WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Гуманістичні теорії розвитку культури Е. Фромма і А. Маслоу - Курсова робота

Гуманістичні теорії розвитку культури Е. Фромма і А. Маслоу - Курсова робота

Таким чином, А. Маслоу поряд із традиційними типами патології (психози й неврози) виявляє ще один, специфічний, близький до неврозів тип. "Люди, яких ми називаємо хворими, - це люди, які не є тим, хто вони є, люди, які побудували собі всілякі невротичні захисти проти того, щоб бути людиною". Найбільш істотне питання, що хвилювало А. Маслоу у всіх напрямках його досліджень, - проблема духовного миру людини, буттєвих цінностей, які й становлять його вищу природу.

Він багато міркував про неминущу цінність людини з його почуттями, переживаннями, уміннями бачити й творити красу. Він не відокремлював емоції від розуму й уважав неможливим існування одного без іншого, був переконаний, що людина не повинен бути ні лялькою, ні машиною, ні рабом, ні паном, а повинен мати право на своє унікальне "я" .

Фундаментальну роль у своїй концепції А. Маслоу відводив аналізу відчуження людини від людини й різних способів його подолання, різноманітним аспектам комунікації в сучасному індустріальному суспільстві.

По А. Маслоу, існують два типи людей: здатні до вищих переживань і нездатні. Спочатку він уважав, що люди, що не випробовують вищих переживань, не здатні їх сприймати. Але після подальших досліджень Маслоу змінив свою думку й став використовувати термін "людина, що не має вищих переживань", не стосовно індивіда, що не може сприймати такий психологічний стан, а до тих людей, які бояться подібних станів, пручаються їм і заперечують їх, відвертаються від них або забувають їх. Одна з головних рис характеру людей такого типу - заперечення емоцій, страх втрати контролю над ними. А. Маслоу порівнював відносини між людиною, що випробовує вищі переживання, і не випробовує таких, з "відносинами між самотнім містиком і релігійною організацією".

А. Маслоу думав, що в сучасному суспільстві важливим завданням є встановлення контакту, комунікації між двома виділеними типами людей. Він розумів, що вирішити подібне завдання не під силу організованої релігії через її складну бюрократичну систему: ключові пости в ній займають люди раціональні, що не випробовують вищих переживань, що вірують не по переконанню, а з розрахунку.

Утруднено виконання цього завдання й для людини, що глибоко переживає, оскільки "кожний індивід має свою власну релігію, що розвивається у відповідності зі своїм власним осяянням, що відкриває його особисті міфи, символи й ритуали... не значення, що мають, ні для кого іншого". Індивідуальна релігія не сприяє комунікації й не вирішує проблему співіснування двох зазначених типів людей.

А. Маслоу піднімав питання про розуміння людей один одним, про поліпшення комунікації між індивідами усередині спільності й між різними культурами: як досягти розуміння між "Ми" і "Вони" і як домогтися того, щоб "Вони" сприймалися лише як "інші", а не як "чужі"?

На думку вченого, для цього необхідно перебороти емоційно-психологічні бар'єри, відчуження людини від людини й однієї етнокультурної спільності від іншої. Розуміння один одного на раціональному рівні (розум) нероздільно зі спілкуванням на емоційно-почуттєвому (добро й краса).

Часткове подолання роз'єднаності А. Маслоу бачив у різних неформальних об'єднаннях, позбавлених бюрократичної структури. Але головне, на його думку, полягає в перебудові суспільства. Він був повністю солідарний з Е. Фроммом у тім, що необхідно перетворити "бюрократично керований індустріалізм... у гуманістичний індустріалізм, при якому соціальний пристрій підлеглий цілям розвитку людини й всіх його здатностей, у тому числі здатності любити й мислити".

У такому суспільстві важливу роль повинна грати гуманістична релігія, ідеологія, що поєднує людей, культ Добра, Істини й Краси, які замінять релігії сучасності. А. Маслоу розробив модель ідеального, "гарного суспільства" - гарного й гармонічного об'єднання людей. Істотними рисами такого суспільства є високий рівень безпеки й можливість для людини максимально розвивати свої здатності, реалізувати своє "Я".

Можна по-різному оцінювати модель майбутнього А. Маслоу. На думку одних, це наївно-утопічний проект світлого майбутнього, і в чомусь вони праві. Але можна й потрібно оцінювати ідеальну модель Маслоу у світлі можливих реальних перетворень. Адже головний предмет його досліджень - дійсно існуючі особистості. Імовірно, наївним здається й твердження Маслоу про те, що досить 8% людей такого типу для гуманістичного перетворення спільності, у якій вони живуть.

У сучасному суспільстві люди зв'язані один з одним безліччю взаємодій. Тому зробленою утопією було б уважати, що цей мир можна кардинально змінити шляхом швидких радикальних мір. Це лише приведе до катастрофи. У той же час при ближчому розгляді концепція А. Маслоу виявляється більше конструктивної, чим інші загальфілософські побудови, що мають загальсоціологічний статус.

Ієрархія потреб А. Маслоу

Гуманістична концепція А. Маслоу - це пошуки синтезу, своєрідна антропологія, загальфілософська концепція, у центрі якої - живий, що розвивається людина з його внутрішнім миром, повним переживань, міркувань, почуттів і прагнень. Маслоу думав, що його концепція - "філософія природи людини", новий погляд на людину, "нова загальна розуміюча філософія життя", застосовна до будь-якої області людського знання, до будь-якої професії, до будь-яких соціальних інститутів: родині, утворенню, релігії й т.д.

Ієрархія основних потреб людини, запропонована Маслоу, була вперше опублікована в журналі "Психологічний огляд" в 1943 р. Американський психолог виділяв п'ять рівнів потреб: фізіологічні; безпеки й самозбереження; спілкування й любові; самоствердження й визнання; самоактуалізації.

Потреби одночасно є й цілями людини, тобто вони динамічні. Фізіологічні потреби (голод, спрага й т.д.) необхідні для функціонування організму. Потреба в самозбереженні, безпеці, світі також найважливіша умова людського існування на рівні індивіда, спільності, людства в цілому.

Прагнення до спілкування з людьми й до любові Маслоу вважав невід'ємною якістю людини, відсутність подібних потреб - патологією. "Хто сказав, - запитував Маслоу, - що недолік любові менш важливий, чим недолік вітамінів?" При цьому психолог-гуманіст підкреслював, що любов - це не синонім сексу. Секс він відносить до фізіологічних потреб, сексуальне поводження підлегле любові й прихильності як найбільш розвиненим формам взаємодії людей. Проявом потреб цього ж типу є необхідність спілкування людини з іншими людьми, без якого він не може існувати ні органічно (фізіологічно), ні духовно.

Всі люди прагнуть до самоствердження, визнанню. А. Маслоу підрозділяв цей рівень потреб на два види: бажання самоствердитися, досягти в обраній області діяльності волі й незалежності; прагнення до досягнення престижу, визнання в очах навколишніх.

Нарешті, вищою потребою А. Маслоу вважав самоактуалізацію - бажання самовираження, реалізації своїх потенційних здатностей і безперервне вдосконалювання їх. Це потреба у творчості й красі. "Це не тільки кінцевий стан, але й процес актуалізації своїх можливостей" . Це потреба в праці, для людей зникає поділ "праця - радість" . Самоактуалізація - це "праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити... Людина завжди хоче бути... настільки гарним, наскільки він може бути".

Loading...

 
 

Цікаве