WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Євгеній Гуцало - неординарна особистість укр. культури (акція!) - Реферат

Євгеній Гуцало - неординарна особистість укр. культури (акція!) - Реферат


Реферат
на тему:
Євген Гуцало - неординарна особистість української культури
Дана робота виконана безкоштовно
на замовлення відвідувача нашого сайту
UKRREFERAT.COM
Будь-хто може стати таким щасливчиком
і отримати від нас реферат в дарунок.
Безкоштовно!
Деталі - на сторінках нашого сайту:
UKRREFERAT.COM
Гуцало Євген Пилипович, 1937-95, укр. прозаїк, поет-шістдесятник; відкрив нові можливості слова, пов'язані із настроєм, пейзажем, химерією; реалістична в своїй основі проза Г. водночас заперечує т.зв. соцреалістичну тенденцію; збірки оповідань Пролетіли коні, Хустина шовку зеленого, повісті, романи Мертва зона, Позичений чоловік, поезії; Шевченківська премія 1985.
У період хрущовської відлиги сформувалося нове покоління молоді - так називані шестидесятники, що намагалися щось змінити в суспільному і культурному житті радянського суспільства. Серед українських шестидесятників можна назвати - Ліну Костенко, Василя Симоненко, Іван Драч, Микола Вингранский, Євгеній Гуцало...
Після короткого періоду їхньої діяльності влада стала переслідувати їх. Одних змусили замовчати, інших заарештували і заслали. Усі вони виступали проти русифікаторської політики комуністичної партії, проти насильства над творчою інтелігенцією, проти порушення прав людини. У більшості випадків методи боротьби в них були легальні - петиції, протести, демонстрації. Але поряд з цим минулого і нелегальні - підпільне видання політичної літератури (так називаний самвидав, організація страйків, створення нелегальних політичних організацій. У самвидаві публікувалися дуже актуальні матеріали, які відносилися до політики русифікації, переслідуванні діячів культури і мистецтва. Українські дисиденти не замикалися тільки в українських проблемах. Вони обговорювали дискримінацію євреїв, кримських татар, засуджували радянську окупацію Чехословаччини в 1968 році.
У 1963 році першим секретарем ЦК КПУ став Петро Шелест (1963 - 1972), що намагався захищати економічні інтереси УРСР. При ньому були зроблені деякі спроби разширити вживання української мови у вузах. 14 жовтня 1964 року був усунутий від влади Микита Хрущев. На його місце прийшов Леонід Брежнєв. Саме при ньому розгорнули у всю силу свою діяльність українські дисиденти. У середині 1970 - х років СРСР підписало Хельсінські угоди, у яких СРСР чисто декларативно обіцяв дотримувати права людини. У відповідь на це на Україні була створена Українська Хельсінская Група (УХГ), що стала спостерігати за виконанням цих угод, чи, скоріше за їх невиконанням. Вони збирали докази порушення прав людини в СРСР і на Україні зокрема. Ці докази вони направляли в ООН, інші міжнародні організації. Проти них влада застосовувала жорстокі репресії були арештовані і засуджені Руденко, Тихий, Лук'яненко, Матусевич і Маринович. Вони провели довгі роки в таборах. Але незабаром в УХГ вступили нові члени: Юрій Литвин, Петро і Василь Січки, Ярослав Лесив, Віталій Калиниченко, Василь Стус, В'ячеслав Черновил, Зенон Красивский, Юрій Шухевич, Данило Шумук і багато хто інші. Велика частина їх була згодом арештована і заслана. Деякі під тиском влади залишили країну і з 1980 року в Нью - Йорку починає видаватися збірник "Весник репресій на Україні".
Продовжувалися переслідування греко - католицької і католицької церкви на Україні, а також різні релігійні секти - баптисти, свідки Ієгови, євангелісти. Переслідувалися євреї і німці, що бажали виїхати на свою історичну батьківщину.
Можна по-різному підходити до творчості Євгена Гуцула: можна нею захоплюватися, можна її не розуміти, можна її просто не помічати. Але остання - для тих, кому байдужі не тільки химерія, але й мрія, фантазія.
Поезія Євгена Гуцала - це в якійсь мірі протест проти оточуючого суспільства. Належачи до поетів-шістдесятників, Євген Гуцул так чи інакше не міг залишатися сірим чоловічком, "совком" у радянському хаосі. Він винайшов спосіб метамерфозувати свій життєвий простір через творчість. Він просто взяв і створив новий вимір. Для самого себе, для своїх читачів. Тільки так він міг уникнути того затхлого повітря радянських буднів, насичених брехнею, зрадами, шаблонності, покірності та пролетарської тупості.
Він був одним серед тих, які обрали не продажну славу, улесливість і матеріальні набутки шляхом брехні, мовчання, закривання очей на дійсність. Він обрав - слово. Правдиве, болюче, підсвідоме...
Є.Гуцало жив серед комуністичного хаосу, постійного пресингу системи, кривавої ідеології, тому не дивно, що він подався у світ химер, ілюзій. Ховаючи під метаморфозами болючі думки, Євгеній Гуцало не стільки боявся сказати вголос свої погляди, скільки намагався створити інший світ, до якого не зможуть проникнути низькочолі бюрократи, сірі чиновники та виконавці з міністерств, нехай і культури.
Євгенові Гуцалу хотілося дихати на повні груди, хотілося відчувати за спиною крила, а не погляд працівників КДБ. І це не могло не вплинути на те, що його роками, десятиліттям замовчували, цькували, засилали. Не пускали до широкого загалу.
Тільки завдяки наполегливості, творчої злоби, йому вдавалося виходити до читача через сторінки самвидаву.
Євгенові вдалося створити свій світ, де все пройнято настроєм, чистим порухом душі. Він створив світ без штампу, без колючого дроту і зрад.
Дещо пізніше, зазнавши серйозний цькувань, Євген Гуцал подався до прози, але не до прози життєвої. Він продовжував творити і в часи 80-их, коли вже починало просвітлюватися майбутнє України. Євген Гуцало ніколи не любив високих трибун, але його слово, так чи інакше лунало звисока, тому що дух його був набагато вищий, від духу багатьох митців радянського часу. І не дивно, що в 1985 році Євген Гуцало за свою творчість отримав найвищу нагороду України - Шевченківську премію.
Талант не міг так довго залишатися без свого обличчя.
Якщо підходити до творчості Є.Гуцала з сьогодення, то можна знайти в його роботах не тільки витворений світ, який відрізнявся від страшних реалій радянського часу, але і світ, який наповнений світлими почуттями, найкращими сторонами людського характеру. Поетичний світ Євгена Гуцала - це потік відчуттів, це ріка думок, позитиву, який народжується в прагненні до високого, чистого, відірваного від земних проблем.
Окрім поезії Євген Гуцало був ще й дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу. Свої думки і спостереження він виклав у публіцистичній праці "Ментальність ясиру". Книга побачила світ тільки після смерті автора, рядки цієї книги можуть багатьом не сподобатися. Автор не завивав своїх думок в папірці, говорив те, що думав.
Книжка публіцистична, і то гостро, тон її різкий і часом на межі (а часом і за межею) образи і брутальності. Росія Гуцалові не до вподоби, і не лише в якомусь одному вимірі. В Росії негаразд усе. Вона має мерзенну сучасність і бандитське минуле, вона будувалася виключно навальним жахом ординського погрому, а вся російська культура,включно з усілякими Ломоносовими, Державіними, Пушкіними, Чаадаєвими, Достоєвськими, Блоками й ким там іще - безсоромне підбурювання до такого погрому та цинічне його виправдання. Словом, Росія - це не просто імперія, одна з багатьох, яким можна поставити на карб такі самі претензії, а Імперія Зла, де все є квінтесенцією - і імперія, і зло, царство Содомське (що це для Гуцала не просто метафора, побачимо далі). Але ж Росія, погодьмося, не завжди була імперією, а Східна Європа не завжди - Росією. Отже, коли всі ці негаразди з'явилися? На це запитання ніби й шукає відповіді автор, щоправда, подаючи її не логічним підсумком розмови, а на початку тексту, як констатацію.
Вся
Loading...

 
 

Цікаве