WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура Стародавнього Риму - Реферат

Культура Стародавнього Риму - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Культура Стародавнього Риму"
Історія давньоримської культури починається з ІІІ ст. до н.е. Римляни були політеїстами. У них було багато богів: Юпітер - бог грому та блискавки, Юнана - богиня шлюбу, Плутон - бог підземного царства, Нептун - бог морів. Але попри це народ Риму володів тверезим мисленням. Уже в архітектурі Стародавнього Риму це проявилося. Римляни будують дороги, міцні стіни, мости, водопроводи, розбудовуються міста. Римляни почали використовувати у будівництві новий матеріал - бетон. Це відкривало нові можливості при зведенні споруд. Будується римський Форум - центральний міський майданчик. Тут розташовується храм Юпітера, Юнони і Мінерви, Табуларій - державний архів, тут встановлювалися почесні статуї римських громадян. Військові трофеї полководців.
Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва - скульптурний портрет. На відміну від класичного грецького портрета, який показував ідеально прекрасну людину, римський портрет зображував людину без мрії, земну.
В ІІ-ІІ ст. До н.е. виникає римська наукова і художня література. Після завоювання Римом Греції почалося знайомство з грецькою культурою, яку римляни взяли за взірець. Грецька мова стає звичною у вищому світі. Численні копії творів грецького мистецтва заповнили громадські будови Риму, житлові будинки і вілли.
Видатними вченими республіканського Риму 1 ст. До н.е. були енциклопедист Марк Варрон, який залишив не менше 500 книг з різних галузей знань і Лукрецій Кар.
Вагомий внесок у розвиток римської культури зробив оратор, філософ і письменник Марк Цицерон, який був видатним політичним і громадським діячем кінця республіканського і початку імперського періоду історії Давнього Риму.
Він створив чимало трактатів, присвячених різним галузям знань: "Про природу богів", "Про закон", "Парадокси".
Завдяки реформам Юлія Цезаря і Октавіана Августа Рим перетворюється з республіки на імперію. За наказами римських імператорів будуються грандіозні архітектурні споруди. У Римі було поставлено Вівтар миру у 19 році до н.е., прикрашений рельєфами із зображеннями жертвоприношень богині Миру. У 82 р. н.е. був збудований величезний амфітеатр гладіаторських богів - Колізей. В його основу покладено еліпс довжиною 188 м і шириною156 м. Одночасно на арені Колізею могли змагатися 3000 пар гладіаторів. На честь перемог імператорів споруджувались особливі тріумфальні арки. Однією з найкращих споруд давньоримської архітектури є "храм усіх богів" - Пантеон, збудований у 125 році. З часом у містах імперії зводяться численні двійники римських споруд - місцеві колізеї, амфітеатри і і театри, здійснюється будівництво кількаповерхових палаців.
Однією зі складових частин римської культури були різноманітні видовища, які повинні були відволікати громадян від суспільного життя і негараздів. Так, Цезар у 46 році до н.е. наказав вирити штучне озеро, на якому організував битву сірійського і єгипетського флотів. У цирках влаштовувались криваві гладіаторські бої, цькування хижаками полонених і перших християн.
Підлоги в громадських спорудах та багатих будинках прикрашались мозаїкою, стіни розписувалися фресками. Подальший розвиток отримує скульптура. Створюється багато зображень імператорів і їх сімей. Римські імператори схожі на олімпійських богів. За часів імперії створюється класична римська література. У період правління Октавіана Августа римський багач Меценат створює гурток, до якого входили поети Вергілій, Горацій, історик Лівій. Давньоримські поети орієнтувались на класичні грецькі зразки. Найвизначнішим твором Вергілія є поема "Енеїда", у якій автор намагається укріпити підупалий вже на той час, похований у розкопках і чварах "римський дух". Вершиною творчості Горація є чотири книги "Од". Його твори присвячені роздумам про призначення поета та поезії, темі кохання і дружби, величі давніх культів. У ці ж часи творив і третій видатний поет Риму - Овідій. В ранній період творчості він уславився поемою "Метаморфози", в якій об'єднав усі міфологічні сюжети про перетворення людей на рослини та у тварини.
У літературі уславились сатирики Ювенал і Петровій, байкар Федр. З'являється жанр роману, який оспівував піднесене кохання, що перевірялось розлукою, дальніми мандрівками та подоланням різних перешкод.
В історії римської науки в добу імператорів знання не примножувалось, а лише систематизувалися і засвоювались раніше накопичені наукові досягнення. Однак і в цей час продовжували з'являтися визначні вчені, такі як Клавдій Гален у медицині, Клавдій Птоломей у географії та астрономії, Сальвій Юліан у галузі права, Луцій Колумелла в агрономії.
У добу Римської імперії виникають риторичні публічні школи, викладачі яких отримували жалування з імперської казни. Поступово складалася система освіти з викладом "вільних" мистецтв або наук, тобто теоретичних дисциплін, оволодіння якими не пов'язане з фізичною працею, що вважалося негідною благородної людини. Філософські школи, які в основному розвивали давньогрецькі традиції, також продовжували функціонувати і розвиватися. Період імперії був часом надзвичайного поширення різноманітних релігійних культів, розвиток яких пов'язують з неіснуючого на той час офіційного культу вшанування імператорів. Найбільшою популярністю користувався єгипетський культ Богині Узиди. Розквіт цих культів сприяв зростанню світоглядних розходжень у суспільстві. Імперію проводжували потрясати численні заколоти і повстання, які мали підтримку у певному культі. Усе важче ставало вести переможні війни проти "варварів", без чого економіка рабовласницької імперії не могла розвиватись. В цей час зростають очікування всесвітнього Сотере-Спасителя.
За цих умов найбільше значення для подальшого розвитку культури мали появи, швидкий розвиток і поширення християнства, яке стало ще однією світовою релігією. Основи християнського віровчення викладено у другій частині Біблії - Новому Завіті. Новий Завіт складається з чотирьох Євангелій - "добрих вісток" - написаних апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном; Книги діянь апостолів (сімох соборних послань до християн усього світу апостолів Якова, Петра, Іоана, Іуди і чотирнадцяти послань апостола Павла); Апокаліпсису або Одкровення апостола Іоана. На відміну від Старого Завіту, Новий Завіт адресується усім людям незалежно від походження, соціального статусу, віку, статі. У Євангеліях описано обставини народження, земного проповідницького життя, мученицької смерті та воскресіння Ісуса Христа. У Книзі діянь апостольських розповідається про те, як виконували свою місію посланництва учні Христа. В Апокаліпсисі викладено майбутню долю церкви христової та розповідається про кінець цього світу, друге пришестя Ісусове, Страшний Суд.
Християнство з його повстанням проти усталених в тогочасному суспільстві норм було зрозумілим широким верствам простих людей. В період державних гонінь на християн до нової релігії залучалися усі прошарки суспільства. Швидке поширення християнстваоб'єктивно сприяло кардинальним змінам у світоглядних установках.
Важливе, з точки зору подальшого розвитку культури, значення мало й те, що Ісус Христос постає перед читачем Біблії земним втіленням тієї споконвічної сили, якою Бог-Отець створював світ. Ця ідея вносила важливі корективи у риторичну культуру античності, стимулюючи благоговійне ставлення християн до писемного і усного слова й змушуючи шукати саме у Біблії відповіді на актуальні питання культурного облаштування і перетворення довколишнього світу. Ідейним суперникам християн - рідні форми гностицизму, неоплатонізм - бракувало правдоподібної конкретності, безпосередності релігійного переживання й доступності широким верствам. Запеклість боротьби вплинула на жорсткість організаційної структури християнських об'єднань, які мали витрачати значні сили на подолання ідейних хитань і розколів.
Тим часом культурні традиції й соціально-економічне підґрунтя існування імперії все більше й більше розхитувалися. З часом кількість рабів і віддача від їх праці ставали все меншими. З середини ІІІ ст. Почався розпад Римської імперії, яка усе частіше терпіла поразки від численних "варварських" народів. УV ст. Рим був двічі захоплений і зруйнований вестготами й вандалами. Так відійшла у небуття стара імперія, а разом з нею стала надбанням історії антична культура.
При цьому роль античної спадщини у розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Після кардинального повороту від значної частини античних цінностей за доби Середньовіччя ця культура вже в переосмисленому вигляді оживає у творах митців Відродження, які вбачали у звернені до античностей шлях відновлення духовної свободи, утвердження науки, творчості, пошуків в усіх сферах життя.
Loading...

 
 

Цікаве