WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Фольклор, як форма існування духовної культури - Курсова робота

Фольклор, як форма існування духовної культури - Курсова робота

Найбільшу поширеність здобула жанрова класифікація, тобто поділ фольклорного матеріалу на обрядовий і позаобрядовий. В усній народній творчості повноцінно представлено три роди мистецтва: лірика, епос, драма.

Фольклор поділяється на поетичний, прозовий, драматизований. Прозовий фольклор представлений казками, небилицями, легендами, переказами, билинами, оповідками, оповіданнями. До поетичної народної творчості належать: пісні, голосіння, думи, билини, приказки, примовки, прислів'я, каламбури, вітання, прокльони, побажання, афоризми, тобто пареміографічні жанри, які в образній формі відображають найсуттєвіші сторони навколишнього середовища, суспільних і родових відносин. Пісні, наприклад, класифікуються таким чином: трудові, колядки, щедрівки, веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, гребовецькі, весільні, ігрові, хороводні та ін.

До епічного жанру належать: думи, балади, історичні пісні. Кожному фольклорному жанру властиві певні ознаки. Зокрема в думах, історичних, соціально-побутових піснях наявне соціальне, громадське звучання.

Ліричні пісні про кохання і балади характеризуються емоційними особливостями. Герой у ліричних піснях, як правило, знаходиться поза планом розповіді, наявний монолог-розповідь. Дія відбувається або в даний момент, або в минулому, або ж іде мова про майбутнє героя. Натомість у думах, історичних піснях, баладах, солдатських, рекрутських, наймитських піснях найчастіше маємо поєднання кількох часових планів. Це дозволяє показати еволюцію подій, настроїв і переживань героїв [18, 269].

Для народнопісенних жанрів характерні силабічні групи (коліна) із 3 - 4 складів з одним наголосом та силабічні групи (коліна) із більшою кількістю складів і двома основними наголосами. Наприклад, коломийковий ритм складається із двох чотирискладових і одного шестискладового колін, які повторюються двічі. Для фольклорних жанрів може бути характерне народнопісенне римування, тобто розташування рим у певному порядку: перехресному - абаб, суміжному - аабб, кільцевому - абба, трапляється внутрішнє римування.

5. Особливості фольклору різних регіонів України

Кожний регіон України відзначається своєрідними природно-географічними умовами, неповторним етнічним автопортретом. Фольклор, як правило, виявляється у вигляді "фольклорних діалектів" (Ю. Ледняк), тобто має регіональну специфіку. Регіоном називають соціальний та географічний простір, в якому відбувається соціалізація людини, формування, збереження та трансляція норм життя. На вивчення місцевої народнопоетичної традиції спрямована праця Р. Кирчіва, котрий досліджує визначальні прикмети загальнонаціональної спільності і цілісності українського фольклору та його регіональні, локальні риси, особливості міжетнічних взаємозв'язків і взаємовпливів, роботи фольклористів Поділля (C. Стельмащук, О. Смоляк, П. Медведик, Р. Крамар), Полісся і Волині (О. Ошуркевич, C. Шевчук, В. Давидюк, Л. Семенюк), Буковини (О. Роменець, Г. Сінченко, А. Яківчук).

Ґрунтовні дослідження з уснонароднопоетичної творчості окремих реґіонів України виконані О. Деєм, Г. Дем'яном, І. Березовським, C. Мишаничем, C. Грицем, Л. Орел, М. Пазяк, Н. Шумадою, І. Мацієвським, М. Дмитренком, В. Погребенником, О. Правдюком та ін. Упродовж ХХ ст. фольклористам-ентузіастам вдалося записати значну кількість народних пісень, прозових творів усної народної творчості [1, 55].

Важливе завдання сьогодення - зберегти ці фольклорні надбання. З цією метою „Арт Екзистенція", Українська експериментальна лабораторія фольклору, Мистецьке агентство „Арт Велес" та Українсько-британське спільне підприємство „Комора" започаткувало проект „Моя Україна. Берви". На сьогодні в рамках проекту видано 5 компакт-дисків з унікальними записами у виконанні автентичних фольклорних колективів.

6. Особливості розвитку фольклорної традиції Рівненського краю: характерні риси, жанрово-видова проблематика

Дослідження українського фольклору останніх років гостро відчуває нестачу регіональних студій. На науковій доцільності таких досліджень ще в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. наголошували М. Драгоманов, І. Франко, В. Гнатюк, аргументуючи тим, що фольклористичне вивчення усіх районів України створює ґрунт для усвідомлення загальнонаціонального. Не змінилася докорінно ця ситуація й на нинішній час. Розуміння усього комплексу української етнокультурної традиції вимагає ґрунтовного пізнання регіональних і локальних складових національного фольклору. Тим часом нестача регіональних досліджень все ще гальмує цей процес.

Досліджуваний регіон, у фольклорній традиції якого законсервувалося чимало архаїчних явищ, віддавна привертав увагу дослідників. Утім календарно-обрядовий фольклор, як важлива складова духовної культури, в науковій літератури не отримав належного теоретичного осмислення. У ХІХ ст. українські, російські та польські дослідники більше уваги приділяли фіксації непересічних зразків пісенності або ж зосереджувались на етнографічному студіюванні Західного Полісся. У цей період вивчення календарно-обрядового фольклору відбувалося принагідно, а відтак досить поверхово. І лише в кінці ХІХ - на початок ХХ ст., а особливо в другій його половині починають з'являтися більш ґрунтовні дослідження календарно-обрядової поезії Західного Полісся. Цей інтерес ще більше посилюється під кінець ХХ - на початок ХХІ ст. Напрацювання цього періоду створили сприятливі передумови для комплексного вивчення календарної пісенності Західного Полісся [1, 56].

Весняно-літній цикл народного календаря.

Фольклор весняно-літнього циклу на Західному Поліссі до цього часу зберігає чимало специфічних характеристик. З-поміж таких - збереження архаїчного календарного синкретизму весняних та літніх пісень; чітко виражена міжжанрова дифузія текстів (веснянки - постові пісні; постові - петрівчані; веснянки - рогульки - купальські - петрівчані; петрівчані - ягідні та под); пантеїстичне обожнювання явищ природи (для прикладу, збереження у змісті окремих весняних пісень архаїчного уявлення про Зиму як про хтонічну істоту); відтворення у змісті ранньовесняного комплексу (подібно як і в літньому) елементів офірування; присутність у змісті весняно-літніх обрядодій та фольклорі цього періоду реалій волочебного обряду (хоча назва „волочебні пісні" на Західному Поліссі на даний момент відсутня, схоже, її витіснила новіша - „постові пісні", основним змістом яких так само, як і волочебних, є тема сирітства та мандрів через Дунай).

Попри те, що прихід весни на Західному Поліссі (як і на решті українських земель) супроводжувався виконанням цілого ряду весняних пісень, лише досить обмежена кількість із них охоплює своїм побутуванням усю територію краю (з них найбільш поширена - „Ти Весна наша красна"). Решта ж веснянок або фіксується спорадично, або виконується в межах певного мікроареалу (чи принаймні домінує у певному територіальному осередку), як-то, для прикладу, „Ти Зима наша біла", „Ой ми зиму зимували", „Бердечко-сонечко", „Тума танок водила", „Благослови, мати" „Ой ти, соловейку", „Ти молодая молодице" та ін.

Вирізняється західнополіська весняна пісенність наявністю специфічних рефренів („гей! гей!", „додолон-додолон", „далалом-далалом", „рано-рано", „рано-нерано" та ін), які позначені ще й своєрідним функціональним наповненням. Присутність рефренів у поетичних текстах може вважатися однією з характерних особливостей календарно-обрядового фольклору Західного Полісся, весняної поезії зосібна [2, 76].

Однією з показових специфічних ознак західнополіського весняного фольклору, на якій неодноразово наголошували дослідники, є поширеність вузьколокальних назв на означення жанрових різновидів. Серед таких - „городала", „царівни", „стастурки", „поколі", „рогульки" та ін. Генологічна атрибуція західнополіських весняних пісень характерна ще й тим, що, попри переважаючу традицію номінування респондентами весняних пісень „веснянками" (як найбільш відомої та загальної назви), одні тексти не виходять за межі цієї традиції, інші ж можуть мати паралельні номінації (наприклад, „веснянки-рогульки"). Остання тенденція більше стосується пісень післявеликоднього періоду, які у плані окреслення жанру номінацією „веснянка" на Західному Поліссі значно поступаються пісням ранньовесняного циклу.

Loading...

 
 

Цікаве