WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Особливості культурної еволюції Стародавнього Сходу - Реферат

Особливості культурної еволюції Стародавнього Сходу - Реферат

втрачену славу. При цьому ще добудовувався Карнак. Деяке культурне відродження відбулося за так званої ефіопської (кушитської) ХХV династії, підтримане царем на ім'я Шабах (VIII-VII ст. до н.е.), свідченням чого є реалістичні скульптурні твори, зокрема портрет градоначальника Фів Ментуемхта. У часи, коли він жив, Єгипет уже захопила (цар Асаргаддон) Ассирія (приблизно 670 р. до н. е).
Короткий розквіт єгипетської культури припадає на період правління саїської династії (VII-VI ст. до н.е.). Характерним для всіх видів мистецтва стає особливе тяжіння до художніх форм Стародавнього царства. Пишність поминальних гробниць "саїського ренесансу", багатство їхнього внутрішнього декору, реалістичне трактування скульптурних портретів, розквіт художніх ремесел - усе це мало вплив на подальший розвиток єгипетського мистецтва, незважаючи на тяжкі наслідки перського завоювання (525 р. до н.е.).
Мистецтво Стародавнього Єгипту мало надзвичайно велике значення для історії світової культури. Його вплив простежується в майбутньому, в культурах інших народів. А чудові пам'ятники єгипетського мистецтва і сьогодні хвилюють нашу уяву своєю високою майстерністю, величним розмахом, реалістичною вірогідністю.
2. КУЛЬТУРА МЕСОПОТАМІЇ
У IV-І тис. до н.е. в Месопотамії виникли рабовласницькі держави, а саме: Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирія, Мітанні та інші.
Необмежена деспотична влада царя, релігія з її культом жорстоких і всесильних богів, поставлена на службу деспотії, загарбницькі війни за право володіння землями і рабами - характерні для держав Стародавнього Сходу. В умовах рабовласницького суспільства мистецтво було покликано прославляти, насамперед, панівні класи. Але, незважаючи на це, мистецтво східного регіону досягло значних успіхів.
Характерним для мистецтва Стародавнього Сходу було обов'язкове дотримання усталених норм побудови художнього образу.
Одними із найбільш ранніх культур Передньої Азії були культури країн, що знаходяться в басейні річок Тигру і Єфрату (Месопотамія, або Межиріччя).
Насамперед, слід виділити мистецтво Шумеру (IV-III тис. до н.е.), країни на півдні Передньої Азії.
Завдяки археологічним розкопкам було відкрито кілька ранніх храмів, присвячених богам. Головні особливості цих споруд є характерними для архітектури Передньої Азії. Основним будівельним матеріалом служила висушена на сонці цегла. Храми зводилися на високій штучній платформі, стіни ділилися вертикальними нішами, вікна мали вигляд вузьких щілин, приміщення розподілялися довкола внутрішнього відкритого двору.
Типовим для шумерської архітектури III тис. до н. е. є храм в Ель-Обейді (за 6 км від міста Ур), що стояв на цегляній платформі. Стіни храму членувалися вертикальними нішами. Над входом був налагоджений на стовпах навіс, з двох боків його охороняли дерев'яні статуї левів. Поверхню стін прикрашено трьома стрічками фризів із зображенням священних птахів і звірів, а також ритуальних сцен. Колонки на фасаді декоровані інкрустацією перламутром і кольоровим камінням. Над вхідними дверима - горельєф: левоголовий орел (грифон) тримає кігтями двох оленів. Ця композиція згодом стала популярною, і її почали повторювати.
У шумерів виник зікурат - вид багатоярусної (3-7 ярусів) культової споруди із святилищем головного бога на верхньому ярусі. Деякі зікурати були заввишки 40 м. Усі вони вражали монументальними формами, чіткими пропорціями, масивними об'ємами. Зікурат в архітектурі Передньої Азії набув такої самої популярності, як піраміда в архітектурі Стародавнього Єгипту.
Скульптура Шумеру тісно пов'язана з релігійною культовою і військовою тематикою. Статуеткам властиві видовжені або присадкуваті пропорції, великі інкрустовані очі, окремі деталі ледь намічені. Статуетки відзначаються виразністю при всій умовності стилю їх виконання.
Особливе місце серед скульптурних пам'яток Шумеру посідають рельєфи. У них своєрідна тематика зображень і композицій. Як правило, постаті царя чи бога виділяються збільшеними розмірами, постаті ж воїнів виконані у меншому масштабі, у статичних позах. Голова і ноги фігур подані в профіль, а очі і плечі - у фас. Рельєфні зображення "читаються" по горизонталі.
Вершиною рельєфної пластики Шумеру можна вважати стелу, присвячену перемозі правителя міста Лагаша над сусіднім містом Уммою (ХХV ст. до н.е.). З одного боку стели зображено верховного бога Лагаша, який тримає сітку з впійманими ворогами, з другого - правителя Лагаша на чолі війська, яке карає переможених.
Значних успіхів мистецтво Шумеру досягло в галузі художнього ремесла (виготовлення виробів із золота, срібла, кольорових каменів).
У другій половині III тис. до н. е. в результаті безперервних війн більша частина Межиріччя потрапляє в залежність від міста Аккада. Його цар Саргон називав себе "царем чотирьох сторін світу" і прагнув об'єднати всі землі в державу. У середині XIX ст. був розкопаний грандіозний палацовий комплекс, завдяки якому археологи пізніше встановили, що це залишки древнього міста Дур-Шаррукіна, збудованого Саргоном II.
Аккадське мистецтво, у порівнянні із шумерським, відзначається більшою досконалістю у відтворенні реальних форм. Уявлення про нього дає стела на честь перемоги царя Нарам-сіна над гірськими племенами. Невідомий майстер із знанням справи відтворює людські постаті, вільно розміщуючи їх на площині каменя. Царя він зобразив у короткому одязі, що дало змогу підкреслити будову людського тіла. За Нарамсіном піднімається в гори його військо, рухи чоловіків життєво переконливі. Автор застосовує в композиції елементи пейзажу.
Після розпаду Аккадського царства (XXIII-XXII ст. до н.е.) нове піднесення пережили південношумерські міста Лагаш і Ур.
Збереглося кілька статуй правителя Лагаша Гудеа, що стоїть або сидить у молитовній позі. Статуї відзначаються монументальністю, портретною схожістю, високим технічним рівнем виконання. На увагу заслуговує і жіноча мармурова голова з очима, інкрустованими ляпіс-лазур'ю (мінерал синього кольору), виконана майстром з Ура.
На початку II тис. до н.е. значно зростає роль Вавилона. У цей періодособливо зміцнюється рабовласництво, обожествляється влада царя. За Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) інтенсивно розвиваються наука, література, мистецтво.
Одним з кращих скульптурних пам'яток цього періоду є рельєф із зображенням бога сонця і правосуддя Шамаша, що вручає царю Хаммурапі символи влади.
Про зростання на початку II тис. до н.е. культури і мистецтва Передньої Азії свідчать розкопки сучасного Вавилону міста Марі. Великий палац із службовими і житловими приміщеннями, єдині вцілілі пам'ятки давньовавилонського настінного живопису культового значення, статуетки, рельєфи - усе це яскраво свідчить, що мистецтво у ті далекі часи відігравало значну роль у житті суспільства.
Новий злет могутності Вавилона припадає на VII-VI ст. до н.е. За царя Навуходоносора II (605-562 до н. е.) у столиці здійснюється велике будівництво. До найвідоміших пам'ятників цього періоду належать зікурат заввишки 90 м, який пізніше одержав назву Вавилонської башти, і один з трьох царських палаців, де знаходилися знамениті "висячі сади Семіраміди" - зелені насадження на штучних терасах, зроблені за наказом царя у подарунок улюбленій дружині. Відома також кам'яна брама Іштар, прикрашена багатокольоровою глазур'ю із багатьма рельєфними зобра-женнями диких звірів і фантастичних істот.
Значну роль в
Loading...

 
 

Цікаве