальнонаціональний, галузевий, територіальний
аспекти.
Зміст.
Вступ. 3
Розділ І. Теоретичні основи інноваційних процесів в галузі
культури і мистецтв. 6
1.1. Інноваційні принципи сучасного управління в галузі
культури і мистецтв. 6
1.2. Інновації в діяльності складників української культури. 12
1.3. Нормативно - правове забезпечення в галузі культури і мистецтв. 19
Розділ ІІ. Практичні засади інноваційного менеджменту в галузі
культури і мистецтв. 22
2.1. Моделі захисту соціально - культурної сфери. 22
2.2. Розвиток підприємницької діяльності у сфері культури. 32
2.3. Господарче становище та інфраструктура культурної сфери. 40
Висновки. 52
Список використаної літератури: 56
Вступ.
Державна культурна політика в сучасній Україні представляє собою складний комплекс, розвиток якого пов'язаний із системою державної підтримки у сфері фінансування, організації і управління діяльності закладів культури і мистецтва, удосконалення нормативно - правової бази. Впроваджують нові умови функціонування закладів культури і мистецтв, більш активно втілюються різні форми господарювання і підприємницької діяльності.
Культура і держава - взаємопов'язані, взаємозалежні і взаємо зобов'язуючі системи. І в ідеалі держава - це культурна система, що здатна до самоорганізації, самооновлення. За умови, що вона виробила такі механізми саморегулювання, які забезпечують нерозривність національної традиції, органічне функціонування сфер культури, усього комплексу ціннісних орієнтацій, який консолідує націю та відкриває її перспективу само здійснення.
Об'єктом дослідження даної теми є, процес управління в галузі культури і мистецтв.
Предметом є динаміка змін в культурній системі України.
Основними завданнями дослідження є:
- розвиток культурної сфери;
- інноваційні процеси в галузі культури і мистецтв;
- інноваційні принципи сучасного управління в галузі культури і мистецтв;
- інновації в діяльності складників української культури;
- нормативно - правове забезпечення в галузі;
- розвиток підприємницької діяльності в сфері культури і мистецтв;
- сучасний стан культурної системи в Україні; тощо.
Формування, розвиток і виконання потенціалу культури спрямовані на задоволення духовних і культурних потреб народу, на вивчення міри їх задоволення і на формування нових потреб в продуктах культури та послугах урахуванням змін попиту і смаків споживачів. Це й складає ту основу, на якій повинна формуватися система управління галуззю культури та мистецтв, а також стратегія галузі. Вона, зокрема, повинна відбивати:
- напрямки здійснення державної політики з урахуванням реальних економічних умов, які склалися в державі, та тенденцій до їх покращення;
- створення оптимальних умов для досягнення мети, вивчення духовних і культурних потреб споживачів, що склалися, їх структури і подальшого розвитку;
- напрямки розвитку, реструктурування і модернізації мережі закладів культури з урахуванням їх регіональних особливостей і рівні їх забезпечення;
- формування нових творчих і виробничо - творчих структур, які органічно впливають в ринкові структури, а також інфраструктури ринку духовного, інтелектуального продукту;
- забезпечення довгострокового інвестування галузі для зміцнення. оновлення і розвитку матеріально - технічної бази закладів культури і мистецтв, індустріалізація дозвільної діяльності на рівні сучасних технічних досягнень;
- підготовку, перепідготовку кадрів для галузі, підвищення кваліфікації спеціалістів відповідно до вимог, які постають в сучасних умовах;
- створення законодавчо - нормативної бази, яка б забезпечувала чітку правову основу і сприятливі умови для функціонування закладів культури та мистецтва.
В період з 1995 по 2004 роки було започатковано широкий спектр життєздатних інноваційних форм культурної діяльності. На жаль ці позитивні ініціативи не знайшли достатньої управлінської підтримки і законодавчо - нормативного обгрунтування.
В період переходу від командно - адміністративної системи до демократичних засад управління в галузі культури і мистецтв. В даному контексті суттєво трансформуються і функції керівних кадрів. Запровадження інноваційного управління, нових технологій соціально - культурного програмування, впровадження економічних механізмів в діяльності закладів і установ культури і мистецтв зумовлюють тенденцію адекватної кадрової політики керівної ланки органів державного управління культурно - мистецькою сферою. Є підстави вважати, що подальші пошуки виходу сфери культурного життя з кризового стану, її піднесення зі ступеня самовиживання на ступінь плідного розвитку пов'язані зі створенням динамічного балансу державних і недержавних форм культурної діяльності, самовизначенням регіональних структур щодо вибору співвідношення та засобів регулювання цих засад як вихідного базису успіху і перспективи.
Не викликає сумнівів, що в сучасних умовах мінімізації ресурсів саме сфера культури виявилась уразливою. Тому працівникам культури, що відповідають за її розвиток, доведеться активно боротися за "ресурси виживання" і самостійно шукати нових моделей діяльності, які дозволяють культурі в умовах наростаючої кризи не тільки не зникнути, але й розвиватися.
Тільки останнім часом в Україні почало формуватися уявлення про культуру як особливу сферу суспільного життя - активну систему, що само розвивається в результаті взаємодії багатьох процесів і сил, їхньої рівноваги, яка виникає під час такої взаємодії.
Не можна не відзначити і ряд позитивних чинників. Все більш стійко проявляється тенденція мінімізації з боку суспільства претензій до державного сектору культури, поступово йде процес усвідомлення працівниками культури того, що виживання в нових умовах вимагає підвищення активності, розширення поля діяльності, врахування реальних потреб населення.
Тим часом в регіональному соціумі в зв'язку із зубожінням населення з'явилися соціальні верстви, культурні потреби яких не можуть задовольнити заклади ані державного, ані недержавного секторів.
В сучасних умовах кожен із рівнів і форм управління галуззю - управління або відділ культури, окремий заклад культури - живуть, як правило, своїм окремим замкненим життям, мало пов'язаним з діяльністю вище - та нижче стоячих рівнів. Мабуть, це є причиною надзвичайно низької ефективності реалізації управлінських рішень, які проходячи галузевими каналами, не впливають суттєво на змістовну діяльність закладів культури і знаходять своє відображення у "паперотворчій" формі.
На сьогоднішній день поки, що не вдалося знайти прийнятну модель функціонування і розвитку системи культури в умовах ринкової економіки.
Розділ І. Теоретичні основи інноваційних процесів в галузі культури і
Loading...

 
 

Цікаве