WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

видання - неперіодичне видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання та вивчення. Найпоширенішими є підручники, наукові посібники, наукові програми, практикуми, учбово-методичні посібники.
Виробниче видання - видання, що містить відомості про технологію, техніку, організацію виробництва і розраховане на спеціалістів різної кваліфікації, які зайняті в сферах практичної діяльності. Розрізняють виробничі видання для кадрів масових професій і для фахівців.
Нормативно-виробниче видання-неперіодичне видання, що встановлює певні правила, вимоги до всіх сфер практичної діяльності (стандарти промислові каталоги, описи винаходів до авторських свідоцтв або патентів тощо).
Довідкове видання-видання, яке містить стислі відомості наукового чи прикладного характеру, розміщені в порядку зручному для їх швидкого знаходження, та не призначене для суцільного читання. Це словники, енциклопедії, довідники тощо Крім видань, бібліотеки активно придбають у свої фонди також і інші документи некнижкової форми: грамплатівки діафільми. кінофільми, мікрофіші, мікрофільми, мікрокарти тощо Відповідаю-чи на зрослі потреби читачів, бібліотеки все активніше комплектують свої фонди кінофотофонодокументами (кінофільмами, діафільмами діапозитивами, грамплатівками, магнітними фонограмами комплектами кінофотофонодокументів). Перевага кінофотофонодокументів перед іншими видами документів полягає в комплексному впливі на зір і слух людини, що підвищує емоційність сприйняття, знижує ймовірність втрати тієї чи іншої частини інформації. Чим більша бібліотека, тим різноманітніший за видами документів її фонд.
3. Колекції кінофотофонодокументів в фондах бібліотек та філіалів
У фондах сектора нотних видань НБУВ зберігається найбагатша музична скарбниця нашої держави. Серед унікальних нотних колекцій Розумовських, І.І.Гаврушкевича, рукописів творів сучасних українських композиторів та інших значне місце займає музейний фонд грамплатівок поч. XX ст.
Оскільки сучасна апаратура не придатна для відтворення записів, цей фонд не використовується для обслуговування читачів, а зберігається як архів і видається лише для наукових досліджень.
Виробництво перших грамплатівок пов'язане з ім'ям винахідника з Ганновера Еміля Берлінера, який у 1888 p. запропонував замінити валик цинковим диском, що покривався вощиною. Після вдосконалення технології в 1893 p. він заснував "Грамофонну компанію Сполучених Штатів" з дочірними компаніями в Лондоні ("His master's voice") і Ганновері ("Deutsche Grammophon-Gesellschaft").
З початку XX ст. з'являються й інші компанії з виробництва грамплатівок - "Columbia" в США, "Pathe" у Франції, "Fototipia" в Італії та ін.
Видатною пам'яткою музичної україніки, яка зберігається у фондах НБУВ, є грамплатівка (№ 92088) із записом голосу та автографом славетної української співачки Соломії Крушельницької (1872-1952). Гастролюючи у театрі La Scala в Мілані (1907), вона записала в італійській грамофонній компанії "Фонотипія" арію та романс Адріани з опери Чилеа "Адріана Лекуврер" у супроводі великого оркестру.
Є в музичному фонді НБУВ кілька платівок фабрики "Пишущий Амур" із записами голосу Ф.Шаляпіна( 1873-1938), який виконує "Соловейка" П.Чайковського (4-22583), а з українського репертуару - "Ой зелений дубе" (4-22587) тощо. "Соловейка" співак записував двічі: в 1932 p. (№ 2825) і в 1913-1914 pp.2 У НБУВ зберігається повторний запис.
На початку XX ст. на грамплатівки було записано голоси видатних співаків А.Патті, Ф.Таманьо, Л.Тетрацціні, Е.Карузотаін.
Серед платівок із записом голосу Е.Карузо у фондах НБУВ - цікава серія продукції фірми "Monarch Record "Gramophpone", яка мала відділення в різних країнах. У фірмі "Deutsche Granimophon-Gesellscliaft" співак записав арію Аддіо Тості (2-052035), в Іспанії - пісню "Лоліта" Буцці-Печіа (Buzzi-Peccia (062005), а у Франції - арію Фауста Гуно (332030). Ця ж фірма записала в Ризі українську народну пісню "Ой у лузі та ще й при березі" (022180) у виконанні Ф.Шаляпіна з хором Імператорської московської опери (під керівництвом М Л.Семенова), а також дует Левка й Ганни з опери "Майська ніч" М.Римського-Корсакова (024036) (співають у супроводі оркестру артисти російської опери В.П.Дамаєв і В.Н.Петрова-Іванцова).
Український репертуар був дуже поширений у тогочасних грамофонних записах. Вважається, що перші записи українських пісень (пісня "Сонце низенько" і дует Оксани й Андрія з опери С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм") здійснило товариство "Еміль Берлінерс Грамофон" у Лондоні 1899 p. під час гастролей російського хору С.Медведєвої. На жаль, записи розшукати не вдалося.
У 1907р. інженер-звукотехнік фірми "Грамофон" Сінклер Дербі записав у Полтаві голос видатного драматурга, актора й режисера МЛ.Кропивницького та українські пісні у виконанні оперного співака М.Ф.Швеця. Напевне, тодіж було записано "Заповіт" Т.Шевченка у виконанні українського хору П-А-Шереметінського (є у фондах НБУВ). Цей запис відіграв важливу роль в атрибуції авторства твору, оскільки на обкладинці першого віщання хорової партитури прізвище композитора Г.П.Гладкого (1849-1894) було скорочено до Г-го. Після виходу цієї платівки, де вказаний автор музики. авторство стало безперечним .
31911р. фірма "Зонофон рекорд" почала випускати двосторонні платівки, аз1913р.-з синіми та зеленими етикетками.
Платівка фірми "Зонофон" із записом пісень "І шуме, і гуде" та "Ой гиля" у виконанні хору української трупи відомих українських режисерів та антрепренерівО.З.Суслова(1857-1929) ІД.А. Гайдамаки (1864-1936), має зелену етикетку. Отже, була випущена після 1913 p.
Одна з поширених в Україні грамофонна фірма "Сірена гранд рекорд" (Вільно) мала відділення у Варшаві, Одесі, Петербурзі й Москві. Платівки з її етикеткою з'явилися на рубежі 1908-1909 pp. Ф.Погребенник вважає, що запис цією фірмою пісень "Закувала та сива зозуля" і "Гей, не дивуйте, добрії люди" (№9449) у виконанні малоросійського хору під керівництвом Н.І.Кочергінаналежить до 1910р. На конверті цієї грамплатівки вказано адресу: Київ, Хрещатик, 41 у бельетажі - і прізвище власника -Г.І.Індржишек.
Після відкриття у 1912 р. в Києві грамофонної фабрики виготовляються власні грамплатівки з етикетками "Артнстотипія" і "Екстрафон". У фонді НБУВ є декілька платівок цієї фірми із записами Київського симфонічного оркестру під керуванням відомого на той час диригента театру Бергоньє Б.І.Воячека (1857-1934). Номери платівок-№117. 118 і 121,122 -говорять про те, що записи здійснено на початку виробництва платівокв Україні.
Знайомство з музейним фондом грамплатівок НБУВ свідчить про давні традиції українського музичного грамзапису і значні художні надбання музичної україніки в цій галузі.
Унікальною пам'яткою минулого є фонографічні воскові циліндри (ФВЦ). ФВЦ з фонозаписом - це особливий вид документів, носієм інформації яких є нетрадиційний композиційний матеріал на основі карнаубського та інших твердих рослинних восків з додаванням бджолиного
Loading...

 
 

Цікаве