WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Феномен кімоно - Курсова робота

Феномен кімоно - Курсова робота

Більшість орнаментів для кімоно були взяті із традиційних сюжетів чотирьох сезонів року, які були широко поширені в живописі. Тому краса одягу нерозривно зв'язувалася із красою природи. Орнамент і кольори кімоно й всіх його приналежностей, включаючи пояс, повинні відбивати сезон року й тим самим гармоніювати з навколишньою природою. Вибираючи кімоно, жінки завжди вибирають орнамент, що відповідає сезону, завдяки цьому вони більш чуйно сприймають найменші зміни, що відбуваються навколо. Таким же правилам підкоряється й чоловічий костюм, з єдиною різницею, що чоловікам не треба звертати пильну увагу на візерунки, тому що їх зазвичай не буває. З іншого боку, японський костюм повністю адаптований до місцевих кліматичних умов на практичному й функціональному рівні, тому його можна із упевненістю назвати ідеальним сполученням форми й призначення. Почуття гармонії і єднання із природою проникає в душу людини, і її залишає думка про руйнування.

Таким чином, національний костюм відіграє важливу роль у житті японського суспільства, особливо як засіб виховання молодого покоління. Із плином років у сприйняття одягу японцями з'являлись нові аспекти, від чого вона набувала все нові функції. У середині ХХ століття виникла філософія костюму, яку чітко сформулював Яманака Норіо. Згідно цій теорії кімоно дійсно уявляється як одяг, який здатен внести гармонію у душу людини і у його відносини з навколишнім світом. Можливо, саме з цієї причини японська молодь повністю не відмовляється від національного костюму і з задоволенням надягає його на свята?

Висновки

Будь-який національний костюм так чи інакше відбиває особливості матеріального і культурного життя народу, у тому числі й національний характер. Це повною мірою відноситься і до кімоно - японського національного одягу.

Кімоно - досить складний ансамбль, кожний з його елементів несе в собі закодовану інформацію, для розуміння якої потрібні великі знання японських традицій. Приміром, така деталь кімоно, як рукава може повідати багато про що. Незаміжні жінки в Японії, намагаючись залучити до себе увагу чоловіків, зазвичай носили кімоно із широкими рукавами, які розвіваються (фурісоде) з вишивками й розписами, підв'язували його парчевим поясом зі складним бантом позаду. Рукава кімоно замужніх жінок майже наполовину коротші, а колір одягу стриманіший.

Кольори одягу, малюнки й орнаменти, використовувані для декорування японського одягу, - усе мало для японців таємний зміст, пов'язаний з їхнім світорозумінням, історією, естетикою. Кольори персоніфікували стихії, а малюнки й орнаменти - пори року й природних явищ. Зазвичай стихії вогню відповідав червоний цвіт, стихії металу - білий, стихії води - чорний, стихії дерева - зелений. І взагалі, саме сприйняття колірної палітри в японців досить своєрідно: колір спілого апельсина, колір молодого зеленого горошку, колір теплого чорнозему - так називаються в них деякі відтінки жовтогарячого, зеленого і чорного кольорів.

Малюнок на кімоно покликаний символізувати пору року. Так, квіти сакуры, камелії або сливи возвіщали про прихід весни. Гвоздики, лотоси й іриси нагадували про наступаюче літо. Червоний клен або хризантеми - неодмінний атрибут осінніх пейзажів. Іноді ідеї для декорування черпалися навіть із добутків японської класичної літератури. Але, мабуть, самим улюбленим для японців сюжетом був і залишається вид гори Фудзі.

Крім позначення пори року, зображення на одязі несло й додатковий зміст: лотос символізував цнотливість, слива - ніжність, бамбук - стійкість і мужність. Зображення метелика говорило про побажання щастя, сосна була символом довголіття. Апельсин зв'язувався в уяві японців із продовженням роду й т.д.

І це - лише деякі премудрості японського одягу. Якщо ж взяти до уваги, що японський одяг аж до кінця XIX ст. Ділився на церемоніальний, святковий і повсякденний, з яких кожен мав свої особливості й підкорявся строгим канонам, то стає очевидним, що традиційний костюм займає величезне місце в системі культурних цінностей японського народу.

Японський національний костюм зберігає й передає мудрість предків й є засобом виховання молоді. Незмінна форма кімоно, що збереглася до наших днів, несе в собі філософський зміст, що природно підвищує духовний рівень людини.

Національний костюм відіграє важливу роль у житті японського суспільства, особливо як засіб виховання молодого покоління. Із плином років у сприйняття одягу японцями з'являлись нові аспекти, від чого вона набувала все нові функції.

Держава й сьогодні цілеспрямовано підтримує нечисленні приватні майстерні, які виробляють національний одяг, з єдиною метою - збереження стародавніх секретів цієї майстерності, що проходить з роками.

Список використаної літератури

  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Прогресс, 1989;

  2. Брун В., Тильке М. История костюма от древности до Нового времени. - М.: ЭКСМО, 1995;

  3. Брусиловська С.В. Семантика середньовічного японського костюму // Вестн. Харьков. гос. ун-та: Материалы междунар. Междисциплин. конф. "Быт. Ритуал. Традиция." - Х.: ХГУ, 1998. - С.146-151;

  4. Виноградова Н.А. Искусство Японии. - М.: Искусство, 1988;

  5. Гартман Садакичи. Японское искусство / Пер. О. Кринской. - Спб, 1908;

  6. Гессе-Вартег Э. Япония и японцы: Жизнь, нравы и обычаи современной Японии / Пер. с нем. М.А. Шрейдер. - СПб.: А.А. Девриен, 1944;

  7. Городецкая О.М. Искусство "весеннего дворца" // Китайский эрос. - М.: СП Квадрат, 1993. - С.62-99;

  8. Гулик Р. ван. Сексуальная жизнь в древнем Китае / Пер. с англ.А.М. Кабанова. - СПб.: Петербургское востоковедение, 2000;

  9. Дэлби Л. Гейша. - М.: Крон-Пресс, 1999;

  10. Ермакова Л.М. Речи богов и песни людей. - М.: Восточная литература РАН, 1995;

  11. Иофан Н.А. Культура древней Японии. - М., 1974;

  12. Комарова С., Катушкин М. Кукольные люди. Культурологический очерк. - СПб.: Абрис, 1999.

  13. Леви-Строс К. Печальные тропики. - М.: 1983;

  14. Лотман Ю.М. О редукции и развертывании знаковых систем // Симпозиум по вторичнм моделирующим системам. - Тарту, 1974;

  15. Накамура Кихару. Исповедь Гейши / Пер. с нем. А. Гарькавый. - М.: ЭКСМО, 2002. - 480 с.;

  16. Нидзё. Непрошеная повесть. - М.: Наука, 1986. - 269 с.;

  17. Николаева Н.С. Декоративные росписи Японии ХVI-ХVIII вв. - М.: Изобразительное искусство, 1989;

  18. Николаева Н.С. Искусство Японии. - М.: Диллер, 2000. - 341 с.;

  19. Николаева Н.С. Художественная культура Японии ХVI столетия. Эпоха, быт, костюм. - М.: Искусство, 1986;

  20. Николаева Н.С. Художественные особенности японского традиционного интерьера // Искусство Японии. - М.: Наука, 1965. - С.116-134;

  21. Пасков С.С. Япония в раннее средневековье. - М.: Наука, 1987. - 198 с.;

  22. Петрова И.В., Бабушкина Л.Н. Что Вы знаете о японском костюме. - М.: Легпромиздат, 1992;

  23. Рибалко С. Японський традиційний стрій. // Bicник Харківської державної академії дизайну i мистецтв. - X.: ХДАДМ. - № 5. - С.11-18;

  24. Сабуро Иэнага. История японской культуры. - М.: Прогресс, 1972;

  25. Светлов Г. Колыбель японской цивилизации: Нара. - М.: Искусство, 1994;

  26. Сердюк Е.А. Японская театральная гравюра ХУ11-Х1Х веков. - М.: Искусство, 1990;

  27. Соколова-Делюсина Т.Л. Японский костюм эпохи Хейан // Мурасаки Сикибу. Повесть о Гендзи. Приложение. - М.: Наука, 1992;

  28. Стэнли-Бейкер Дж. Искусство Японии. - М.: Слово, 2002. - С.185-188;

  29. Суковатая В.А. Традиционные эпистемы западного сознания: тело как вещь // Вестн. Харьков. гос. ун-та: Материалы междунар. Междисциплин. конф. "Быт. Ритуал. Традиция." - Х: ХГУ, 1998. - С.152-153;

  30. Сэй-сенагон. Записки у изголовья. - М.: Художественная литература, 1975;

  31. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. - СПб.: А-саd., 1994;

  32. Хейзинга Й. Осень средневековья. - М.: Наука, 1988;

  33. Штейнер Е.С. Иккю Содзюн. - М.: Наука, 1987;

  34. Яманака Норио. Кимоно то нихон сэйсин бунка (Кимоно и духовная культура Японии). - Токио, 1980, - с.109, 94.

Loading...

 
 

Цікаве