WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Культура спілкування і етикет - Реферат

Культура спілкування і етикет - Реферат

її за тісні межі безпосереднього оточення, робить людину причетною до всієї людської культури і до усіх подій, що відбуваються в світі. Завдяки різноманітним формам опосередкованого спілкування людина може усвідомити свою єдність з
суспільством, у якому вона живе, або з людством в цілому, відчути себе їх невід'ємною частинкою.
Пряме спілкування теж має свої певні переваги. Саме воно у найбільшій мірі дає нам можливість відчути тепло людських взаємовідносин, сприйняти найтонші нюанси людських почуттів, які безсиле передавати слово. Це можуть зробити тільки жест, посмішка, погляд, вираз обличчя. У процесі прямого спілкування можуть здійснюватися емоційний вплив, навіювання, діють певні "механізми" зараження і наслідування.
Головним, найбільш універсальним засобом людського спілкування є мова. Деякі тварини і птахи здатні теж обмінюватися звуковими сигналами, які мають певне інформаційне значення. Проте кількість цих сигналів дуже обмежена. І тільки людина здатна виражати і закріплювати в словах зміст своїх почуттів і думок, називати ними різноманітні предмети і явища. Завдяки цьому вона створює певний інформаційний світ, у якому об'єд-нуються, співіснують на рівних її внутрішній, духовний світ і світ зовнішній, об'єктивний.
Мова - це основа культури, безмежний, невичерпний океан вселюдського досвіду. Підкреслюючи значення слова у людському житті, народна мудрість ставить його поряд з хлібом. Рідна мова зв'язує нас не тільки з нашими сучасниками, але й з минулими і прийдешніми - усіма поколіннями нашого народу. Тому, доки існує мова, живе і народ, і її зникнення означає не тільки втрату історичної пам'яті, але і зникнення цілої нації, її розчинення серед інших людських спільнот.
Разом з тим знати не лише свою, а й іноземні мови - значить мати доступ до культури і душі інших народів, набагато розширити можливості і межі свого спілкування. Ніякий, навіть найдосконаліший переклад не дасть нам можливості відчути або сприйняти усю гаму відчуттів і думок, які були втілені в їхніх творах Гомером, Вергілієм, Петраркою, Данте, Шекспіром, Бальзаком, Пушкіним та іншими майстрами слова, завдяки яким відбувається спілкування і взаємозбагачення різних національних культур протягом століть і навіть тисячоліть. Тому не випадково стільки високопоетичних рядків у ,світовій і українській літературі було присвячено саме рідній мові, вшануванню і оспівуванню її величі і краси.
Поряд з звичайною мовою важливим засобом людського існування є й так звані штучні мови, які найчастіше використовуються в науці, наприклад, різного роду спеціальні терміни або поняття, математичні і хімічні формули, o умовні географічні позначення тощо. Тому оволодіння мовою тієї чи іншої науки є необхідною перепусткою у її храм.
При безпосередньому спілкуванні важливим його засобом є також мова міміки та жестів, яка не тільки доповнює і збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, замінює її. Відомо, що одне і те
ж слово, скажімо, привітання, може бути вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються за допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і почуттів.
У різних народів існують історично вироблені традиційні форми спілкування, які найчастіше закріплені у певних звичаях і обрядах. В залежності від них навіть вітатися при зустрічах люди можуть по-різному: кланяючись один одному, обіймаючись, цілуючись, потискуючи один одному руку або цілуючи її, промовляючи певні усталені слова або щось вигукуючи. Незнання цих звичаїв може затруднити спілкування або зробити його неефективним.
Подібним до традиційного є і так зване формальне спілкування, яке регламентується певними нормами і має стереотипний характер. При формальному спілкуванні його учасники ніби розігрують певні наперед відомі ролі: вчителя - учня, керівника - підлеглого, лікаря - пацієнта тощо. Виконуючи ту чи іншу роль, людина займає по відношенню до свого партнера певну позицію, вдягає на себе "маску", за якою ховається її власне "Я". Таке спілкування має свої зручності: воно не потребує зайвих витрат енергії і дозволяє наперед спланувати його наслідки, але разом з тим воно збіднює прояви людської особистості.
Важливе місце в житті кожної людини займає також ділове спілкування. Інколи вважають, що і воно теж повинно бути цілком формальним. Але, як свідчить досвід, успіх будь-якої справи значною мірою залежить від того, наскільки ділові партнери розуміють один одного, наскільки кожен з них враховує інтереси, наміри, настрої іншого. Неформальне, зацікавлене ставлення до справи, вболівання за її наслідки ламає кригу суто офіційних відносин між її співучасниками, породжує між ними дружні взаємовідносини.
Саме в дружньому, неформальному спілкуванні розкривається неповторність кожної людини, її характер, внутрішній світ, суто людські якості. Таке спілкування не обмежується лише обміном думками, а включає в себе також почуття і емоції. Воно не сковується якимись інструкціями і не може бути запрограмовано. Кожен учасник такого спілкування може вільно імпровізувати свою поведінку в залежності від обставин чи настроїв. Саме дружнє спілкування, яке грунтується на взаєморозумінні і взаємодовірі, на співпереживанні і взаємній симпатії, перетворюється із засобу у мету, оскільки воно самоцінне саме по собі.
Культура спілкування поміж людьми ґрунтується на дотриманні загальних правил поведінки, відомих під словом "етикет". Етикет належить до загальнолюдських - норм моралі. Це слово у перекладі з французької означає "ярлик", "церемоніал". За словами французького філософа Воль-тера, етикет - це "розум для тих, хто його не має". Призначення етикету - захист честі й гідності людей у спілкуванні.
Спроби з'ясувати, що криється за поняттям "культурна, вихована людина", робилися давно. Англійський письменник Джонатан Свіфт ствер-джував, що "вихований - той, хто найменшу кількість людей поставив у незручне становище".
Відомий філософ Джон Локк вважав проявом вихованості наявність відчуття міри. Він писав: "Укепсько вихованій людині сміливість набуває вигляду грубощів, ученість стає у ній педантизмом, дотепність - блазенством, простота - неотесаністю, добродушність - улесливістю; гарні риси становлять істотне багатство душі, але тільки вихованість служить для них оправою".
У Росії першим трактатом з етикету вважається "Юности честное зерцало, или Показание к житейскому обхождению" (1717 р.), складений за наказом Петра І. Тут розглядалися правила поведінки на людях, за столом, у церкві. "Вихованого, - як стверджується у трактаті, - вирізняють три цноти - привітність, покора і чемність".
Головна вимога сучасного етикету - гармонія внутрішньої і зовнішньої культури, коли красиві, досконалі форми зовнішньої поведінки спираються на високу моральну культуру особистості. Сплав внутрішньої і зовнішньої культури робить поведінку людини природною, органічною, привабливою, невимушеною.
Вміння жити у суспільстві, спілкуватися з іншими людьми - це наука, мистецтво, якого потрібно навчатися все життя, намагаючись виробити автоматизм культурної поведінки. Невміння поводитися дорого обходиться людині.
Головні принципи етикету - це загальнолюдські норми моралі, які, ставши надбанням особистості, перетворюються на моральні якості: чемність, коректність, тактовність, делікатність, скромність.
Чемність - це форма взаємовідносин між людьми, яка полягає у виявленні уваги, шаноби, доброзичливості.
Коректність - це здатність триматися в рамках загальноприйнятих правил у будь-якій, навіть конфліктній ситуації.
Тактовність - здатність відчути межу, за якою внаслідок наших слів чи дій у людини може виникнути незаслужене почуття образи.
Делікатність - це виявлення уваги до конкретної людини.
Скромність - уміння людини бути самою собою.
Loading...

 
 

Цікаве