WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан (Курсова) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Курсова робота
на тему:
Кінофотофонодокументи: історія і сучасний стан
Виконавець: студентка І курсу
Факультет: документознавства
та інформаційної діяльності
групи ДР-39
Савченко О. А.
Науковий керівник: професор,
доктор історичних наук
Кулішов С. Г.
Київ 2000
Зміст
Вступ 3
1. Кінофотофонодокументи в контексті документознавства. Історіографія питання. 5
2. Кінофотофонодокументи - складова частина бібліографічного фонду 10
3. Колекції кінофотофонодокументів в фондах бібліотек та філіалів 16
4. Мікрофільмування періодичних видань з метою їх збереження 19
5. Використання нових технологій для збереження інформації на кінофотофонодокументах 24
Заключення 27
Використана література 28
Вступ
Приєднання України до єдиного світового інформаційного простору передбачає вивчення і урахування міжнародне визнаних норм інформаційного співробітництва, знання специфіки й особливостей функціонування інформаційно-бібліотечних систем, розуміння основних принципів інформаційної політики в окремих країнах та в об'єднаннях країн.
Інформаційна політика - це сукупність законів та положень, які пов'язані та керують створенням, виробництвом, збиранням, зберіганням, організацією, розповсюдженням та доступом до інформації. Її значення полягає в тому, що вона впливає на шляхи, якими окрема особа і суспільство в цілому робить політичний, економічний та соціальний вибір.
В зв'язку з відмінностями в історичних шляхах розвитку в різних державах спостерігається велика різниця в культурному, соціальному, релігійному та політичному підходах до вирішення проблем інформаційної політики. В різних країнах існують певні відмінності, труднощі та перешкоди в процесах формування і вировадження сучасної інформаційної політики. На них впливає рівень розвитку відповідної інфраструктури, висока вартість літератури, нової інформаційної технології та підключення до світових інформаційних мереж, низький рівень усвідомлення в деяких країнах важливості і цінності інформації та інформаційного обслуговування, слабка державна й урядова підтримка цієї сфери, відсутність необхідної і належної правової бази, наявність мовного бар'єру у використанні й розповсюдженні інформації, недостатня мотивація інформаційно-пошукової діяльності, низька заробітна платня інформаційно-бібліотечних працівників та відтік кваліфікованих працівників з цієї сфери і навіть їх від'їзд з окремих країн, погані засоби зв'язку (пошта, телефон та ін.).
В основу інформаційно-бібліотечної діяльності в демократичних країнах покладена концепція інтелектуальної свободи. В статті 19 "Загальної декларації прав людини" проголошується, що кожна людина має право на свободу переконань та на вільне їх висловлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватись своїх переконань та свободу шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Принцип свободи слова та право кожної особи на вільне висловлення своєї думки закріплені Міжнародним пактом про політичні та громадянські права, Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод, що була прийнята Радою Європи.
В демократичних країнах розроблені і введені в дію відповідні закони, які забезпечують реалізацію концепції інтелектуальної свободи. Зокрема, в США в першій з десяти поправок до Конституції проголошено, що "Конгрес не може приймати закони, які обмежують свободу слова або друку...". В Федеративнійі Республіці Німеччини Конституцією гарантовано право громадян на вільний доступ до інформації. Відповідні закони ("Про інформацію", "Про бібліотеки і бібліотечну діяльність") були прийняті і в Україні, що іде шляхом побудови демократичного відкритого громадянського суспільства. Конституцією України гарантоване право громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (стаття 34).
Передається та зберігається інформація в будь-якому суспільстві за допомогою документів.
Розробляє та вивчає проблеми загальної теорії та історії документа загальне документознавство.
1. Кінофотофонодокументи в контексті документознавства. Історіографія питання.
Спеціальне документознавство вивчає особливості документів, котрі функціонують у бібліотеках, архівах, музеях. Безперечно, такі дослідницькі напрями мають місце в зазначених наукових дисциплінах. Однак документознавство у всіх своїх відгалуженнях повинне мати спільний зміст об'єкта і предмета, які різняться лише за спеціалізацією об'єкта та предмета загального документознавства. Зокрема, Л. Дубровіна, коментуючи намагання об'єднати такі науки, як археографія, кодикографія та бібліографія в межах однієї науки, підкреслює, що самостійність науки визначається сукупністю об'єкта і предмета, методів та мети дослідження об'єкта й що вона має окреслені межі, які дають можливість ідентифіку-вати її в самостійний науковий напрям, одночасно показуючи зв'язки даної науки з іншими науками та галузями знань.
Відмінність документознавства від бібліографознавства, бібліотекознавства й архівознавства полягає в тому, що документ є головним об'єктом його дослідження. Інші об'єкти є, так би мовити, похідними й другорядними, і серед них, зокрема, сфери створення, функціонування, використання документів, тобто практичної роботи з документами. Для бібліотекознавства, архівознавства і музеєзнавства головними об'єктами виступають відповідно бібліотеки, архівні та музейні установи, а документи й їх сукупності - це другорядні об'єкти.
Документознавство структурно поділяється на загальне й спеціальне. І саме спеціальне документознавство, відбиваючи об'єкт та предмет загального, спеціалізується на дослідженні окремих видів документів і типів документації.
Безперечно, можна здійснити таку спеціалізацію дослідження документа (як головного об'єкта документознавства) за характеристиками його змісту, зовнішньої форми, жанрів тощо в межах наук документально-комунікаційного циклу. Наприклад, за знаковою характеристикою інформації можна виділити картографічне чи нотне документознавство. За характеристиками зовнішньої форми, матеріального носія інформації - це книгознав-ство, кодикологія, берестологія, аудіовізуальне (кінофотофоновідеодокументознавство), електронне документознавство тощо. За жанровою ознакою - епістолологія, літописознавство, дипломатика. З таким же успіхом сюди можна додати журналістику або літературознавство. Таке об'єднання наук у складі однієї метанауки, зрозуміло, навряд чи можливе.
Тимчасом сьогодні реально існує значна сукупність знань, які можуть вважатися загальними для всіх наук документально-комунікаційного циклу, і ці знання пов'язані з характеристикамизовнішньої форми, змісту, функцій документа, проблем його класифікації та типології, закономірностей
Loading...

 
 

Цікаве