WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Ідеї Просвітництва в мистецтві - Реферат

Ідеї Просвітництва в мистецтві - Реферат

Тьєполо (1696-1770). Кожний сюжет його - чи то бенкет Клеопат-ри, чи суд Соломона - він перетворював на святкове ви-довище. Тьєполо - автор велетенських як церковних, так і світських розписів. У нього величезний декоративний хист і висока колористична культура. Він умів розрізняти в юрбі з десяток постатей, а всі інші вимічав однією мальовничою масою. Динамічність композицій, сміливість перспек-тивних вирішень, невичерпна фантазія художника якнайкраще відповідали не тільки бароковій архітектурі церков, а й тій пишній церковній виставі, яку являло собою венеціанське богослужіння XVIII ст.
Венеція цього століття дала світові чудових майстрів ведути - міського архітектурного пейзажу (Антоніо Каналетго, Франческо Гварді "Венеціанський дворик"), наприклад, жанрового живопису, який відтворював концерти, уроки танців, маскаради (П'єтро Лонгі).
Художники Франції XVIII ст. пройшли ту ж еволюцію від рококо до класицизму, що й архітектори. Першим великим майстром рококо був художник Жан-Антуан Ватто (1684 -1721), який починав з наслідування живопису фламандської школи ("Савояр" - хлопчик з Савойських гір, що йде на заробітки). Однак надалі його головним сюжетом стали галантні картини свята - аристократична компанія в парку танцює, прогулюється. Ніякої дії, ніякої фабули - світ безтурботного життя, переданий з витонче-ною грацією трохи іронічним спостерігачем ("Вередниця"), іноді меланхолійно ("Свято кохання", "Товариство в парку", "Скрутне становище").
Театральність, характерна для мистецтва XVIII ст., у Ватто виявилась особливо чітко. Один з найбільших творів, завершених незадовго до смерті, "Паломництво на острів Цітеру", де кавалери і дами вирушають на острів кохання, робить глядача немовби співучасником зародження почуття, його наростання, і передано це відчуття кольором чудового мерехтливого світла, що розбивається на відблиски. Ірреальність, фантастичність зображення - мета художника. Але це не кохання, а гра у кохання, театр. Театром і було все життя суспільства, яке змалював Ватто. Він добре знав життя справжнього театру, малював акторів італійської і французької комедії ("Жіль").
Найбільш реалістичний твір Ватто - "Крамниця Жерсена". У правій частині картини розмовляють поміж собою кавалери і дами, які забрели в антикварну крамницю, у лівій - складають у ящик картини, серед яких і портрет Людовіка XIV - "короля-сонця". "Чи немає тут думки про скороминучість життя,слави, влади і вічність - тільки мистецтво?" - запитують мистецтвознавці.
Істинним представником французького рококо вважають Франсуа Буше (1703-1770) - "першого художника короля", як його величали, директора Французької академії наук. Гедонізм (від грец. - насолода), властивий рококо, Буше довів до повного нехтування раціональним, розум-ним. Він умів робити все: панно, картини, театральні декорації, книжкові ілюстрації, малюнки віял, камінних годинників, карет, ескізи костюмів тощо. Його теми - релігійні, міфологічні, пейзажні краєвиди - все це пасто-ральне, ідилічне і відверто виражає чуттєву насолоду життям ("Тріумф Венери", "Туалет Венери", "Венера з Амуром", "Венера з Вулканом", "Купання Діани" тощо). І хоча його героїня - біло-рожева богиня Флора у вбранні пастушки, однак - це аристократка, парижанка.
У другій половині життя Буше стає об'єктом жорстоких нападок теоретика естетичних ідей Просвітництва Дідро, який вбачав у ньому уособлення всіх бід, з якими боролися просвітителі.
Стиль мистецтва Ватто і Буше у другій половині століття, коли ідеалам рококо, як і самому замовнику цього мистецтва, вже по суті був винесений вирок, продовжив блискучий майстер, живописець-імпровізатор, художник рідкісного таланту, фантазії, темпераменту Жан-Оноре Фрагонар (1732-1806). Світло і повітря, ніжні, вишукані сполучення блакитних, рожевих, палевих тонів наповнювали його картини. Він працював у багатьох жанрах, зображаючи в основному галантно-любовні сцени ("Поцілунок крадькома", "Щасливі можливості гойдалок").
Портрети багатьох художників цього часу - в основному жіночі - прославляють своїх знатних героїнь (Луї Токке приїздив у Росію і намалював портрети Єлизавети Петрівни та багатьох знатних дам; Жан-Манр Натьє, який малював парижанок) в образах кокетливих, грайливих, пікантних богинь, муз, німф, весталок, які втратили класичну велич і стриманість.
Подібні смаки, одначе, під впливом прийдешньої епохи і Просвітництва поступово змінювалися.
Весь хід розвитку просвітницького реалізму свідчить про його тісний зв'язок з усім спектром культурних пошуків епохи. Саме в реалістичному мистецтві того часу знайшла свій вияв тенденція до внутрішньої цілісності твору, подолання його відірваності від життя. Зміцнення реалістичної установки на зображення дійсності в мистецтві розглядалось ідеологами Просвітництва як ефективний засіб вирішення суспільних проблем.
І все ж, незважаючи на значні досягнення, реалізм як провідний тип художнього осмислення дійсності заявить про себе на більш високій стадії суспільного і художнього розвитку. Важливою передумовою цього повинна була стати поява цілісної реалістичної системи розуміння світу і людини. Проте це вже лежало за межами XVIII ст.
Головне досягнення англійського живопису XVIII ст. - портретний жанр, який посідає одне з основних місць і в стінах Королівської Академії мистецтва - національної художньої школи, відкритої в 1768 р. та більш незалежної (як первісток буржуазної культури), ніж європейські академії на континенті.
Помітне місце в мистецтві XVII ст. належить музиці, високо оціненій в естетичних творах просвітителів. Так, у Монтеск'є є висновок про те, що музика, яку греки вважали вихователькою моралі, і справді "протидіяла жорсткому впливу грубої установи і в галузі виховання відводила для душі місце, якого у неї без цього не було б".
В епоху Просвітництва серед композиторів з'явилися такі титанічні постаті, як Г. Гендель, Й. С. Бах, Й. Гайдн, К. В. Глюк, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Кожен з цих митців справив грандіозний вплив на розвиток усієї світової музичної культури.
Як бачимо, духовна культура доби Просвітництва складна і суперечлива. Періоду властиві такі особливості художнього сприйняття життя як інтимність, ліризм і гостра спостережливість. Ці якості принесли нові відкриття і просунули далеко-далеко вперед світову художню культуру. Однак слід визнати, що це було досягнуто ціною втрати універсальної повноти у зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних поглядів суспільства, властивих мистецтву попередніх епох.
Таким чином, підсумовуючи сказане, підкреслимо, що XVIII ст. своєю культурою, що розвивалася під знаменом звернення до розуму в усіх сферах життя, зробиловагомий внесок у справу становлення цінностей як європейської цивілізації, так і людського суспільства взагалі. Проголосивши лозунги із загальнолюдським змістом, створивши шедеври мистецтва і літератури, парову машину та інші технічні досягнення, які перевернули суспільне життя в прямому розумінні слова, Просвітництво стало ще одним освіченим суспільством, щаблем на шляху до Свободи особистості.
ЛІТЕРАТУРА
" Українська та зарубіжна культура / За ред. Козири. - К., 2001.
" Словник-довідник з всесвітньої історії. - К., 2003.
" Ященко М.І. Мистецтво середньовіччя. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве