WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Феномен кімоно - Курсова робота

Феномен кімоно - Курсова робота

Таким чином, костюм є подоланням природного та водночас формує образ ідеального (справжнього) тіла, виступаючи його заміною.

2.2 Кімоно у світогляді японців

Починаючи із середини XIX століття після довгого періоду ізоляції Японія була залучена в систему міжнародних відносин, і майже відразу європейський костюм проникнув в усі прошарки суспільства. Але, незважаючи на це, традиційний одяг і комплекс вірувань, пов'язаний з ним, не втратили значимості донині й продовжують виконувати свої соціальні функції.

Ритм сучасного життя не дозволяє людині витрачати занадто багато часу на вибір і надягання костюма, тому традиційний японський одяг вийшов з повсякденної сфери й став використовуватися в особливих випадках, але при цьому зберігся повною мірою. У післявоєнний період з'явилися 8 позицій, виходячи з яких, японці стали поступово відмовлятися від повсякденного використання національного костюма, і їх коротко назвали "8 ні".

Більшість японців ремствують на те, що кімоно дуже важко надягти одному; крім того, це досить довгий процес, що займає біля півгодини. Суспільство із сильними колективістськими традиціями створило такий костюм, який практично неможливо надягти самостійно. У Європі, щоправда, теж існував подібний досвід. Учасники Великої французької буржуазної революції використали застібку позаду на верхньому одязі, щоб підвищити згуртованість своїх рядів, тому що всім доводилося звертатися по допомогу, щоб застебнути такий одяг. Застібка позаду стала символом революціонерів.

Наступна позиція полягає в тому, що кімоно не можна самостійно зшити, тому що часто не знають, як це робити, і впоратися з великим відрізом тканини вдвох завжди простіше. Щоб підібрати весь ансамбль національного костюма, потрібна порада, і краще, якщо це - порада фахівця. Так чи інакше, вибір підходящого кімоно, що буде личити людині, відповідати випадку й сезону, перетворюється в проблему. Крім того, повний комплект коштує дуже дорого, і не кожний може собі його дозволити купити відразу або по частинам. Але навіть у щасливого власника гарного кімоно, воно може стати марним, якщо в ньому нікуди сходити.

У зв'язку з тим, що кімоно надягають дуже рідко, японці говорять, що більше не усвідомлюють його щиру цінність і не почувають радості від носіння, тому що в порівнянні з європейським одягом воно достатньо незручне.

Нарешті, останньою причиною відмови від національного костюма стало те, що його не має кому передати. Молоде покоління повністю прийняло сучасну західну моду й не хоче позбавляти себе комфорту, що дає, наприклад, спортивний стиль одягу.

У рамках будь-якої культури народження, шлюб і смерть - це три події, які завжди мали особливе значення в житті людини. У Японії з ними також зв'язані численні обряди, для яких, незважаючи ні на що, використовують винятково традиційний одяг. Костюм, підібраний за всіма правилами, у цих випадках є запорукою майбутнього благополуччя, а через комплекс використаних у ньому символів здійснюється зв'язок із предками й богами.

Яманака Норіо в книзі "Костюм і духовна культура Японії" викладає свою теорію унікального японського національного одягу і його місії в майбутньому світу. Ця теорія, названа СО: ДО: - "Шлях костюма" (тядо: - мистецтво чайної церемонії, кендо: - мистецтво фехтування на бамбукових мечах), полягає в тому, що кімоно виступає одним із засобів досягнення гармонії у світі. [3, 150] Всю історію японського костюма він розглядає з погляду цієї теорії й з її допомогою доводить свої ідеї.

Основою філософії японського костюма служать три поняття - любов, краса й етикет (яп. - рей). Ієрогліф рей має старе читання ія, що є вигуком замилування й благоговіння перед силами, що дали життя всій світобудові. Це почуття подяки й поваги до природи й всьому сущому містить у своїй основі принцип етикету (рей). [3, 151]

Один раз загубивши почуття подяки, а разом з ним і принцип етикету, людина втрачає можливості відчути щастя. Людина, вдячна за те, що вона існує, і за те, що має, випромінює радість і щиросердечну теплоту, що почувають навколишні й теж наповнюються подібними почуттями. Це приведе до загального єднання й гармонії. Зараз люди мають доступ до багатьох благ і легко одержують все завдяки технічному прогресу, забуваючи при цьому бути вдячними за все це. Втрата почуття подяки є однією із причин незадоволеності життям, що у свою чергу веде до духовного занепаду особистості.

Японці, створюючи свою культуру, не боролися із природою, як це було на Заході, а пристосовувалися до неї. У цих умовах і сформувався японський костюм, що містив у собі еталон життя у світі й гармонії із природою [34, 94]. Саме тому такі дослідники цивілізації, як Арнольд Тойнбі й Мартін Хайдеггер, вважаючи, що західна цивілізація приходить до занепаду, запропонували звернутися до культурної спадщини Сходу, і, зокрема, Японії, де завжди велика увага приділялася духовності.

Японський національний костюм зберігає й передає мудрість предків й є засобом виховання молоді. Незмінна форма кімоно, що збереглася до наших днів, несе в собі філософський зміст, що природно підвищує духовний рівень людини. Назва кімоно походить від слів "річ, що надягається", і під ним японці розуміють одяг у цілому. Основною концепцією японського костюма є його несуперечність стосовно всіх культур, що Яманака передає вираженням open-minded attitude [34, 109].

Європейський костюм через складний покрій пасує обмеженому колу людей, а японське кімоно, маючи однаковий крій і тільки два розміри, підходить кожному. Завдяки цьому одяг завжди передавали в спадщину, і він перетворився із просто речі в костюм, що зберігає в собі часточку душі й любові тих, хто його надягав у минулому. Одержуючи цей дбайливо збережений костюм від батьків, людина у свою чергу також зберігає його й вважає для себе честю носити подібну річ. Крім того, кімоно ніколи не стає старомодним, на відміну від європейського одягу, і залишається символом жіночності, що пройшов через століття.

Кімоно має стандартний крій по прямих лініях, що не відповідає обрисам фігури людини. Ця особливість дозволяє легко зберігати одяг, переробляти його в інші речі, підробляти під певну людину. Європейський одяг, виготовлений на замовлення, буде добре сидіти на людині, незалежно від його або її смаку. У той же час посадка японського кімоно буде повністю залежати від майстерності й гарного смаку того, хто його надягає. Тому сам процес надягання кімоно стає творчим актом, що перетворює кожну людину в художника, що створює індивідуальний образ. Цей образ буде залежати тільки від задуму самої людини, при цьому той самий одяг може одного прикрашати, а іншого ні, тому що японський національний костюм підкреслює не так зовнішність людини, як її характер.

Кімоно щільно обертає тіло від голови до ніг, що виховує в людині смиренність і покірність. Довга спідниця без розрізу, широкі рукави й пояс, подібний до корсета, повністю міняють всі рухи людини. Вони стають неквапливими й м'якими, що створює відчуття спокою й упевненості в собі. Національний костюм підкреслює мужність і достоїнство чоловіка, жіночність і крихкість жінки.

Існують строгі правила поведінки, згідно якими вважається непристойним, якщо людина одягнена у національний костюм по необережності показує ноги або інші частини тіла, сховані одягом. Такі правила зрівнюють жінок будь-якого віку одна перед одною й перед навколишніми, тому що ніхто не бачить зовнішньої привабливості молодого тіла або потьмянілої краси людини у віці, отчого не виникає ані заздрості, ані розчарування.

У будь-якому віці кімоно дозволяє виявитися внутрішній красі й витонченості його власниці, і часто саме у зрілих літах людина здобуває ту красу, якої не буває в молодості. В 20 років це красота, у тридцять - скромність, у сорок - добірність. Кімоно підкреслює зрілість п'ятдесятилітньої людини, внутрішній спокій шістдесятирічної, у сімдесят років - строгу красу, а у вісімдесят - філософічний спокій душі. Це дозволяє людині йти через роки, тільки вдосконалюючи свій дух і здобуваючи мудрість, без відчуття, що вона щось губить.

Кімоно складається тільки певним чином, і якщо воно складено правильно, то виходить прямокутник. Коли людина правильно складає те, що було надіто належним чином, вважають японці, то в ньому природно виховується акуратність й естетизм відносно повсякденних справ. Це почуття поступово проникає в саму людську сутність, і людина взагалі починає прагнути до правильності дій і думок, проходженню ритуалу й звичаям суспільства, до підвищення свого духовного й морального рівня.

Пояс, яким підв'язують кімоно, із древніх часів вважався амулетом - хранителем душі, а вузол на поясі - символом вірної любові. У стародавності члени одного роду зав'язували свої пояси однаковими вузлами, які стали прототипами фамільних гербів.

При зав'язуванні банта, єдиної прикраси жіночого костюма, у цю процедуру вкладають всю душу й любов. У поетичній антології "Манъесю" міститься велика кількість віршів, у яких так чи інакше згадується пояс і пов'язані з ним звичаї, що наочно показує глибокий зміст, вкладений японцями в цю частину костюма. Саме слово "весілля" японською мовою звучить як "зв'язані разом", а китайський ієрогліф "зав'язувати" має також значення "давати життя людській душі".

Loading...

 
 

Цікаве