WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Наростання творчої енергії: українська культура в xiv— xvi ст. - Реферат

Наростання творчої енергії: українська культура в xiv— xvi ст. - Реферат

бріїтом-скарбником, братом-ключником міг бути обраний тільки н.ійдостоиніший. За непослух братчики каралися своїм судом, якому надавались королівські привілеї.
Благодійність була нормою життя братчиків, які < різний спосіб допомагали старим, бідним, немічним, хворим, вдовам, сиротам, ув'язненим, подорожнім, виходячи щоразу із своїх можливосте"!. Братства мали свої шпиталі - притулки для тих, хто не мав житла. Вони утримувалися за рахунок благодійних внесків та зборів.
Уже з перших своїх кроків братства зрозуміли, що освіта - краща зброя для захисту своєї віри, дальшої діяльності та утвердження в суспільстві. Тому при всіх братствах відкривалися й активно працювали школи, вихованці яких несли ідеї братства в маси.
При братствах працювали друкарні, зокрема Львівська, Віденська, Київська, Могилівська та інші. Вони залишили помітнийслід у культурі свого народу: випускалася різноманітна література, а що найголовніше - підручники.
Братства заохочували самоосвіту серед своїх членів, всіляко допомагаючи в цьому. Вони були вссстановими, приймаючи до лав усіх, хто бажав і мігщось зробити для розбудови української держави, її освіти і культури. Братства проіснували до революції 1917р.
4.Острозька Академія та Київо-Могильнський коллегіум. К.Острозький, П.Могила, І.Вишенський.
Є щось символічне в долі "Острозької спадщини": онука Василя-Костянтана Острозького Анна-Алоїза Ходкевич заснувала на місці Острозької школи єзуїтський колегіум (1624) і перехрестила кістки бать-ка, Олександра Острозького, перетворивши цю процедуру на своєрідне театралізоване дійство. За свідченням місцевого літописця, "загробний" голос князя просив, щоб його було обернено на католика, бо "віра ліпша римська". Однак не менш символічно й те, що сам "Тренос" написано польською мовою (втім, як і багато Інших антиуніатських творів), а його автор, син ректора Острозької школи Герасима Смотрицько-го, здобув освіту в єзуїтському колегіумі та кількох західноєвропейських університетах.
Нова українська культура, що формувалася в опозиції наступу католицизму, була відкритою Заходу. Проповідь національної ізоляції, "культурного старовірства", з якою виступив наприкінці XVI ст. пристрасний полеміст, афонський чернець Іван Вишенський, практично не знайшла підтримки. Традиційному церковно-схоластичному вихованню, яке обстоював Вишенський, було протиставлене викладання "семи вільних мистецтв" *, запроваджене, за європейським взірцем, спочатку в Острозі, а потім-у братських школах.
Наступним кроком стало створення Петром Могилою 1632 р. на основі школи Київського Богоявленського братства колегіуму (знаного як Києво-Могилянський), де традиційна для братських шкіл грецька мова значно поступилася місцем латині, котра у Речі Посполитій мала не лише освітнє, а, передусім, практичне значення -як мова судочинства, діловодства тощо. З виникненням колегіуму (який сучасники, за свідченням Боплана, вважали "університетом або ака-демією") за Києвом остаточно закріпилася роль провідного осередку національної культури, де групувалися найкращі інтелектуальні сили суспільства. Піднесенню престижу міста сприяло й відновлення Могилою занедбаних і напівзруйнованих київських храмів (Софійського, Михайлівського, Кирилівського тощо).
5.Пересопницьке Євангеліє
У книжках, мистецтві їх оздоблення знайшли відображення суспільні обставини, коли відбувся рух до "посполитої" мови та збагачення орнаментики народними мотивами. В пій життєствердній атмосфері "посполитих" книг, що в XVI ст. набули особливого значення, відчутно виявила себе гуманістично-ренесансна світоглядна позиція. Під цим кутом зору вигідно сприймаються видатні пам'ятки середини XVI ст. "Служебник", "Холмське євангеліє" і особливо "Загорівський Апостол" (1554), "Перссопницьке євангеліє", створене (1556- 1561) "пилностю й прилежанием" Григорія, архімандрита Пе-ресопницького "рукою Михайла Васильовича енна протопопн Саноцкого" у Пересопницькому монастирі на Волині. Закономірним явищем був переклад тексту святого письма "из язика болгарського на мову рускую, то для лепшого виразумленія люду христіанського посполитого". В умовах латинської експансії наголошення на потребі українізації було спробою активної протидії католицизму і мало на меті патріотичне виховання суспільства.
Поява багатьох українських рукописних книг на землях Волині - підтвердження того, що цей регіон протягом XIV - XVI ст. залишався у центрі суспільного життя. У Луцьку литовський князь Витовт здійснив акт коронації (1429); міста Волині охоче заселялися ремісниками та майстровими, розвивалися торгівля, сільське господарство, цехові спілки, пожвавилися культурні осередки.
Автор ілюстрацій "Пересопницького євангелія" невідомий. Можливо, ним був згаданий перекладач Михайло, а можливо, якась інша невстановлена особа. Орнаментальні мотиви євангелія вражають красою і вишуканістю форм, високим колористичним смаком і композиційною довершеністю. В композиції орнаменту, декорі мініатюр, у характері зображення євангелістів помітні ренесансові впливи, що спостерігалися також у малярській школі західноукраїнських земель. Чарувала мова Євангелія, досить наближена до народної.
"Пересопницьке євангеліє" - це той вододіл, за яким по один бік стоять традиційні середньовічні цінності, по другий - нові естетичні ідеали з концентрацією уваги на людській особистості. Поза сумнівом, переписувачі і перекладачі книжні мали європейську освіту, цікавилися релігійним і суспільним життям, дбали про розвиток рідної мови. Вони оберігали писемне слово, виступали носіями національної культури, провісниками прогресивних суспільних рухів. Недарма у XV ст. користувався популярністю трактат чорноризця Храбра "О письменах" (X ст.) в якому старослов'янська писемність підносилася на один щабель з грецькою І латинською. Передрук трактату у 1578 р. в Острозі був першим відгуком на книгу П. Скарги (Вільно, 1577), де автор намагався протиставити руській мові грецьку і латинську'. Поруч з офіційною церковнослов'янською у побуті спілкування велося мовою посполитого люду, що не зазнала візантійського впливу. Від часу захоплення турками Царстрада
Loading...

 
 

Цікаве