WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Історичний процес як розвиток культур. Основні підходи до вивчення культур в XIX - початку XX століття - Курсова робота

Історичний процес як розвиток культур. Основні підходи до вивчення культур в XIX - початку XX століття - Курсова робота

У Франції еволюційний підхід до вивчення культур формувався в рамках соціології, що наклало відбиток на особливості його розвитку й вивчення культур у країні в цілому. О. Конт - один із творців соціології - склав еволюційну періодизацію історичного процесу. Первісний період історії він підрозділив відповідно до форм релігійних вірувань: фетишизм (мисливське господарство), політеїзм (скотарство) і монотеїзм (землеробство). Послідовниками О. Конта стали Ш. Летурно й Е. Дюркгейм. Напрямок у вивченні культур, що існувало у Франції наприкінці XIX - першій половині XX в., називають соціологічним.

3. Еволюціоністська концепція культури Е. Тайлора

Англійський учений Тайлор (1832 - 1917) спочатку готувався до торгово-промислової діяльності. Але доля розпорядилася інакше. Виявившись волею обставин в 1855 р. в Америці, він серйозно зацікавився вивченням древніх культур цього континенту. Вернувшись на батьківщину, він увесь свій час почав віддавати вивченню традиційних культур. В 1865 р. Тайлор видав свою першу працю "Дослідження в області древньої історії людства". У ньому він відстоював ідею прогресивного розвитку культури від епохи дикості до сучасної цивілізації. Розходження в побуті й культурі окремих народів Е. Тайлор пояснював неоднаковістю досягнутих ними щаблів розвитку. За першою роботою пішли "Первісна культура" (1871), "Антропологія" (1881), "Про метод дослідження розвитку установ" (1888). Офіційну посаду (хоронитель етнографічного музею в Оксфорді) учений зайняв лише в 1883 р. В 1886 р. він став професором кафедри, що відкрилася в Оксфордському університеті, антропології.

Свою еволюціоністську концепцію розвитку культур Тайлор найбільше повно виклав у книзі "Первісна культура". У ній він всебічно розвивав ідею прогресивного розвитку культур, протиставляючи її "теорії виродження" графа Ж. де Местра. Суть останньої можна звести до двох положень. По-перше, історія культури починається з появи на Землі напівцивілізованої раси людей; по-друге, із цієї стадії культура пішла двома шляхами: назад, до суспільства дикунів, і вперед, до цивілізованих людей. Дана теорія прагнула згладити деякі протиріччя богословської концепції. Відповідно до релігійних подань, люди були створені вже з певним (і чималим) рівнем культури. Сини Адама займалися землеробством і скотарством, їхні найближчі нащадки побудували корабель-ковчег і намагалися скласти з обпаленої цегли Вавилонську вежу. Але тоді звідки узялися дикі мисливці й рибалки? Вони поступово деградували й стали носіями нижчої культури.

Е. Тайлор не заперечував можливості регресивних змін у культурах у результаті історичних або природних катаклізмів, але при цьому затверджував, що магістральним напрямом в історії людства є еволюційний прогресивний розвиток культур. Він уважав також, що напрямок цього розвитку наглядний, тому що дуже "багато відомо фактів, які по своїй послідовності можуть бути розміщені в одному певному порядку, але ніяк не у зворотному". Тайлор був переконаний, що всі культури повинні пройти приблизно ті ж стадії в загальнокультурному розвитку, що й цивілізовані (європейські країни), від неосвіченого стану до освіченого, коли все більшу роль повинні грати раціоналістична наука й ідеологія.

Ідеалом, зразком для нього були точної, природні, науки. У своїх дослідженнях Е. Тайлор намагався застосувати природничо-наукову систематику. Одиниці вивчення для нього - окремі елементи культури. Це або окремі категорії матеріальної культури (знаряддя праці, списа, лук і стріли, тканини), або явища духовної культури (міфи, жертвоприносини, ритуали й т.д.).

Всі явища культури Тайлор уподібнював "видам рослин і тварин, досліджуваних натуралістами". На його думку, "історія людства є частина або навіть часточка історії природи й людські думки, бажання й дії погодяться із законами настільки ж певними, як і ті, які управляють рухом хвиль, сполученням хімічних елементів і ростом рослин і тварин".

До числа найважливіших закономірностей Е. Тайлор відносив "загальну подібність природи людини" і "загальна подібність обставин його життя". Всі народи й всі культури з'єднані між собою в безперервний і еволюційний ряд, що прогресивно розвивається. Особливо Тайлор підкреслював поступовий характер еволюції, розвиток від простого до складного.

Метод Е. Тайлора страждав істотним недоліком: еволюція явищ або елементів культури вивчалася поза залежністю й зв'язком їхній один з одним. Культура є лише сукупність, по його визначенню, знарядь праці, зброї, техніки, обрядів, вірувань, ритуалів і т.д. Вона не представляє цілісного явища. Однак Тайлор сам відчував недоліки такого способу вивчення й розумів, що явища культури тісно зв'язані між собою. Він писав "про ту мовчазну згоду, або єдності, що у такому сильному ступені спонукує цілі народи з'єднуватися у вживанні загальної мови, у сповіданні загальної релігії, у досягненні загального рівня мистецтва й знання". Але ці положення ніяк не впливали на хід його ж досліджень і узагальнень, у тому числі викладених у книзі "Первісна культура". Проте прийоми природничо-наукового вивчення явищ культури, пошуку їхніх загальних рис згодом одержали назву типологічного порівняння й стали тридцятилітньому частиною порівняльно-історичного методу.

У процесі вивчення культур Тайлор застосовував також "метод пережитків". Під пережитком він розумів "живе свідчення або пам'ятник минулого" , "ті обряди, звичаї, погляди та інше, які, будучи в силу звички перенесені з однієї стадії культури, властивої їй, в іншу, більше пізню, залишаються живим свідченням або пам'ятником минулого". Таких "пережитків", що збереглися від древніх часів, Тайлор у безлічі знаходив у побуті народів Європи сучасної йому епохи. Наприклад, побажання здоров'я при чиханнях - залишок віри в те, що через отвір у голові можуть увійти або вийти духи, жертвоприносини при закладці будинків, упередження проти пожвавлення потопельників і т.д. На підставі таких слідів більше древньої культури можна було реконструювати колишні культури.

У своїх дослідженнях Тайлор не вивчав питання розвитку родини, роду, інших громадських організацій. Його мало цікавило розвиток техніки й матеріальної культури. Явний акцент у вивченні культури Тайлор робив на аналізі її духовної сторони, релігії, магії й пов'язаних з ними обрядів. Він був автором анімістичної теорії релігії, що викликала згодом бурхливі спори серед дослідників культури.

В основі релігійних обрядів і вірувань дикунів, на думку англійського дослідника, лежить "віра в духовні суті", позначена їм терміном "анімізм". Причину появи анімізму він бачив у необхідності для первісних людей відповісти на дві групи питань. "Вони намагалися зрозуміти, по-перше, що становить різницю між живучим і мертвим тілом, що становить причину пильнування, сну, екстазу, хвороби й смерті. І, по-друге, що таке людські образи, що з'являються в снах і баченнях".

У результаті міркувань над цими проблемами з'являється поняття про особисту душу або дух, зміст яких у примітивних суспільствах може бути визначене в такий спосіб. "Душа є тонкий нематеріальний людський образ, по своїй природі щось подібне до пара, повітря або тіні. Вона становить причину життя й думки в тій істоті, що вона одушевляє. Вона незалежно й неподільно володіє особистою свідомістю й волею свого тілесного власника колись і тепер. Вона здатна залишати тіло й переноситися з місця на місце.

З первинної ідеї душі поступово розвилися більше складні релігійні подання - про парфуми природи, рослин, про загробний світ, про великих богів природи, про верховного Бога. Е. Тайлор найдокладнішим образом розглядав поступовий розвиток релігійних подань у різних народів миру від розрізнених анімістичних вірувань, фетишизму, культу окремих тварин до сформованих політеїстичних релігійних систем і сучасних світових релігій. Анімізм, таким чином, є "мінімум релігії" , перша релігія, що з'явилася разом з виділенням людини із царства тварин і появою культури. Він являє собою, згідно Тайлору, основу, першоджерело архаїчних і сучасних релігій.

У книзі "Первісна культура" учений сформулював ряд проблем, що згодом стали істотними аспектами у вивченні культур. Цим був покладений початок їхнього вивчення. Наприклад, про недостатність розробки нашої мови у світлі строгих еталонів природних наук. "Мова, - писав Е. Тайлор, - одна з тих сфер, у яких ми мало піднялися над рівнем дикуна". Згодом проблема вдосконалювання мови стала основою цілого напрямку у філософії (неопозитивізм) і в логіку науки.

Положення Тайлора про особливий склад розуму в дикунів передбачило бурхливі дискусії про "первісне мислення" , що виникли в науці про культури в середині XX в. "У нижчих рас, - відзначав Э. Тайлор, - на всій земній кулі, вплив зовнішніх явищ на внутрішній мир людини веде не тільки до констатації фактів, але й до створення міфів; і це повторюється з такою сталістю, що може бути визнано психічним законом".

Серйозний розвиток в XX в. одержав аналіз сукупності різноманітних відомостей про містичні, екстатичні стани й способи їхнього досягнення в культурах. На жаль, Е. Тайлор, описавши в систематичній формі різні види подібних культурних явищ, не спробував вникнути в призначення таких феноменів в етнокультурних системах. Він лише кваліфікував подібні ритуали як патологічні, як хворобливий прояв релігійних обрядів і традицій, шкідливих пережитків, що не вписуються в просветительски-раціоналістичний образ цивілізованого суспільства, що відстоюється їм у книзі "Первісна культура" на противагу неосвіченому й примітивному архаїчному типу культури.

Loading...

 
 

Цікаве