WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Загальна характеристика культури ХІV-першої половини ХVIII ст. - Реферат

Загальна характеристика культури ХІV-першої половини ХVIII ст. - Реферат

ідеал універсальної людини, цілісної гармонійно розвиненої особи.
Епоха Відродження викликала глибокі зміни в усіх сферах культури і перед усім в релігії. Криза католицизму призвела до виникнення на початку ХУІ ст.. широкого руху Реформації, результатом якої став протестантизм - третій напрямок у християнстві. Проте ознаки серйозних проблем у католицизмі чітко проявилися задовго до Реформації. Їх спричинило те, що католицьке духовенство й папство не встояли перед спокусою матеріальних благ.
Церква буквально потопала в розкоші й багатстві, вона втратила усіляку міру в своєму прагненні до влади, збагачення і до розширення земельних володінь. Для збагачення використовувалися усякого роду побори, які були особливо непосильними для північних країн. Усе це викликало зростаюче незадоволення і нарікання в адресу папи.
У ХУІ ст. Німеччину, Англію, Францію, Нідерланди, скандинавські країни центральної Європи охопив широкий суспільний рух проти католицької церкви - Реформація ( від лат. reformatio - перетворення). Його представники заперечували : верховну владу папи римського, чернецтво, більшу частину таїнств, догмат католицької церкви про "спасіння" віруючих "добрими ділами" ( тобто пожертвуваннями і молитвами, що не відповідало новому буржуазному розумінню справді гідних людини діянь), культ святих, інколи обов'язкову безшлюбність духівництва, більшу частину католицької символіки тощо. На противагу цьому висувалася вимога до створення національних церков, не підпорядкованих римській курії, проведення богослужіння рідною мовою; джерелом віровчення почали вважати "священне писання" (Біблію) і відкидати "священну легенду" (рішення церковних соборів, вердикти римських пап). Релігійним наслідком Реформації у тих країнах, де вона перемогла, було утворення нових, протестанських церков ( в Англії, Шотландії, Нідерландах, Швейцарії, частині Німеччини, скандинавських країнах). Цей рух в його бюргерсько-буржуазному напрямі ( ідеологи М.Лютер, Ш.Кальвін, У.Цвінглі) мав антифеодальний характер, тому вже саме через це відповідав новим прогресивним тенденціям розвитку. Реформація ідейно підготувала ранні буржуазні революції, виховавши особливий тип людської особистості, сформулювавши основи буржуазної моралі, релігії, ідеології громадянського суспільства, заклавши засадничі принципи взаємовідносин індивіда, групи й соціуму.
В основу своїх вчень усі три реформатори ( Мартін Лютер, Ульріх Цвінглі та Жан Кальвін) заклали два засадничі для всього євангелічного напряму твердження:
- спасіння людини залежить не від виконання "добрих справ" ( таїнств, обрядів і жертв на користь церкви), а тільки від віри в спокуту вальну жертву Христа;
- джерелом істини в релігії є не священна усна традиція, а тільки Святе Письмо, передусім Євангеліє.
Ці два положення мали цілком певний соціальний і політичний сенс. Принцип "виправдання тільки вірою" робив непотрібним цілий апарат магічно-благодатних установ церкви, всю духівницьку ієрархію, а отже, церкву як феодальний заклад. Визнання джерелом істини не церковної усної традиції, не папських розпоряджень, а лише Святого Письма ( канонічних книг Старого і Нового Заповіту), позбавляло католицьку церкву і папство влади однодержавства й авторитету.
Реформатори, як і гуманісти, запропонували своє прочитання Біблії. Вони запропонували розуміти біблійну істину як поетичну, образи Святого Письма розглядалися як художні, що їх читач мав розшифрувати у відповідності зі своїм рівнем культури. Загалом, Реформація в багатьох аспектах перекликається з гуманізмом Відродження. Вона також іде шляхом возвеличення людини, проте робить це більш обережно. Гуманізм занадто щедро наближає людину до Бога, проголошує її "другим Богом". Реформація робить це більш обачливо. Вона зберігає християнську тезу про гріховність людини. У той же час вона наділяє її божественним початком, божественним даром і благодаттю, які відкривають перед нею реальний шлях до спасіння. Звідси вона всіляко підкреслює значення зусиль самої людини, її особистої віри, вибору, відповідальності. Саме спасіння вона проголошує особистою справою людини. Як і гуманізм, Реформація сприяла посиленню ролі світського початку, мирського життя.
У той же час поміж Реформацією і гуманізмом є суттєві відмінності. Основна з них стосується відношення до розуму. Підносячи людину гуманізм спирався перед усім на безмежні можливості людського розуму. Його віра в людину ґрунтувалася на вірі в її розум. Реформація ж дивилась на розум досить критично. Лютер називав його "блудниця диявола". Віру в Бога він проголошував недосяжною для розуму. По-різному розглядалось питання про співвідношення людського й Божественного, що проявилося в ідейній суперечці поміж Лютером і Еразмом Роттердамським. Перший дорікав другому за те, що "людське означає для нього більше, ніж Божественне". Лютер дотримувався протилежної позиції.
Протестантизм включає в себе кілька течій: лютеранство, кальвінізм, англіканство, баптизм і т.д. Проте усі вони становлять собою релігію, яка є напрочуд простою, дешевою і зручною. Вона не вимагає великих грошей на будування дорогих храмів і обслуговування пишного культу, що має місце в католицизмі. Вона не забирає багато часу для молитов, відвідування святих місць та інших обрядів і ритуалів.
Найповніше буржуазний характер протестантизму виявив кальвінізм. Кальвіністи - проповідники переконували, що покора й доброчесна праця є обов'язок людини, визначений безпосередньо Богом. Адже кожен має думати, що він є Божий обранець, і напружувати всі сили, аби своїм життям довести, що вартий спасіння. Небажання працювати розцінюється як симптом відсутності благодаті. Навіть багата людина не звільнялася від обов'язку напружено і плідно працювати. Ефективне виробництво, підприємництво мотивуються не користолюбством і здирством, а навпаки - це виконання релігійного обов'язку, високе служіння Богу, "покликання", як це формулював Мартін Лютер. Ділова людина стає ідеалом протестантизму, так само як лицар і чернець були ідеалами католицизму в добу феодального суспільства, а успіх у професійній діяльності є ознакою боговибраності.
Проблематика Реформації відобразилася в мистецтві, літературі, філософії як проблематика суперечки про людину, її волю, красу, розум, її минуле, сучасне й майбутнє.
Найсуттєвіші зміни епоха Відродження викликала в художній культурі, мистецтві.Саме в цій галузі розрив із Середньовіччям виявився найбільш глибоким і радикальним. В епоху Відродження мистецтво вперше набуває самоцінності, стає самостійною сферою прекрасного, сприяє формуванню суто художнього, естетичного почуття, уперше пробуджуючи любов до мистецтва заради його самого, а не заради призначення, якому воно слугує.
Місце та роль художника в суспільстві значно зростають. Він уперше розглядається як самостійний і повноважний професіонал, вчений і мислитель, неповторна індивідуальність. В епоху Відродження мистецтво сприймається як один із наймогутніших засобів пізнання і в цій якості урівнюється з наукою. Ще вище оцінюється мистецтво як творчість. За своїми творчими можливостями художник Відродження прирівнюється до Бога - творця.
У самому мистецтві відбуваються глибокі зміни. Воно здійснює рішучий поворот від середньовічного символу й знака до реалістичного образу й достовірного зображення. Новими стають засоби художньої виразності. Їх основу тепер становить лінійна й повітряна перспектива, трьохвимірність об'єму, вчення про пропорції. Мистецтво у всьому намагається бути вірним дійсності, досягти об'єктивності, достовірності і життєвості. Епоха Відродження була передусім італійською. Саме в
Loading...

 
 

Цікаве