WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Фольклор, як форма існування духовної культури - Курсова робота

Фольклор, як форма існування духовної культури - Курсова робота

Оригінальною та, вочевидь, доволі архаїчною особливістю весняних пісень на Західному Поліссі є поодиноко збережені до сьогодні відомості про приурочування виконання веснянок-закличок до свята Юрія (це знову ж таки при тому, що власне юр'ївських пісень на Західному Поліссі, як і на решті етнічної української території, майже не знають).

Особливістю весняної пісенності регіону є виконання текстів глумливого змісту, які, як правило, маркуються як купальські. Через малу популярність (а часто й відсутність) купальської традиції тут вони значаться в ролі весняних.

Відмінною рисою західнополіського весняного фольклору є спорадичність поширення весняних пісень аграрного спрямування. Тим часом пріоритетною у змісті весняних пісень Західного Полісся виявляється не аграрна, як у більшості регіонів України, а шлюбна тематика.

Однією з архаїчних особливостей календарно-обрядової пісенності Західного Полісся є її перегуки із сучасними зимовими посівальними віршами, вітально-величальною поезією (колядками та щедрівками), виконання яких давніше припадало не на зимовий період, а на весну.

Часову регламентацію звучання календарної пісні до певної міри (принаймні на регіональному тлі) визначає специфіка їх складоритмічної організації.

Весняні пісні („Ой ти, Весно красна", „А вже весна красна" та под) виконуються в першу половину весни (тобто в довеликодній період). Певною лабільністю виконання позначені весняні пісні із семи - та восьмискладовим рядком. Вони простежуються як у ранньовесняному репертуарі, так і в післявеликодньому. Ті ж тексти, будова яких визначається дев'яти - та дванадцятискладовим рядком, на теренах Західного Полісся традиційно виконуються в пізній весняний період. Тим-то на Західному Поліссі вони найчастіше контамінуються із „купалами" та петрівками.

Літній фольклор на Західному Поліссі, крім загальноукраїнських русальних, купальських, петрівчаних, жниварських, представлений ще специфічними „ягідними" піснями - тими, що виконувалися „в єгодах", тобто під час збирання чорниць. Кожен із цих жанрів, крім загальнонаціональних, має й ряд своєрідних регіональних характеристик. Вони стосуються змісту, форми, особливостей побутування, районування, збереження тощо.

Русальна пісенність на Західному Поліссі, як і по Україні в цілому, представлена поодинокими зразками. У народному календарі автохтонів русальна традиція відображена головно на рівні міфологічних вірувань.

Свою регіональну специфіку має й купальська пісенність. Попри висновки окремих етномузикологів про те, що Полісся з огляду на збереженість тут старовинних наспівів може вважатися батьківщиною купальських пісень, ні кількість зафіксованих пісенних творів, ні їх номінування та відображення у їхньому змісті купальських обрядодій говорити про закоренілість купальської обрядовості та пісенності на західнополіських теренах не дає підстав.

У текстах західнополіських купальських пісень добре збереженим виявляється шлюбно-еротичний, сороміцький зміст, який генетично лучиться до звичаю, відомого на Західному Поліссі під назвою „гірок".

Малопоширеною на Західному Поліссі є традиція виконання петрівчаних пісень. Найвідоміша із них - „Маленька нічка Петрівочка". Проте навіть вона не вирізняється однозначністю номінативного означення. Найстійкіше генологічні коливання виявляються між петрівчаними - купальськими - ягідними піснями. З огляду на малочисельність петрівчаних пісень на Західному Поліссі, їх функцію тут перебирають на себе напливові пісні, які респонденти відносять також до петрівок.

Оригінальним явищем фольклору Західного Полісся є побутування пісень, виконуваних під час збирання ягід, т. зв. „ягідних". Своєрідність їх полягає в тому, що, з огляду на широкі рамки функціонування (виконувались від Купала до Петра), вони характеризуються строкатістю та розмаїттям текстового наповнення. Під час збирання ягід могли виконуватись власне ягідні пісні (які у своєму змісті відображали процес праці ягідниць), або такі, які ягідними можна вважати лише з функціонального погляду (в цій ролі виступають як календарні, так і ліричні пісні) [2, 77].

Ряд специфічних ознак має й жниварський фольклор Західного Полісся.

Показова прикмета фольклору цього календарного періоду в регіоні - добра збереженість жнивних та обжинкових пісень при майже повній відсутності зажинкових. Ініціальний етап процесу жнивування функціонує головно на рівні обрядодій. Причому у дійствах, що відбуваються на полі під час зажинок, яскраво виражених регіональних характеристик не проявляється.

Стосовно специфіки змісту жниварських пісень Західного Полісся помічено, що вони особливо не відрізняються від тих, які побутують на решті території їх поширення. Адже у цей період (не залежно від регіону) природним є оспівування процесу збирання врожаю, висловлення бажань швидшого закінчення роботи та повернення додому, апелювання до господарів мотивами їх вихваляння та спрямування до них прохань про віддяку за виконану роботу тощо. Проте, особливо не вирізняючись тематично, фольклор досліджуваного регіону має відмінний, власне західнополіський репертуар у висловленні загальних українських змістово-тематичних пріоритетів.

Традиційна зимова календарна обрядовість

У зимовому циклі населення цього краю до сьогодні зберігся цілий ряд своєрідних обрядодій. Окремі з них виявляють архаїчний зв'язок із волочебними обрядами, підтверджуючи їх первісне „незимове" походження. Така ж ґенеза простежується і на рівні фольклорних текстів.

Найпоказовіша відмінна риса зимового календарно-обрядового фольклору Західного Полісся полягає в тому, що визначальною для цих теренів є традиція виконання щедрівок. Показово, що за частотністю виконання окремих пісенних текстів та територією поширення щедрівки так само перевершують колядкову традицію. На Різдво на Західному Поліссі колядок світського змісту майже не виконують. У ці дні, як правило, звучали коляди - пісні релігійного спрямування, які ще прийнято називати кантами або псалмами.

Показовою ознакою зимових обрядових пісень є відображення у їх змісті господарських уподобань поліщуків. Найстійкіше відомості щодо регіональної специфіки господарювання збережені у текстовій канві щедрівок. Вітальні пісні переконливо засвідчують рільницьку специфіку господарства Західного Полісся. Лише деінде трапляються мотиви зі скотарським розумінням достатку.

У колядках, які зазвичай адресувалися незаміжній молоді, домінують не господарські мотиви, а вихваляння доблестей та чеснот дочок і синів господаря, мотиви вибору пари та пошлюблення. У межах регіону основна тема цих пісень - мандрівки парубків у пошуках шлюбної пари, що свідчить про генетичний зв'язок змісту поезії із волочебною традицією.

Особливістю побутування календарно-обрядового фольклору на Західному Поліссі можна вважати доволі помітну невизначеність жанрових меж та варіантність видових номінацій. Особливою мірою це стосується весняного фольклору.

Проведений аналіз стану збереження та характеру побутування календарно-обрядового фольклору Західного Полісся в сучасних умовах показав, що з кожним роком записати повний текст календарної пісні стає дедалі важче. Разом зі старшим поколінням західних поліщуків, яке застало календарну поезію ще в її активному побутуванні (а відтак тексти були відомі респондентам широкого загалу та різного віку), відходить у небуття і значна кількість пісень. Перейшовши до пасивної форми функціонування, чимало автентичних текстів календарно-обрядових пісень вже не передається від покоління до покоління і з часом зникає зовсім. Почасти репертуар західних поліщуків (особливо молодшого покоління) поповнюється за рахунок привнесених, запозичених текстів [1, 68].

Утім, навіть при переході фольклорних текстів у пасивну пам'ять, жанрова структура залишається незмінною. Якісь нові тексти можуть запозичуватися завдяки вторинним джерелам, не внаслідок безпосередньої форми передачі, але усвідомлення їх нетрадиційності серед респондентів зберігається й інформація про це передається від покоління до покоління (такі пісні зазвичай маркуються виконавцями як „теперишня", „школьна").

Loading...

 
 

Цікаве