WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Церковне мистецтво - Реферат

Церковне мистецтво - Реферат

об'єктивного порівняння найкраще, мабуть, звернутись до думки відомого західного дослідника іконографії та церковного мистецтва Еґона Сендлера: "Західне релігійне мистецтво, безперечно, посідає догматичний зміст і є вкоріненим у Святому Письмі та Переданні. Однак у своїх формах і техніках воно великою мірою залежить від мистецтва тої чи іншої доби. Натомість східне мистецтво вимагає, щоб митець у своїй інтерпретації якоїсь теми стисло придержувався богословського змісту Передання. Це Передання є і точне, й багате. З цієї причини форми, які створило візантійське мистецтво, завжди мотивовані візією віри - більшою мірою, ніж ті, що створені західною традицією".
Отже, західне релігійне мистецтво часто йде в ногу з течією даної доби. До деякої міри це робить його цікавим та сучасним. Однак, коли часи міняються, тоді модерне стає вже немодерне, і треба знову його переробляти. Східна іконографія має завдання свідчити незмінній правді Христовій. Як Святе Письмо є незмінне, але завжди свіже й актуальне, так само й іконографія. Є різні переклади Святого Письма, але суть - та сама. Подібно з іконографією: створюються різні версії та стилі, але суть одна й та сама. Бо ж іконографія - це віра в кольорах.
Одна художниця на Заході запитала автора цих рядків: "Чому ваші східні ікони завжди подібні між собою, чому повторюються ті ж самі-композиції?" - "Чи ви міняєте "Вірую" щороку, чи визнаєте весь час те саме "Вірую"?" - запитав я у відповідь. "Хто би міняв "Вірую"" - "Так само йми: весь час придержуємося одної традиції іконографії. Адже іконографія - це наше "Вірую" в кольорах".
Сакральна архітектура України (візантійського обряду)
Величний мурований собор чи ошатна дерев'яна церковця - протягом століть без них не можна було уявити населеного пункту в Україні, а найчастіше власне вони виступали основною домінантою у його краєвиді.
Прагнення звести свій храм якомога кращим і багатшим завжди було властивим українцям. У цьому люди часто вбачали шлях вираження своєї віри та любові до Господа. Недаремно кажуть: "Перше, що роблять українці, коли потрапляють на чужину, - будують церкву".
У наш час, коли чимало міст і сіл Центральної, Східної та Південної України після десятиліть панування атеїстичного режиму залишились без своїх святинь, правдива жага до їх спорудження знову охопила громадськість. Та й на заході України, де враз постало багатоманіття конфесій, кількість існуючих храмів не вдовольняє місцевих мешканців. Зрештою, спорудження храму сприймається громадянами як реальний вияв своєї свободи.
Конструкція будівлі візантійського храму зумовлюється християнським богослов'ям. Згідно з правилами вона повинна бути орієнтована своєю найсвятішою частиною на схід (оскільки одним з символів Христа є Сонце), тобто головним входом на захід.
У загальному плані храм може мати наступні форми, кожна з яких має певне символічне значення:
Хрест (найбільш поширено) - відповідає загально-християнському символу розп'яття Христа і спасіння людства
Коло - Церква є вічною
Продовгувата форма (означає корабель) - Церква, немов Ноїв ковчег, веде вірних по морю життя до тихої пристані Божого Царства
Восьмикутник (означає зірку) - Церква є дороговказною зорею
Християнський храм є уособленням Царства Божого, єдиного у трьох сферах: божественній, земній і небесній. Перейнявши конструктивну форму від давньої єрусалимської святині, він поділяється на три виразні відокремлені частини з відмінним призначенням, чого вимагає характер східного Богослужіння:
Притвор або бабинець (давня назва - пронаос, портікус, нартекс, трапеза) - найближча до входу частина; символізує сферу земного буття; давніше був призначений для оглашенних, тобто ще не охрещених учнів християнської віри, і тимчасово відлучених від Церкви грішників.
Неф або нава ( з латинської "корабель"), храм вірних - середня частина, символізує сферу ангелів; призначений для перебування мирян.
Святилище, вівтар або пресвітерій - найголовніша престольна частина; символізує сферу буття Господа; місце відправляння літургії священиком, тут знаходяться престол і кивот з Пресвятою Євхаристією.
У теперішніх часах притвор втратив своє давнє призначення, окрім того, у малих храмах він буває відсутнім. Такі храми називаються дводільними на відміну від звичних - тридільних. В останніх до вівтаря можуть бути прибудовані допоміжні приміщення: захристія, ризниця, дияконник, паламарня. У наві (яких може бути не одна, а три - з двома бічними) можуть бути влаштовані клироси (крилоси) для співців. Для них же над притвором звичайно бувають розташовані хори.
Храм вірних і святилище повинні бути розділені іконостасом - високою перегородкою з розташованими на ній іконами та з трьома дверми (вратами): головними - царськими, і двома бічними - дияконськими. Зліва перед святилищем може бути влаштована казальниця (проповідниця) - підвищення над храмом вірних, звідки священик виголошує проповідь. Посередині перед іконостасом знаходиться тетрапод ("чотириногий стіл") - місце відправи окремих Таїнств і служб.
Зовнішній вигляд храму може бути дуже відмінним (за словами відомого мистецтвознавця Григорія Логвина, йому не довелось зустріти в Україні двох однакових споруд) але, як правило, він вкритий дахом з високими банями (куполами) чи верхами, увінчаними хрестами.
Використана література:
1. Українська та зарубіжна культура. - К., 2000.
2. Релігієзнавство. Підручник. - К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве