WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Гуманістичні теорії розвитку культури Е. Фромма і А. Маслоу - Курсова робота

Гуманістичні теорії розвитку культури Е. Фромма і А. Маслоу - Курсова робота

Одним з моментів самоактуалізації є вищі переживання - здатність побачити мир з дитячою безпосередністю. Це радість творчості, що поєднує вченого, художника, винахідника, - "миті екстазу, які не можна купити...".

Проблеми, сформульовані А. Маслоу і його послідовниками наприкінці 60-х років, а саме: реалізація потенційних можливостей, актуалізація схованих резервів людського організму, вивчення поводження людини в екстремальних умовах - стали предметом різнобічних досліджень психологічної антропології, нейробіології, біохімії, космічній психології й іншим наукам у наступні роки.

Сюди ставляться й проблеми вселяння, дослідження можливостей народної медицини, здатностей людини контролювати процеси, що відбуваються в його організмі, тобто такі, які стали предметом не тільки науки, але масового інтересу наприкінці 80 - початку 90-х років за рубежем і в нашій країні. Не випадково в наше століття сверхстрессів і перенапруг, нервових зривів значну й стабілізуючу роль грає психотерапія. Різні форми групової психотерапії, розроблені в гуманістичній психології, в основному виконують дві функції - розвивають здатності людини, що не знайшли застосування в рамках трудового процесу, і знімають стрес, викликаний темпом розвитку індустріального суспільства.

Вплив теорії мотивацій А. Маслоу на різні сфери людської діяльності іноді називають непомітною революцією. І цьому є вагомі підстави, тому що зміни торкнулися фундаментальні аспекти відтворення людини в суспільстві, зокрема, утворення, організацію трудової діяльності, різні форми групової терапії, що сприяють зняттю стресу, а також службовці особистісному росту, новий підхід до медицини.

Тим самим охоплюються різні аспекти функціонування людини в єдності його душі й тіла. А. Маслоу надавав фундаментального значення вдосконалюванню особистості, змінам у галузі освіти. Гуманістичний підхід підкреслював важливість емоційно-афективної сторони в утворенні, у формуванні інтересу до знань, у розвитку творчих здатностей, необхідність не авторитарного підходу до способів викладання.

Щире навчання, думає Маслоу, повинне навчити бачити, чути й створювати красу духу й природи. "Одна із цілей утворення - навчити тому, що життя гарне". У гуманістичній психології були розроблені різні форми й техніка актуалізації здатностей. Немаловажне значення мало прилучення до вищих переживань, використання змінених станів свідомості.

Природним продовженням і логічним доповненням представляється застосування принципів теорії А. Маслоу до керування й організації виробництва. Це одержало відбиття як у фундаментальних дослідженнях з теорії керування, так і в практичній діяльності ряду провідних фірм США, таких, як "Кодак", "Леви Страус" і інших, прагнучих максимально використовувати потенційні здатності працівників. На думку ряду вчених, у тому числі автора післямови до книги "Мотивація й особистість" Р. Коха, теорія Маслоу багато в чому стала фундаментом для концепції економічного розвитку Японії в 70 - 80-е роки.

Значення гуманістичного підходу до людини

Гуманістичний підхід до людини, розроблений американськими ученими робив і впливає на ряд областей наукових досліджень: релігії, вивчення особистості й психологію науки, теорію й практику керування й ін.

На думку А. Маслоу, для вивчення духовних цінностей і внутрішнього миру людини непридатна позитивістські орієнтована наука. Він відкидав "емпіричний" підхід до внутрішнього миру через виключення духовних цінностей людського буття зі сфери розгляду наукою й декларування питань, пов'язаних з ними, безглуздими. Інакше кажучи, А. Маслоу виступав проти науки, звільненої від людського змісту, а також і проти організованої релігії, що монополізувала духовне життя. Він був упевнений, що варто відкинути "старі претензії організованої релігії бути єдиним арбітром у питанні віри й моралі". Позитивістська наука ігнорувала так звані релігійні проблеми, повідомляючи їх не існуючими для науки.

А. Маслоу був переконаний, що відповіді релігії на питання про сенс життя, про духовні цінності наука відкидала справедливо, але самі питання відкинути було не можна. Позитивісти не бажали бачити за релігійною оболонкою земний, людський зміст проблем, ними що зачіпаються. Маслоу ж прагнув звільнити духовні цінності від релігійних нашарувань і розкривав роль позитивістської науки, що своїм индифферентизмом у значній мірі надає підтримку релігії.

Змінити таке положення можна, згідно А. Маслоу, лише домігшись змін у науці, насамперед в областях, пов'язаних з вивченням людини. Ці зміни повинні стосуватися загального підходу до аналізу предмета науки й самого предмета. Їм повинен бути цілісна й особлива людина, що розвивається в певній культурі. Досліджувати його необхідно в рамках інтеграційного підходу.

Іншим найважливішим аспектом трансформації науки повинне бути включення в предмет дослідження проблеми цінностей, переживань, краси й т.п. Релігія також повинна була стати предметом аналізу трансформованої науки, у цьому випадку гуманістичної психології або філософії. Це завдання А. Маслоу вирішив в одній зі своїх найбільш популярних книг "Релігії, цінності й вищі переживання" (1964). Її основна спрямованість - проти бюрократично організованої релігії, що нав'язує індивідові догматичний окостенілий погляд на мир і людину.

"Організована релігія, церкви, - писав Маслоу, - остаточно можуть стати головними ворогами релігійного переживання й людей, що випробовують такі переживання, - це основна теза моєї книги". Своє завдання американський психолог бачило в доказі того, що "духовні цінності мають природне походження й не є винятковою приналежністю організованих церков" . Іншими словами, релігійні почуття й цінності - окремий випадок світських, а не навпаки.

Відкидаючи організовану релігію, А. Маслоу зосереджував увагу на релігії індивіда, на специфічних переживаннях віруючі з його особистісними відтінками. Строго говорячи, індивідуальна релігія може бути сукупністю ціннісних етичних установок, норм, приписань, опосередкованих етнокультурними особливостями особистості. Сутність релігії, по Маслоу, щось властиве всім віровченням: релігійність як така, основним моментом якої є "особисте осяяння, одкровення або екстаз якогось гостро, що почуває пророка" . У релігії, таким чином, полягає лише один з типів вищих переживань, властивих людям як індустріальних, так і традиційних культур.

Отже, концепція А. Маслоу являє собою певну філософію життя, філософію людської природи і є однієї з перших спроб побудови синтетичної теорії Людини. Гуманістичний підхід ученого до людини є певний світогляд, а також загальфілософська система бачення людини у світі. Істотно при цьому, що його теорія одержала реалізацію в різних галузях науки й у практичній діяльності людини. У роботах А. Маслоу й у наступних дослідженнях вічні філософські питання ставляться трохи по-новому: як співвідношення індивідуальної свідомості (Дух, Воля), його вплив на тіло (організм) людини, як розуміння комунікації людей, їхнього спілкування один з одним.

Література

1.Малиновский Б. Смерть и реинтеграция группы // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. М., 1996.

2.Мид М. Культура й світ дитинства. - К., 1988.

3.Мосс М. Суспільства. Обмін. Особистість. - К., 1996.

4.Психоаналіз і культура: Вибр. праці К. Хорні й Е. Фромма. - К., 1995.

5.Фромм Е. Втеча від волі. - К., 1990.

6.Гуревич П.С. Культурология. М., 1996.

Loading...

 
 

Цікаве