WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Ренесанс та епоха Відродження (Пошукова робота) - Реферат

Ренесанс та епоха Відродження (Пошукова робота) - Реферат

збагачення суспільної верхівки. В Італії швидко ростуть міста-промисловці, такі, як Флоренція, портові - Генуя, Венеція. Міське життя тут набуває розвинутих форм. Розвиток архітектури Відродження в Італії може бути розділений на три етапи: ранній період - XV ст., високий період - перші три десятиліття XVI століття та пізній - 1530-1580 рр. Ранній період пов'язаний з провінцією Тоскана та її головним містом Флоренцією - колискою мистецтва та архітектуриіталійського Ренесансу. Перші споруди з рисами нового стилю тут з'явились на початку XV століття, напротивагу - в Північні Італії та Венеції вони виникають лише всередині століття. Подальше переміщення центру архітектурної діяльності Італії до Риму пояснюється ростом політичної активності папства.
Ранній період носив перехідний характер: частковий влив рис готики, ордери зводяться без суворої пропорційної побудови. Велику роль відіграє
-11-
орнаментація. Високий період асоціюється з роботою знаменитих майстрів, виникають величні задуми, ведеться будівництво Ватикану та собору святого Петра. Архітектура стає більш стриманою та зразковою у пропорційному відношенні. Орнамент застосовується рідко, від архітектури чекають монументальності, величності. Пізній період - подальший розвиток попереднього, однак у ньому виявляються і нові риси: прагнення до декоративності, краси і деякого ускладнення форм. Має місце відоме протиріччя між прагненням до офіційної, академічної суворості архітектури та тяжінням до живопису. Остання тенденція досягла розвитку в архітектурі бароко.
Протягом віків в Італії сформувався окремий тип міського будинку, прямокутного, із замкненим, часто квадратним подвір'ям. Багаті родини будують в центральній частині міста великі будинки планувальної структури - особняки палацового типу - палаццо. У Флоренції, Венеції та в Римі вони зазвичай триповерхові, а в численних містах північної Італії - двоповерхові. Будівлі ці мали кубічну форму, фасади відрізнялися пласкістю і були позбавлені якихось виступів. Єдину поверхню фасаду, облицьованого каменем, завершував карниз, сильно висунутий уперед. Дах при цьому з вулиці не було видно. Кращі зразки палаццо XV ст. зосереджені у Флоренції. Флорентійське палаццо, що слугувало зразком для спорудження пізніше у Римі та в інших центрах Італії, вирізнялося особливою строгістю. Вони нагадували кріпосні споруди романо-готичного часу. Цьому сприяла їх замкнута, лаконічна форма, облицювання грубими блоками каменю, невеликі вікна, що подекуди (перший поверх) прикривалися ґратами.
Ознаки стилю Відродження розмаїті, переважно пов'язані з національними особливостями архітектури, проте можна виділити головні мотиви в архітектурах різних країн; це - симетрія композиції, ділення будинку з допомогою горизонтальних тяг на поверхи, чіткий метричний порядок у розташуванні віконних отворів та архітектурних деталей - рівновіддалене розміщення. Всі ці ознаки присутні у палаццо Медичі-Рікарді,
побудованому в середині XV ст. у Флоренції архітектором Мікелоццо( (1396-1472; Флоренція) наслідувач традицій родоначальника архітектури Відродження Брунеллескі).
Невдовзі строгі та архаїчні кріпосні палаццо у Флоренції відходять на другий план. Починається будівництво споруд з іншою системою обробки фасадів із застосуванням ордерів. Найбільш відомим та показовим є палаццо Ручелаї італійського вченого-архітектора раннього періоду Леона Батиста Альберті (1404 - 1472). На фасадах його палаццо у всіх трьох поверхах були застосовані ордери у вигляді пілястр. Правильне чергування пілястр та арок віконних отворів нагадує римську ордерну аркаду. Л.Б. Альберті - приклад всебічно розвинутої особистості епохи Відродження (живописець, органіст, літератор, архітектор). Він був не тільки архітектором-практиком, а й теоретиком мистецтва. У теоретичних трактатах Альберті узагальнив досвід сучасного йому мистецтва та гуманістичної науки в області вивчення
-12-
античної спадщини. В архітектурі використовував античну ордерну систему (церква Сант-Андреа в Мантуї, церква Святого Франциска в Ріміні).
Будівництво палаццо для представників вельможного панства - це не єдина тема італійської архітектури XV століття. Велике значення мали громадські будівлі; першою такою будовою був виховний дім Оспєдальї дельї Інноченті у Флоренції - робота основоположника архітектури Відродження Філіпе Брунеллескі. Це невисока двоповерхова споруда з проявами рис та ознак нового стилю: арочна галерея на фасаді. Філіпе Брунеллескі (1377-1446; Флоренція) - італійський вчений, архітектор, скульптор. Син нотаріуса. Учився та працював у Флоренції; у 1402-09рр. вивчав у Римі античну архітектуру. Після 1410 року Філіпе знайшов себе, як архітектор, інженер та математик, ставши одним із засновників архітектури Відродження та автором наукової теорії перспективи. Грандіозним на той час був зроблений ним купол (8-гранний, діаметром 42 метри) для Собору Санта-Марія дель Фьоре (1420-1436). Це перший масштабний пам'ятник ренесансної архітектури та інженерії. Купол складається з двох оболонок, зв'язаних між собою горизонтальними кільцями. Брунеллескі вдало використовував ордер у базилікальних церквах Сан-Лоренцо (1422-46) та Санто-Спіріто (почата у 1444), розділивши нефи колонами и розчленивши стіни пілястрами. Гуманізм та поетичність творчості Філіппе, монументальність його будівель, життєствердна сила його образів, масштабність і витонченість, поєднання творчої свободи із науковою обґрунтованістю задумів автора визначили великий вплив Брунеллескі на наступний розвиток архітектури Відродження.
Високий етап італійської архітектури Відродження ознаменувався боротьбою героїчного характеру за ренесансні ідеали. Титанічна міць образів, сповнених духовної та фізичної активності. Класичний стиль Високого Відродження в архітектурі сформувався у Флоренції, потім були створені монументальні пам'ятники у Римі, а пізніше центром стала Венеція. В архітектурі (Донато Браманте, Рафаель) гармонія, монументальність, чітка врівноваженість образів досягли апогею. Виникли великі архітектурні ансамблі, що вражали цільністю задуму та багатством композиційних прийомів.
Донато Браманте (Bramante) (1444-1514) - італійський архітектор епохи Відродження (ранній та високий етап італ. архітектури). Юність провів в Урбіно, де познайомився з провідними гуманістичними ідеями П'єра делла Франческі та Лучано Лаурані. У 1477 р. переїхав до Мілану, де зацікавився архітектурними пошуками Леонардо да Вінчі. Спершу виступав, як живописець, що відобразилось і на його архітектурній роботі - реконструкції церкви Санта-Марія пресо Сан-Сатіро у Мілані (1479-83): перспективний розпис та рельєф на склепінні хору; там були змальовані гармонічні центричні композиції сакристії та невеликої капелли Зняття з хреста. У храмі Санта-Марія делла Граціє у Мілані (1492-97) Браманте створив хор та світле просторе
Loading...

 
 

Цікаве