WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

воску, парафіну, ладанного масла та пластифікаторів (рицинова й оливкова олії, мінеральні мастила тощо). Обстеження показало, що найхарактернішими пошкодженнями ФВЦ є механічні, фізико-хімічні, біологічне. Щоб запобігти передчасному руйнуванню фоноциліндрів, слід дотримуватися певних умов зберігання. Реставрація фонозаписів є надзвичайно складною і тонкою операцією, яка виконується, зважаючи на конкретну цінність тієї чи іншої одиниці зберігання.
Найбільшим зібранням ФВЦ у нашій державі є колекція фонозаписів єврейського фольклору НБУВ, сформована в 1929-1936 pp. Інститутом єврейської пролетарської культури, пізніше реорганізованим у Кабінет єврейської культури АН України (1936-1949). Колекції фонозаписів в Україні: Центральний державний кінофотофоноархів (20 од. зб.); Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ. На сьогодні загальна кількість ФВЦ, що зберігаються в інституті рукописів НБУВ, становить 1014 од. зб.
У 1877 р. Т.Едисон (США) винайшов фонограф, який дав змогу записувати інформацію на циліндричних звуконосіях. Ч. Тайнтер удосконалив як сам прилад (електричний привід був замінений годинниковим пружинним механізмом з відцентровим регулятором, що забезпечувало рівномірне обертання циліндра), так і циліндр-звуконосій (олов'яну фольгу (станіоль) заступив еластичний матеріал - воскова композиція). Перекупивши патенти Ч.Тайнтера, Т.Едисон організував компанію по виробництву фонографів "Edison Busines Phonograph".
Універсальність фонографа (і записував, і відновлював звук) сприяла його швидкому розповсюдженню в світі. Аж до середини 30-х років Х Х ст., тобто протягом майже 60 років з часу винаходу, фонограф слугував для збирання фольклорної музики та пісень, запису голосів видатних діячів культури й історії.
У багатьох бібліотеках та архівах світу збереглися різні за обсягом колекції ФВЦ, зокрема: Фольклорному центрі Бібліотеки Конгресу (одне з найбільших зібрань);
Віденському фонограмархіві; Фоноархіві Берліна;
Національному звуковому архіві Британської бібліотеки (З тис. од. зб.); Центральному державному архіві звукозапису (майже 400 од. зб.); Музеї музикальної культури ім. М.Глінки; Політехнічному музеї; Музеї Л.М.Толстого (19 од. зб.) (усі - Москва); Фоноархіві інституту російської літератури Російської Академії наук (Пушкінський Дім) (7 тис. од. зб.); Музеї зв'язку - (обидва - Санкт-Петербург).
Колекції фонозаписів в Україні (Київ): Центральний державний кінофотофоноархів; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ.
У 1930 p., після закриття в Ленінграді єврейських установ, у Київ було передано велику збірку фономатеріалів з Єврейського історико-етнографічного музею, її основний розділ - це матеріали фольклорних експедицій Єврейського історико-етнографічного товариства 1911-1914 pp.
У лютому 1930 р. в архів Інституту єврейської пролетарської культури було передано ще 29 фоноциліндрів з приватної колекції, сформованої за матеріалами етнографічної експедиції 1912 p.
Дружні стосунки та обмін досвідом між НБУ ім. В. І. Вернадського та Національною бібліотекою Польщі (Бібліотека Народова - далі БН) сприяють збагаченню обох книгозбірень. Так, фонди НБУ поповнилися переданими бібліотекою Музичної академії ім.Ф.Шопена, Музичним товариством його імені, Спілкою композиторів Польщі документами музичної полоніки, а також подарованими видавництвом "Pro Musika Camerata" різними виданнями (близько 70 од.), зразками бібліографічних описів (БО) та бланків.
Музичні бібліотеки Польщі зацікавлені в обміні виданнями та мікрофільмами, а передані нам фонди Спілки композиторів України дають змогу здійснювати його. Проведено попередній обмін інформацією з цих питань з п. Піглою (БН), Софією Ольжевською (Музична академія), п. Заморським (Ягеллонська бібліотека).
Безперечно, унікальні фонди Ягеллонської бібліотеки потребують ґрунтовного обстеження і дослідження, оскільки там є матеріали з історії та культури України. У відділі рукописів, наприклад, зберігаються автографи Мазепи на охоронних грамотах 1699 і 1705 p., автограф поеми Ю. Словацького "Мазепа". Рукописний фонд музичного відділу - 4 тис. од. зб.
Відділ аудіофонду БН має 20 тис. од. зб.: 17,5 тис. грамплатівок (з них 10 тис. до 1918 p.), 79 фоноваликів, 178 механічних нотних валиків, 1600 аудіолистівок. БН збирає всю продукцію польських фірм, усі аудіодокументи полоніки: музичні записи, декламацію, виступи, курси іноземних мов, записи звукових ефектів. Це єдина бібліотека в Польщі, яка має право на отримання обов'язкового екземпляра звукозапису.
Для прослуховування записів є різноманітна апаратура: патефони, грамофони, піанола, найсучасніша техніка. Каталоги (алфавітний, систематичний, предметний) доволі повно відображають аудіофонди БН. Полоніку відбито до 1918 p. Нині для БО грамплатівок використовується програма NORMA. На картках зроблено БО третього ступеня докладності.
Вивчення досвіду організації аудіофонду в БН було дуже корисним, адже в нас зроблено тільки перші кроки в цьому напрямі. Від БН отримано зразки документів і програма БО, які допоможуть в організації аудіофонду НБУ.
4. Мікрофільмування періодичних видань з метою їх збереження
Ціль і функція бібліотеки складається в збиранні, організації, зберіганні і забезпеченні доступу до документів на різних носіях, загальним для який є спроможність містити і фіксувати знання. Документи, що утворюють колекції, відбивають інтелектуальне і культурне життя окремих країн в окремі періоди їхнього розвитку. Не всі бібліотеки, проте, зобов'язані берегти свої фонди вічно, тому існує декілька рівнів і ступенів зберігання . Зокрема, колекції, призначені для видачі додому, швидше за все не підпадають під цілі довгострокового зберігання, оскільки документи, до яких пред'являються вимоги довгострокового зберігання, не видаються на абонементі.
Нестабільний характер деяких бібліотечних і архівних документів означає, що в багатьох випадках зберігати краще не оригінали, а інформацію, що утримується в них.
Багато досліджень, проведених на національному і міжнародному рівні, продемонстрували майже повсюдне погіршення стана колекцій у бібліотеках і архівах і допомогли виявити чинники, що впливають на процеси деструкції.
Однією з найбільшеважливих цілей у діяльності бібліотек і архівів, відповідальних за збереження документів, повинна стати цілість письмової і друкарської спадщини і розробка політики і програм, що запобігають його руйнаціі. Збереження є невід'ємною частиноюдіяльності кожної бібліотеки й архіву, і щоб бути успішної, вона повинна пронизувати поточну роботу кожного співробітника бібліотеки або архіву.
Зовсім недостатньо просто знати про наші обов'язки в області збереження фондів, хоча знання цього - найперша необхідність. Воно повинно призвести до позитивних ініціатив, спрямованих на збереження і підтримку колекцій у гарному фізичному стані, що включає проведення заходів щодо цілості і консервації.
Збереження бібліотечних і архівних фондів, проте, не зводиться
Loading...

 
 

Цікаве