WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Давньогрецька культура - Реферат

Давньогрецька культура - Реферат

повороту від релігійно-міфологічного сприйняття світу До нового наукового його тлумачення. Цей поворот, здійснений зусиллями багатьох видатних умів, був зумовлений глибинними зрушеннями у житті давньогрецького народу. Перемога демократичного ладу та укріплення міської громадянської общини - полісу, закони Салона та Велика грецька колонізація, поява залізних знарядь праці й чужоземне рабство - все це дало можливість більш глибоко, науково переосмислити світ.
Пізніше систематизуючий розум еллінів склав канон семи мудреців, першим з яких став Фалес Мілетськші (бл. 625- 547 рр. до н.е.)- засновник іонічної натурфілософії. Однак кульмінацією раннього розвитку науки був Геракліт а Ефесу (бл. 520- 460 рр. до н. е.). Суть філософського вчення Геракліта полягає у цілісності розвиненого нимпогляду на єдину природу світу і єдину проникаючу його закономірність. Головне у його картині світу - діалектич-ність. Цей прорив забезпечив появу великої філософської тріади - Сокрлта, Платона і Арістотеля.
Слід зазначити, що до середини V ст. до н. е. відбулося виділення політичної інтелектуальної еліти із сильним впливом на носіїв політичної влади. Реформи, що їх проводили Фемістокл, Ефіальт та Перікл потребували .професійних політиків, людей, здатних філософськи мислити. Цим пояснюється популярність, яку сягали в Афінах софісти - платні вчителі мудрості. Багато видатних політиків з аристократичних кіл були тісно пов'язані з філософами, прислухалися до їхніх порад. Великий вплив на Перікла мав Анаксагор. Існував цілий гурток Перікла - інтелектуальне оточення, яке впливало на вироблення політичної лінії. Основна ж маса громадян завжди ставилася до інтелектуальної еліти з недовірою і зневагою. Так, ще за життя Перікла громадяни домоглися розправи над Анаксагором та Фідієм. Пізніше ці тенденції посилилися. Яскравим прикладом може бути трагічна доля Сократа, приреченого до страти.
Сократ (470/469-399 рр. до н. е.), за визначенням Цицерона, "спустив філософію з неба на землю". Заклик до цнотливого удосконалення, послідовний раціоналізм, віра у силу розуму - ось найприваблнвіші риси вчення Сократа. Сократ був загадкою для сучасників, загадкою він лишається й донині. Він прагнув збудити думку і закликав до знань, але стверджував: "Я знаю тільки те, що нічого не знаю". Він критикував полісну мораль і називав себе оводом, що безперервно жалить могутнього, але ледачого коня - афінський народ. Сократ не приховував своїх аристократичних симпатій і критикував недоліки демократичного ладу Афін.
В останньому слові на суді Сократ сказав громадянам Афін: "Прирікаючи мене на смерть, ви вважали, що позбудетеся викривача. Умертвляючи людей, ви не позбавитеся від осудження. Такий засіб захисту ненадійний. Набагато кращий інший засіб: не затикаючи рота іншим, намагатися самим бути якнайкращими". Сократ відмовився зберегти собі життя ціною втечі з Афін. Підкорившись вироку, він випив отруйний сік цикути.
Учні Сократа - Платон (428 або 427-348 або 347 рр. до н.е.), а через нього й Арістотель (384-322 рр. до н.е.) - створили філософські школи, які мали і мають великий вплив на формування ідей. За влучним висловом І. Кіреєвського, візантійське православ'я за природою платонічне, як латинський католицизм за природою арістоте-личний.
Середина V ст. до н. е. - це найвищий щабель давньогрецької культури, це її полудень. "У полуденній духоті, - за словами Аристо-фана, - коник, ошалілий від сонця, волає". Грецька культура цієї пори - це дійсно крик радості, що йде з середини людського роду, що дає світові геніальні твори. Найбільша перемога еллінів у греко-персидських війнах привела до небаченого раніше злету культури.
Найбільшого розмаху досягло монументальне будівництво в Афінах за часів Перікла: за неповних два десятиріччя було споруджено Пар-фенон. Пропілеї, храм Афіни-Переможниці, Ерехтейон.
Найчудовішими зразками грецької архітектури, що збереглися до наших часів, є храм Афінського акрополю Парфенон та Ерехтейон архітекторів Іктіна та Калікрата. Ці шедеври світової архітектури створювалися під загальним керівництвом Фідія.
Аргоський скульптор Поліклет зображував головним чином прекрасних хлопців - ідеальних громадян. Особливо відомі його статуї "Списоносець" та "Діадумен". Поліклет у трактаті "Канон" теоретично розробив систему ідеальних пропорцій людської постаті, як її уявляли елліни V ст. до н. е. - голова мала становити 1/7 всього зросту, обличчя та кисті руки - 1/10, ступня - 1/6.
Одним із друзів Перікла був прекрасний грецький скульптор Фі-дій. Найвідомішою його скульптурою була статуя богині Афіни із золота, дерева і слонової кості, яка стояла в Акрополі перед Парфеноном. Висота її сягала 12,5 метра. Для храму Зевса в Олімпії Фідій вирізьбив статую Зевса Олімпійського, що сидить на троні. Ця скульптура Фідія належала до семи чудес світу.
Елліни настільки ж скульптори, наскільки й поети. Ми вже зазначали, що античність - скульптурна. Проте вона ще й тілесна. Зображення оголеного тіла - основний сюжет для скульпторів. Антична пластика є мистецтво тілесної близькості і миттєвості. Статую елліни розглядали як частину природи, як явище, що вже відбулося. Це перемога краси над хаосом. Проте давньогрецька скульптура бездушна, тут тіло перемагає душа. У Мирона, Фідія, Поліклета скульптури безособові, вони сповнені бездушної життєвості. Еллінський храм - це також форма тілесності, це "житло" для величних статуй богів. У пропорцію храму закладено тілесну пропорційність. "У грецького храму немає розмірів, у нього є пропорція". Краса Парфенона - це краса "простоти", породження рідної землі, він вписаний у навколишнє середовище, є складовою і невід'ємною частиною Акрополя і завершує пейзаж.
Грецька класика поступається місцем добі еллінізму. Це епоха синтезу культур. Полісний світ Еллади підірвав себе зсередини війнами. Імперський дух Александра Македонського зробив спробу об'єднати світ, узявши за традицію еллінську культуру. Для пластичного мистецтва ІІІ-І ст. до н. е. не були часом занепаду. Прикладом може бути славнозвісна скульптурна група "Лаокоон" - твір родоських митців Агесандра, Полідора і Афінодора, шедевр елліністичної пластики. Історик Пліши Старший вважав її найвищим досягненням, якого коли-небудь досягав скульптор. Риси того ж стилю знаходимо в уславленій статуї Афродіти Мілоської. Символом нової культурної традиції з еллінським початком стало місто Александрія. Це місто - останній оплот і сховище античної мудрості. Еллінізм передав естафету новій традиції у рамках античності. Настає століття Риму, золота осінь античності.
Loading...

 
 

Цікаве