WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → 1. Поняття культури. Структури. 2. Загальна характеристика середніх віків. Освіта, школа, університети. 3. Загальна характеристика культури ХІV-першої - Реферат

1. Поняття культури. Структури. 2. Загальна характеристика середніх віків. Освіта, школа, університети. 3. Загальна характеристика культури ХІV-першої - Реферат


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ "КУЛЬТУРОЛОГІЯ"
1. Поняття культури. Структури
Термін "культура" походить від латинського слова "cultura", яке означало обробку ґрунту, тобто зміни в природному об'єкті під впливом людини, її діяльності на відміну від тих змін, які викликані природними причинами. Вже в цьому первісному змісті терміну "культура" мова висловила важливу особливість-єдність культури, людини і її діяльності. Це поняття на відміну від іншого - "natura" (природа) означає в даному контексті створене, надприродне. Світ культури, кожний його предмет чи явище сприймається не як наслідок дії природних сил, а як результат зусиль самих людей, спрямованих на удосконалення, обробку, перетворення того, що дано безпосередньо природою.
Поступово це поняття поширюється і на інші сфери людської діяльності, зокрема на виховання і навчання самої людини. Так, у листах римського філософа та державного діяча Цицерона зустрічається вислів cultura animi autem ppilosophia est (культура духу є філософія). На його думку дух, розум необхідно плекати так, як селянин плекає землю. Пізніше слово "культура" все частіше починає вживатись як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому значенні воно увійшло по суті в усі європейські мови. Проте на цьому еволюція терміна "культура" не закінчується. У середні віки культура стала асоціюватися з міським укладом життя, а в епоху Відродження з досконалістю людини. Нарешті, у XVIII ст. слово "культура" набуває самостійного наукового значення.
Не випадково цей термін оформлюється у наукове поняття саме в добу Нового часу. На рубежі Середніх віків і Нового часу відбулися відчутні зрушення у соціальному бутті людей. Це доба промислового перевороту пов'язаного з переходом від мануфактури до машинного виробництва і утвердження капіталістичних суспільних відносин. Значне посилення взаємодії людства з природою привело до істотного розширення так званої другої, штучно створеної людиною природи. Перед мислителями постають питання про сутність нового середовища, що створюється людиною на противагу природі, про характер його впливу на саму людину, про те, злом чи благом є новий, штучно створений людьми світ. Виникає потреба у понятті, яке фіксує новий, "неприродний" стан суспільства і людини.
Сучасне розуміння категорії "культура" пов'язане з існуванням різних точок зору, тому для його усвідомлення необхідно провести їх класифікацію. При цьому необхідно звернути увагу на те, що класифікації можуть бути різними. Так, згідно однієї, існуючої точки зору можна згрупувати навколо трьох підходів:
1. Антропологічного, при якому стирається межа між поняттями "культура", "спосіб життя людей", "суспільне життя".
2. Соціологічного, при якому культура охоплює не все життя суспільства, а тільки його певну частину, є окремою сферою суспільства поряд з іншими сферами.
3. Філософського, при якому культура розуміється як якісна характеристика суспільства, як вираження цього суспільства.
Всі підходи мають як вразливі місця, так і певні позитивні моменти. Але саме філософський підхід до культури дає можливість розкрити її як цілісний феномен, а не як суму цінностей. Важливо з'ясувати, що становить основу цієї цілісності. Більша частина дослідників схильна дивитись на культуру як на наслідок суспільно корисної діяльності людини. Причому діяльність спрямована на "культивування", удосконалення чогось, завжди передбачає спільні зусилля. Тобто культура в істинному розумінні цього слова ніколи не роз'єднує, навпаки, вона об'єднує людей. Царина культури завжди життєтворча, а не життєруйнівна. З цієї позиції словосполучення "антигуманна культура", що інколи застосовують в сучасній публіцистиці, втрачає всякий сенс. Саме гуманізм, як цілісна система цінностей, спрямованих на всебічний розвиток і удосконалення людства, становить той абсолютний критерій, який дає змогу визначити, що у світовій або національній історії відноситься до дійсно культурних надбань, а що є здобутком хиб і оман.
Інша класифікація всі існуючи точки зору на культуру ґрунтує навколо трьох підходів:
1. Культура розуміється як творча діяльність.
2. Культура розуміється як спосіб діяльності.
3. Культура розуміється як результати діяльності.
Кожний з цих підходів в певній мірі обмежений. Тому доцільно дати визначення на основі синтезу цих трьох підходів. Культура - це історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, висловлений в типах і способах життя і діяльності людей, а також в створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.
Розглядаючи предметну реальність культури, необхідно в "Український та зарубіжній культурі" виділяти два аспекти: філософію культури та історію культури. Предметом філософії культури є розгляд сутності культури, її структури, функцій, її ролі в житті людини і суспільства. Вона виявляє головні тенденції в еволюції культури, прагне розкрити причина її злетів і падінь, розквіту і кризи.
Історія культури дає конкретне знання про ту чи іншу культуру. Її предметом є основні культурні епохи. Під культурною епохою розуміється сукупність провідних духовних рухів певного суспільства в більш-менш чітких просторових і часових межах. Підпорядковані її засадничим цінностям, усі елементи культури утворюють світоглядну , стилістичну, ментальну єдність. Це визначення культурної епохи свідчить, що історія культури не лише констатує факти, описує події і досягнення культури, але й вирішує певні філософсько-теоретичні питання.
Зрозуміти сутність культури можливо лише через призму діяльності людини, народів, що населяють планету. Культура не існує поза людиною. Вона пов'язана з людиною і породжена тим що ця людина постійно прагне шукати сенс свого життя і діяльності, удосконалювати себе і світ, в якому вона живе.
Діяльнісний підхід виявився дуже продуктивним при визначенні сутності культури. Початковий розгляд культури дозволяє окреслити її сутність першого порядку, яка показує себе історично відпрацьованим способом діяльності. Розгляд цих способів діяльності з позицій її суб'єкта і цілей його діяльності, дає можливість визначити сутність культури другого порядку, що безпосередньо виявляє цінність цих способів діяльності з точки зору суб'єкту діяльності, його саморозвитку.
Людські цінності становлять сутність культури другого порядку. Але цілі і цінності культури виробляються на основі цілісних уявлень людини про навколишній світ, про себе, своє відношення до своєї дійсності, тобто на основі її світогляду. Тобто існує сутність культури третього порядку - світоглядна сутність культури. Виходячи із світоглядної сутності культури, можна будь який тип культури визначити через пануючий в суспільстві тип світогляду.
Людина не народжується соціальною, а лише в процесі діяльності стає такою. Освіта, виховання - це ні що інше як оволодіння культурою, процес передачі її від одного покоління до іншого. Отже, культура означає прилучення людини до суспільства. Кожналюдина, ставлячись дорослішою, передусім оволодіває тією культурою, яка вже була створена до неї, освоює соціальний досвід, нагромаджений її попередниками. Оволодіння культурою може здійснюватись у формі міжособистих стосунків (спілкування в дошкільних закладах, школі, вищих навчальних закладах, підприємстві, сім'ї, неформальних організаціях) і в формі самоосвіти. Велику роль в цьому грають засоби масової інформації - радіо, телебачення,
Loading...

 
 

Цікаве