WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Антична Греція, Древній Рим. Архітектура, музика, живопис, театр, література - Реферат

Антична Греція, Древній Рим. Архітектура, музика, живопис, театр, література - Реферат

епоха давньогрецької класики. Сучасниками були великі майстри Фідій, Мирон, Поліклет. Фідія називали "творцем богів". До нас його головні роботи не дійшли, судити про них ми можемо лише із захоплених описів та посередніх копій. Статуя Зевса, облицьована золотом і слоновою кісткою, в головному храмі Зевса в Олімпії була віднесена сучасниками до семи чудес світу. Він же створив видатні барельєфи і скульптури Парфенона, в тому числі головну статую - Афіни Парфенос (Афіни-Діви).
Мирон досяг висот у прагненні передати в скульптурному зображенні рух людини. У його знаменитому "Дискоболі" вперше в мистецтві вирішено завдання передачі моменту переходу від одного руху до іншого, подолано статичність. У той же час відповідно до загального естетичного ідеалу обличчя атлета скульптор зображає абсолютно спокійним.
Поліклету належить цикл статуй атлетів - переможців Олімпійських ігор. Найбільш знаменита фігура - "Доріфор" (юнак зі списом). Поліклет теоретично узагальнив досвід своєї майстерності в трактаті "Канон".
Найславетнішим творцем жіночих скульптурних образів був Пракситель. Його "Афродіта Кнідська" має безліч наслідувань. До цієї традиції належить і знаменита "Афродіта Мілоська" невідомого майстра. Пропорційність класичних скульптур стала зразком для майстрів багатьох епох.
Епоха завоювань Олександра Македонського, подальшого краху його імперії, сповнена пристрастей, злетів і падінь людських доль, цілих держав, привнесла нову атмосферу в мистецтво. Якщо порівнювати скульптури епохи еллінізму з попереднім, класичним періодом, то їх вигляд втратив незворушність, спокій. Художників стали цікавити душевні пориви людей, їх стан у трагічні моменти (наприклад, скульптурна група "Лаокоон"). З'являються скульптурні портрети, які передають індивідуальні риси. Яскравою була творчість Лісіппа (до нас дійшов скульптурний портрет Олександра Македонського). Успіхи науки розширили технічні можливості мистецтва. Одне з "семи чудес" світу - Родоський колос, що являв собою бронзову статую бога сонця Геліоса (висота колоса була близько 35 м).
Живописні твори (фрески, картини) не збереглися, але судити про їх рівень дає можливість чудовий вазовий живопис. З удосконаленням керамічної технології зростав і художній рівень: для архаїки характерний так званий чорнофігурний стиль зображення (малювалися темні фігури на світлому фоні), у класичну епоху з'явився червонофігурний стиль, який зробив зображення більш реалістичними.
З політичною і воєнною поразкою Греції та елліністичних держав від Римської держави антична культурна традиція не перервалася, почався її новий етап.
3. Культура Стародавнього Риму
Культура Стародавнього Риму - другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на Рим не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної "Загальної історії" Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: "Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне". Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси - практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини - римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої "домашні" звичаї. Динамізм римської культури - така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох начал обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.
Літературна традиція. Цілком особлива роль належить у світовій культурній традиції латинській мові. Масштаби римських завоювань перетворили її на мову міжнаціонального спілкування для всіх підкорених народів - від Іспанії до Межиріччя. На основі так званої "народної латини" виникло багато сучасних європейських мов: італійська, іспанська, французька, англійська. Надалі латина довго залишалася в Європі мовою літератури і науки, а в медицині не втратила цю роль і до сьогодні. Латинською ведеться католицьке богослужіння.
Особливість розвитку латини полягає в тому, що протягом тривалого часу мова ця удосконалювалася не в художній творчості, а насамперед у політичній сфері: у виступах ораторів у сенаті і на судових процесах, у законотворчості, в політичній публіцистиці. Про образність мови свідчить безліч афоризмів, які живі і зараз: "Карфаген мусить бути зруйнований" (Катон), "Прийшов, побачив, переміг" (Юлій Цезар), "Доки, Катіліна, ти будеш випробовувати наше терпіння?" (Цицерон) і багато інших. Цицерон, який вважав себе насамперед політиком, по суті був творцем латинської художньої прози. Зразковим став стиль його промов, листів, філософських творів. Своєрідне продовження цієї традиції ми бачимо вже в художній літературі: саме в Стародавньому Римі вперше з'являється прозаїчний роман. Найбільш популярним був сатиричний роман "Метаморфози, або Золотий осел" Апулея.
Поезія Стародавнього Риму не мала власної національної традиції. Вона починає активно розвиватися тільки під впливом грецької літератури, в кінці республіканського періоду. Переломну роль відіграла творчість Катулла. Її головна тема - не Римська держава, не римський народ, а особисті переживання, почуття і думки. Він створює цикл ліричних віршів, більшість з яких передає драматичні злами стосунків з жінкою, виведеною під поетичним псевдонімом Лесбія. На відміну від епічних поем, при читанні його віршів практично невідчуваєш часової дистанції.
Час правління Октавіана Августа часто називають "золотим віком" римської літератури. Сучасниками були три великих римських поети - Вергілій, Горацій і Овідій. Найзнаменитішим твором римської літератури стала поема Вергілія "Енеїда". Вергілій з блиском вирішив дуже важке творче завдання. Справа в тому, що "Енеїда" - це літературний епос, тобто вона не має народної усної основи, повністю створена поетом. До того ж поема відразу стала складовою частиною римської державної ідеології - поет писав на політичне замовлення імператора. Коротко зміст поеми такий. Еней - син царя Анхіза і богині Венери, один із захисників Трої, після її падіння відправляється в плавання на кораблі, довго поневіряється і зрештою, виконуючи волю богів, прибуває в Італію і стає родоначальником римського народу. Від нього ж ведеться і родовід Юліїв, до яких належав Октавіан Август. Неперевершеним вважається володіння Вергілієм виразними засобами мови. В.Брюсов писав, що "для поета читання "Енеїди" в оригіналі є суцільним рядом здивувань... перед владою людини над стихією слів". Існує безліч перекладів поеми на сучасні мови. Можна пригадати, що початок формування сучасної української літературної мови поклала авторизована "Енеїда" Івана Котляревського.
Ліричними поетами були Горацій і Овідій. Творчість Горація пройнята розумінням ролі поета в суспільстві. Особливо чітко ці думки пролунали в оді "Пам"ятник". До цього сюжету Горація звертався О.С.Пушкін ("Я памятник себе воздвиг нерукотворный..."), інші.
Важко склалася доля Овідія. Його збірник "Мистецтво любові" приніс йому величезну популярність і обвинувачення в аморальності. Потім він звернувся до класичних сюжетів - "Метаморфози" ("Перетворення") - поетична переробка міфів, у сюжеті яких присутні чудові перетворення. За не зовсім зрозумілих, ймовірно політичних, причин Овідія було заслано до Причорномор'я, звідки він писав пройняті тугою "Листи з Понту" (грецька назва Чорного моря - Понт Евксинський).
У римські часи з'явилося багато новинок у книжковій справі. Крім папірусу, поширився винайдений у малоазійському місті Пергамі матеріал для письма - особливим
Loading...

 
 

Цікаве