WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Синагога. Споруджена XIV-XVI ст., не зважаючи на заборони і обмеження щодо будівництв синагог пап Олександра Третього (1159 р.) та Пйотрковського (1542 р.), як справжній шедевр оборонного будівництва, вона входила в оборонну ланку кільця Обхідного замка. Зазнала багато руйнувань. Майже була знищена в 1941-1944 роки ХХ ст. Відрестврована 1981 р., на 2001 рік в приміщенні був спортзал. [15, 65]

Покровська церква. Побудована у XV ст. Була реконструйована в 1873-1876 рр. Олійні розписи оновлювалися в 1932 р. і 1966 р. Колись тут була ікона Волинської Богоматері, яка відноситься до ХІІІ-XIV ст. Зараз зберігається у Києві. [15, 65]

Святотроїцький кафедральний собор. Знаходиться в центрі міста на Театральній площі. Історія будівлі пов'язана з історією бернардійського кляштору, адже це є колишня будівля кляштору, яку після скасування католицького приходу в 1864 р. царським урядом передали в 1878 р. православним.

Нажаль не збереглося точного опису споруди до перебудови кляштору в православний храм. З "Opis Miasta Lucka i Wolynia" дізнаємося, що комплекс мав виконувати роль замку для оборони під'їзду до фортеці. В плані набула споруда форму підкови, приміщення можливо мали бійниці, на випадок облоги були три підземні ходи, якими можна було дістатися до річки та до міських укріплень. Орлович при описі споруди теж відмічав її оборонний характер, що видавали дві напівкруглі башти в середній частині "підкови". Л.Маслов називає костьол бернардинців типовим єзуїтським костелом, а таким є Іль Джез в Римі, на якій схожий за зображеннями XIX ст. цей костьол, хоча існують і певні відмінності (поділ простору нави, абсидна частина, декор).

Але повернемося до історії "народження" будівлі. Чернечий орден Бернардійців становив гілку ордену францисканців. Бернардинський орден, дуже відомий своїми суворими правилами, відігравав важливу роль в житті Луцька в XVII . і на початку XVIIІ ст. [15, 72-73]

Діяльність ченців ордену в Луцьку розпочинається з 1645 р., в 1646 р. вони отримали від польського короля Владислава IV привілей на купівлю плацу у Юзефа Сеницького. Цікавий факт, що плац той на окописьках, де було поховано 40тис. мешканців, які загинули під час нападу військ Б. Хмельницького.

Побудований кляштор в 1648 р. на місці старої Георгівської церкви. Фундаторами були Станішевська та Ліневський. На кошти Агнешки Станішевської побудований був перший дерев'яний кляштор. В 1696 р. сталася пожежа, підпалив органіст, щоб приховати крадіжку. Після пожежі був побудований другий теж дерев'яний костел але на мурованому фундаменті.

В 1720 р. був закладений новий мурований кляштор, основним фундатором якого став віленський староста князь Карл Радзивілль. Як раз тоді абрис набув форму підкови, і тоді були зроблені муровані підземні ходи, на які особисто князем було виділено 16тис польських злотих, а на будівлю кляштору – 40тис. Під час виконання дорожних робіт в другій половині ХХ ст. підземні ходи було знищено. [15, 74-75]

Слід зауважити що кошти на будівництво виділяв не тільки Карл Радзивілль, а й інші. Цікавий переказ можна зустріти в літературі присвяченій собору. "як то постукався пізно ввечері в двері бернардинського кляштору бідновдягнутий чоловік, попросив їжі та притулку, додавши, що дуже щедро віддячить. Та настоятель Сокирський відповів що всі вже пообідали і наказав дати подорожньому хліб та кухоль пива. Незнайомцю такий прийом не сподобався і він пішов до тринітарів, де його три дні приймали та годували. Віддячив незнайомец дуже щиро віддав свої скарби тринітарам - так був побудований тринітарський кляштор. А незнайомцем був Павло Майковський з Брацлаву, якій вирішив використати свої багатства на славу Богу. І взнавши, що бернардійці не мають мурованого кляштору спочатку подався до них..."

В 1737 р. закладається третій вже мурований костел. Він повинен був бути в плані у вигляді троянди. Але за проектом Павла Гіжиського був розроблений новий костел, попередній план не влаштовував зламаним дахом. Фундамент вже закладеного костьолу розібрали почали будувати новий. Фундатором виступив знову Карл Радзивілль. Завершення будівництва фундували житомирський каштелян Станіслав Прушинський та Соболевський. Портрети їх подружжя висіли в костьолі, а серце Прушинського містилося у срібній скриньці над дверима різниці.

Через рік після освячення костелу, в 1793 р. костел зайняли російські війська, які використовували його під склад до 1800 р.

Скасований кляштор бернардінців в середині ХІХ ст, і почалася переробка костелу під православну церкву, допоміг цій справі архітектор Раструханов. Будівлю кляштору віддали для гімназії. В 1920-30 рр. В приміщеннях розміщався Воєводський уряд.

Розписи собору в 1905 р. виконував чеський майстер Параляк, а в 1960 рр. художниця с Острога Лідія Спаська. В 1986 р. розписи поновлювалися, собор навіть отримав потрібну кількість сусального золота, але його так і не встигли пустити на собор, за рішенням Волинського обкому, золото було передано до Корецького жіночого монастиря. [15, 76-78]

Монастир Домініканців. Cпоруджений 1390 р. Перебудований у XVIII ст. на кам'яний. 1847 року ліквідовано. В колишніх келіях почав діяти військовий шпиталь. Зараз це будинок творчості. [15, 79]

Хрестовоздвиженська церква. Споруджена в 1619 р. Спочатку була дерев'яна, потім поступово перебудовувалася в кам'яну. Є підземелля. Після пожежі перебудувалася 1890 р., але потім ще неодноразово перебудовувалася. [15, 81]

Підземелля. Підземні лабіринти біла Кафедрального костелу, географічно розташовані під ним. Відносяться до XIV-XVIII ст. Дослідження розпочалося 1970 р. Але значну роботу було проведено клубом школярів "Ентузіаст" на чолі з їх вчителем. За легендами, підземні ходи з'єднували Луцьк з навколишніми селами Шепелем, Жидичевим, Оликою.

Завітавши до самого підземелля, ви зустрінете екскурсовода, який залюбки проведе вас по освітленим місцям лабіринту, та розповість багато цікавих легенд та фактів. Під кафедральним костелом св. Петра і Павла виявлено тюремний комплекс з камерою - одиночкою, приблизно 50 кв см.

В підземеллі розташований склеп. А під час другої Світової війни, деякі місцеві переховувались у підземеллях, про це свідчить ціла родина загиблих від обвалу. [15, 83-84]

Будинок Лесі Українки. Двоповерховий будиночок, що здобув славу саме завдяки своїм мешканцям - у 90-х роках ХІХ ст тут проживала родина Косачiв, що подарувала Україні двох талановитих письменниць - Олену Пчiлку та Лесю Українку. [15, 84]

Розділ 4. "Українські Афіни". Острозький культурний феномен

Історія Острога - це частина історії України. За своє майже 900-річчя Острог пережив і роки піднесення, розквіту, слави, ставав центром культури та освіти України, і роки занепаду, коли він пертворювався у звичайнісіньке провінційне місто.

Але доля розпорядилася так, що наприкінці кожного століття, починаючи з XVI, відроджувався, ніби фенікс.

Наприкінці XVI століття Острог стає великим освітнім, культурним і духовним центром України. Тут були академія і друкарня. Значення Острога притемнювало велич золотоверхого Києва. Князь Констянтин-Василь Острозький був воєводою Київським, маршалком землі Волинської і старостою Володимирським.

Цей науковий та ідеологічний осередок називали тоді "українськими Афінами". Саме тут у 1576 році з ініціативи князя Василя-Костянтина Острозького було засновано школу, що на той час мала найвищий освітній рівень з-поміж усіх східнослов'янських навчальних закладів. Згодом виник літературно-науковий гурток, до якого увійшли відомі вітчизняні та іноземні перекладачі, а ще пізніше в Острозі під орудою Івана Федорова з'явилася друкарня, яка стала невід'ємною частиною культурного центру. [16, 13-14]

Переважну більшість вищих навчальних закладів середньовічної Європи становили академії, що були однією з форм гуманістичної організації інтелектуального життя і функціонували не як школи у традиційному значенні цього слова, а як товариства вчених, митців, вчителів та учнів. Такий характер мали Римська академія і Платонівська академія у Флоренції. Західноєвропейська концепція гебрайсько-грецько-латинської освіти за зразком Еразма Роттердамського, що використовував гуманістичний практицизм для перекладу і редагування біблійних текстів, трансформувалася в Україні у грецько-латинсько-слов'янську тримовність. Заснування Острозького колегіуму як слов'яно-греко-латинського закладу засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу. [21, 16-17]

Найяскравіша згадка про Острозьку академію викладена у передмові до Острозького букваря 1578 року. Розповідається про те, що засновник академії і друкарні Василь-Костянтин Острозький зібрав у місті свого діда знавців грецької, латинської і руської мов. Принцип тримовності згодом успадкували Львівська братська школа та Києво-Могилянська академія. [21, 22-24]

Loading...

 
 

Цікаве