WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Ідеї Просвітництва в мистецтві - Реферат

Ідеї Просвітництва в мистецтві - Реферат

його іконоборчими ідеями аж ніяк не сприяв формуванню власної художньої традиції.
Розквіт англійської національної школи живопису пов'язаний з ім'ям Вільяма Хогарта (1697-1764). Його творчості властиве правдиве, аналітичне за своїм характером зображення побуту та звичаїв свого часу; простежується така ж, як і в романах, спрямованість на дослідження "людської природи", той же моралізаторський акцент. І не дивно, що твори Хогарта досить часто використовувалися як ілюстрації до англійських реалістичних романів XVIII ст.
Показовою в цьому плані є його серія з шести картин під загальною назвою "Кар'єра повії" (1731 р.). Зміст цієї серії перегукується з романом Д. Дефо "Молль Флендерс". Проте перед нами не ілюстрація, а реальна життєва історія селянської дівчини, котра в Лондоні потрапила до рук старої звідниці, потім стала утриманкою і врешті-решт закінчила своє життя серед мешканців лондонського "дна".
Кожна з картин відображає певний вузловий момент цієї ординарної і багато в чому узагальненої історії, одночасно художник декількома деталями зв'язує попередню картину з наступною, створюючи своєрідну живописну сповідь. На жаль, картини не збереглися. Вони загинули під час пожежі в 1755 р. і дійшли до нас в авторських гравюрах. Близькими за духом та творчою манерою до "Кар'єри повії" постає серія з восьми картин "Кар'єра марнотратника" (1735 р.) та "Модний шлюб" (1743 р.) - найвизначніша за майстерністю виконання серія, а також "Вибори до пар-ламенту" (1754 р.).
Своїми серіями-хроніками Хогарт започаткував перші сторінки реалізму в живописі та графіці. У його творах світ не втрачає своєї чуттєвої чарівності, негідними постають лише засоби використання життєвих благ у сучасному йому суспільстві.
Весь хід розвитку просвітницького реалізму свідчить про його тісний зв'язок з усім спектром культурних пошуків епохи. Саме в реалістичному мистецтві того часу знайшла свій вияв тенденція до внутрішньої цілісності твору, подолання його відірваності від життя. Зміцнення реалістичної установки на зображення дійсності в мистецтві розглядалось ідеологами Просвітництва як ефективний засіб вирішення суспільних проблем.
І все ж, незважаючи на значні досягнення, реалізм як провідний тип художнього осмислення дійсності заявить про себе на більш високій стадії суспільного і художнього розвитку. Важливою передумовою цього повинна була стати поява цілісної реалістичної системи розуміння світу і людини. Проте це вже лежало за межами XVIII ст.
Головне досягнення англійського живопису XVIII ст. - портретний жанр, який посідає одне з основних місць і в стінах Королівської Академії мистецтва - національної художньої школи, відкритої в 1768 р. та більш незалежної (як первісток буржуазної культури), ніж європейські академії на континенті.
Першим президентом академії був Джошуа Рейнольдс (1723-1792), живописець і теоретик, який обстоював класицизм, хоча в своїх роботах тонко реагував на віяння часу, захоплювався колоритом Тіціана і Рубенса, багато чого у них запозичив. Чимало робіт створив на історичні і міфологічні сюжети ("Немовля Геркулес, яке душить змій" - картина, замовлена у 80-х роках Катериною II, прослав-ляє перемоги Росії- одна з найкращих у цьому жанрі). Рейнольдс малював дуже багато - іноді до 180 портретів на рік. Роботи його були пишними й урочистими, але в них повною мірою відображена просвітительська віра в людину, її розум, її досконалість та інші позитивні якості. Полководці ("Лорд Хітфілд"), письменники ("Порене Стерн"), актори ("Девід Геррік", "Сара Сіддонс в образі музи трагедії"), лондонські красуні ("Неллі О'Брайен"), дитячі портрети, які мали гучний успіх, - все це у зображенні Рей-нольдса чудові люди, в них підкреслено все найкраще, натхненне.
Художник Просвітництва наголошував у персонажі не на його майновому стані, а на особистих рисах, духовній суті. Внутрішня динаміка картин досягається певним кольоровим складом: напруженим контрастом між звичайним золотаво-червоним, золотаво-брунатним колоритом і вкрапленнями плям інтенсивно-синього, зеленого або яскраво-гарячого.
Рейнольдсу англійський живопис завдячує славою. Цьому сприяли і громадська просвітницька діяльність художника, і його праці з теорії мистецтва, естетики.
Найближче до Рейнольдса стояв Джордж Ромні, який малював портрети молодих англійок ("Дочка пастора", "Місіс Грір"), звичайно, камерно, інтимно, навіть іноді впадаючи у солодкуватість ("Мати і дитя"). Менш відомі портретисти - Джон Хоппнер, Джон Опі (англійський Караваджо); шотландський майстер Генрі Реберн. Захоплено був прийнятий на континенті Томас Лоуренс. Почавши з портретів, близьких творчо до Рейнольдсових, Лоу-ренс завершив свою творчість більш холодними, поверхово ефектними, хоч і, безсумнівно, віртуозними за технікою виконання. Певного розвитку набрав побутовий жанр, графіка - в основному репродукційна, вона популяризувала твори живопису.
Визначна роль у мистецтві за доби Просвітництва належала скульптурі.
Скульптура у Франції, як і в інших державах Європи, пройшла ті ж самі, що і живопис, етапи: це переважно рокайльні форми у першій половині XVIII ст. і наростан-ня класичних рис - у другій. Група приборкувачів коней (Гійом Кусту (1678-1746), виліплена для парку розваг у Марлі (тепер на Єлисейських полях), пройнята духом ба-роко. Але вже зображення королеви Марії Ліщинської в образі Юнонипозначене віяннями нової доби. Риси легкості, свободи, витонченості у Жана Батіста Пігаля (1714- 1785), артистизм і відчуття матеріалу у Клода Мішеля, який працював у дрібній пластиці. Блискучий майстер класицизму Етьєн-Моріс Фальконе (1716-1791) став знаменитим, працюючи в Росії ("Мідний вершник", моделі для фарфору). Він автор статуй та композицій на міфологічно-алегоричні теми.
Молодший сучасник Фальконе Жан Антуан Гудон (1741 - 1828) створив скульптурне-портретну галерею вчених, філософів, людей мистецтва. Серед них статуя Воль-тера - в обличчі старого із запалими щоками, проваленим ротом живе незгасний насмішкуватий розум.
Помітне місце в мистецтві XVII ст. належить музиці, високо оціненій в естетичних творах просвітителів. Так, у Монтеск'є є висновок про те, що музика, яку греки вважали вихователькою моралі, і справді "протидіяла жорсткому впливу грубої установи і в галузі виховання відводила для душі місце, якого у неї без цього не було б".
В епоху Просвітництва серед композиторів з'явилися такі титанічні постаті, як Г. Гендель, Й. С. Бах, Й. Гайдн, К. В. Глюк, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Кожен з цих митців справив грандіозний вплив на розвиток усієї світової музичної культури.
Як бачимо, духовна культура доби Просвітництва складна і суперечлива. Періоду властиві такі особливості художнього сприйняття життя як інтимність, ліризм і гостра спостережливість. Ці якості принесли нові відкриття і просунули далеко-далеко вперед світову художню культуру. Однак слід визнати, що це було досягнуто ціною втрати універсальної повноти у зображенні духовного життя, цілісності у втіленні естетичних поглядів суспільства, властивих мистецтву попередніх епох.
Таким чином, підсумовуючи сказане, підкреслимо, що XVIII ст. своєю культурою, що розвивалася під знаменом звернення до розуму в усіх сферах життя, зробило вагомий внесок у справу становлення цінностей як європейської цивілізації, так і людського суспільства взагалі. Проголосивши лозунги із загальнолюдським змістом, створивши шедеври мистецтва і літератури, парову машину та інші технічні досягнення, які перевернули суспільне життя в прямому розумінні слова, Просвітництво стало ще одним освіченим суспільством, щаблем на шляху до Свободи особистості.
Використана література:
1. Історія світової культури. - М., 1991.
2. Українська та зарубіжна культура / За ред. Козири. - К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве