WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

термін "документ" вживається давно, але особливого поширення набув тільки тепер, коли постала необхідність одержати загальне поняття стосовно об'єктів, які піддаються обробці, зберігаються та видаються читачам. Бібліотекарі на основі порівняльного аналізу різних підходів до формулювання поняття "документ" шукають таке його визначення, яке відбивало б суттєві характеристики предмета їх npaці.
Найбільш загальним визнається визначення документа як "будь-якого матеріального об'єкта, яким можна скористатися для передачі інформації в суспільстві". Подібне тлумачення дає в "Трактаті про документацію" (1934) Поль Отле, з чого фактично й розпочинається наука про документ. Зараз ця концепція узгоджується з поглядами на документ як на будь-який матеріальний носій (речовий об'єкт) соціальної інформації. На думку бібліотекознавця Ю.М.Столярова, документом вважається будь-яка нооінформація (інформація, створена людським розумом, на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована в просторі та часі з метою її використання, передачі й зберігання. Інформатик А.В.Соколов визначає соціальну інформацію як рух ідеального в суспільстві. А оскільки такий рух може розглядатися як передача повідомлення у вигляді сукупності знаків чи окремого знака, що є текстом, то, вважає вчений, "документи - це документовані тексти". Аналіз цієї концепції потребує уточнення класифікації знаків, поданої А. В. Соколовим, що допоможе одночасно зрозуміти склад текстової основи різних трактувань документа. З усієї сукупності знаків, розглядуваних у спеціальній літературі з семіотики, ми виокремили ті, що можуть відігравати роль засобів обміну інформацією між людьми. Для показу спектра знаків здійснимо їх диференціацію за характеристикою природи і форми існування (див. рис.). В основу класифікації покладено поділ на знаки мовні та знаки-зображення (немовні).
Мовні знаки мають дві групи: знаки природної мови (враховують знаки усної та письмової мови, мови жестів) і знаки штучних мов. Знаки письмової мови, в свою чергу, включають графічні (письмо піктографічне та умовно-геометричне) та речові (письмо для сліпих, історичне речове письмо - кіпу, вампуми). Знаки штучних мов поділяються на графічні (символіка математики, хімії, логіки, картографічна, креслення, нотна, шахмат, кодових інформаційно-пошукових мов, азбуки Морзе, тайнописів тощо), світлові (мови сигнальних вогнів на кораблях, різних племен), звукові (музика, мова тамтамів тощо).
Знаки-зображення (немовні) - це зображення наявних чи уявних об'єктів, позначень понять, їх схематичне подання. Вони поділяються на знаки-"пікчери" (від англійського слова "picture" - картина, малюнок, кінофільм, кадр фільму) - знаки творів живопису (в тому числі графіки), художньої вишивки, художнього карбування на металі, фотографій (включаючи кінофільми) об'єктів (крім фотографій мовних, графічних знаків), емблемні та речові. Знаки емблемні
- різна емблематика (військова, спортивна, торговельно-фірмова, геральдична, міфологічна тощо), дорожні умовні позначення. Знаки речові (тривимірні) - скульптура, макети, моделі та різні зразки як експонати виставок, музеїв та ін. Серед речових знаків - також різноманітна (здебільшого, обрядова) речова символіка, що означає різні поняття, наприклад, обручка на четвертому пальці - людина одружена, гарбуз при сватанні
- відмова, чорна пов'язка на руці - траур тощо. Тобто функція знака надається окремим предметам у конкретному випадку.
Бібліотечний фонд-систематизоване зібрання творів друку та інших документів, підібраних у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів. Протягом багатьох століть історії бібліотечної справи зібрання книг називалося просто бібліотекою. Це пояснюється тим, що саме слово "бібліотека" вживалося у буквальному розумінні - "зібрання" або "сховище" книг. Поняття "фонд" виникло значно пізніше і в перекладі з французької мови воно означає "основа чого-небудь". На початку XX ст. широкого розповсюдження набув термін "книжковий фонд" у зв'язку з перевагою обсягу книг у бібліотеках, але вже наприкінці 30-х років досить часто вживається поняття "бібліотечний фонд". У 60-80-ті роки завдяки працям Ю. В. Григор'єва та Ю. М. Столярова, уточнюється зміст поняття "бібліотечний фонд", його функції і властивості. Цей термін остаточно входить до бібліотечного лексикону.
У понятті "бібліотечний фонд" знайшли точне розкриття основні його ознаки. Бібліотечний фонд-певним чином упорядковане, систематизоване, тобто бібліотечне оброблене, розміщене в приміщеннях бібліотеки, розставлене на стелажах і полицях, доступне для читачів зібрання документів. Бібліотечний фонд-не тільки твори друку (книги, газети, журнали тощо), а й інші види документів (діафільми, мікрофільми, грамплатівки та ін.). Фонд-це не довільно зібрані документи, а підібрані на основі старанного їх відбору, у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів. І, нарешті, бібліотечний фонд створюють не самоцільне, а для широкого громадського використання. Всі ці ознаки характеризують суть бібліотечного фонду і дають можливість відрізнити його від фонду архіву, книжкового магазину, музею, бібліотечного колектора тощо.
Фонд-це частина, одна із головних підсистем бібліотеки, яка виконує в ній роль основи. Чим якісніший фонд, тим повніше задовольняються потреби читачів, тим краще виконує бібліотека покладені на неї суспільством функції.
Фонд тісно пов'язаний з іншими підсистемами бібліотеки: контингентом читачів, бібліотечним персоналом та матеріально-технічною базою установи. Обумовлюючи їх стан, під впливом цих підсистем розвивається й сам фонд. його обсяг і зміст взаємопов'язаний з контингентом читачів бібліотеки і характером їхніх потреб. Великий за обсягом, але за своїм змістом не пристосований до складу і потреб читачів фонд так само небажаний, як і невелике, але погоджене за змістом зібрання документів. У фонді ге має бути видань, не потрібних читачам ні нині, ні у перспективі
Для бібліотечних працівників фонд є об'єктом діяльності, його треба створити, тобто придбати необхідні документи, обробити, розмістити за структурними підрозділами бібліотеки забезпечити їхнє гарантоване зберігання тощо. Рівнем виконання бібліотекарями цієї роботи значною мірою зумовлена якість фонду та рівень його використання. Для бібліотечних працівників фонд є також джерелом інформації, він впливає на глибину їхніх професійних, і непрофесійних знань.
Фонд тісно пов'язаний і з матеріально-технічною базою бібліотеки. Він потребує відповідного приміщення та обладнання. Величиною, структурою та складом фонду обумовлюється віднесення бібліотек до розряду невеликих, середніх та великих. Як один з основних специфічних підсистем бібліотеки, фонд потребуєособливої температури і вологості повітря, засобів технічного, фізико-хімічного, біологічного захисту. Кінофотофонодокументи використовуються лише в сукупності з відповідними технічними засобами. Стан бібліотечного фонду значною мірою залежить від обсягу виділених на його формування асигнувань. Чим більше
Loading...

 
 

Цікаве