WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаКультурологія, Етика, Естетика → Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Українські міста в контексті європейської культури - Курсова робота

Казкова країна старого мiста i вируюче життя сучасних масивiв завжди поруч - це додає Луцьку особливої чарiвностi. I щоб зрозумiти її, необхiдно зазирнути до скарбниць iсторiї древнього мiста.

Лучеськ, Лоучеськ, Луцьк - милозвучні слова, що повертають нас у часи сивої давнини - на острiв, де зародилося мальовниче i водночас могутнє мiсто. Мiсто, що протягом своєї багатовiкової iсторiї неодноразово було ареною доленосних iсторичних подiй. Розташований на перетинi торговельних шляхiв, що вели до країн Заходу та Прибалтики, Луцьк поступово перетворився на важливий економiчний центр; судноплавнi артерiї з'єднували мiсто з Києвом, портами України та iнших чорноморських держав. Однак розвиток стародавнього Луцька був би неможливий без вигiдного оборонного розташування - з пiвночi та заходу межi мiста визначалися вигином рiки Стир, на пiвднi протiкав Глушець, схiд оточили непрохiднi болота. Звiдси i назва мiста - Лучеськ - вiд слова "лук", тобто "колiн, вигин рiки". Iнша легенда пов'язує назву "Лучеськ" з iм'ям вождя схiднослов'янського племенi дулiбiв - Луки, який i започаткував стародавнє мiсто. [7, 11-13]

Iснують iншi легенди про назву нашого мiста. Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Iпатiївскому лiтописi (датованому 1085 роком), який вже тодi вказав на досить iстотний розвиток мiста. Близько 1000 року Володимир Великий приєднав Волинь до Київської Русi i збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на iстотну перепону на шляху загарбникiв. Ця фортеця витримала облогу вiйськ польського короля Болеслава Смiливого, Андрiя Боголюбського, галицького князя Володимира Володаревича, Ярослава Осьмомисла. Мiсто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у серединi ХIII столiття лучани були змушенi зруйнувати свої обороннi укрiплення. Вже у тi часи Луцьк вiдiгравав роль економiчного та адмiнiстративного центру Волинського князiвства, яке у складi Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливiших сторiнок українського державотворення. [9, 20-23]

1388-1480 - роки князювання литовського князя Вiтовта. Саме тодi, у 1429 роцi в Луцьку вiдбувається з'їзд наймогутнiших монархiв Європи, пiсля чого мiсто наноситься на європейськi карти. Мiсто пережило вiйну 1431 року. Саме тут українська полiтична верхiвка переховувалася вiд татарського вiйська у кiнцi XV столiття.

Подiї XVI-XVII столiтть згадуються у тогочасних хронiках. У 1595 роцi козаки С. Наливайка здобувають мiсто, а у 1648 роцi вiдбувається нове повстання проти гнiту та утискiв з боку польської шляхти. Не менш розмаїтим було i релiгiйне життя мiста. У 1569 роцi внаслiдок Люблiнської унiї волинськi землi переходять пiд владу Польщi. А у 1596 роцi Брестська унiя законодавчо затвердила католицизм на Волинi. Ополячення викликало рiшучий протест українського народу, який мужньо пiднявся на захист рiдної мови та вiри. Саме цей перiод залишив нам численнi релiгiйнi архiтектурнi пам'ятки. У 1706 роцi внаслiдок шведського загарбання мiсто зазнає значних спустошень. [7, 18-21]

III-й подiл Польщi врештi-решт возз'єднує захiдну Волинь з рештою споконвiчно українських земель i тим самим поповнює володiння Росiйської iмперiї, однак вже у 1921 роцi Ризький договiр передає Волинськi землi Польщi. Розташований на межi проживання українських, польських та бiлоруських народiв, Луцьк постiйно перебував у колi iнтересiв таких могутнiх держав як Росiйська, Австро-Угорська iмперiї, Литовське князiвство. Поєднання елементiв культури усiх цих народiв i зумовило самобутнiсть мiста як з культної, iсторичної, так i з архiтектурної точки зору. [9, 28-29]

Луцький Замок (Верхній), XIII-XIV ст. Розташований у старій частині міста на невисокому пагорбі. Він був однією з наймогутніших фортець Волині, основною ланкою системи міських зміцнень, у яку входив також Нижній замок (зберігся частково) і міські стіни. Оточений водами рік Стир і Малий Глушець, а з напольного боку - глибоким ровом, укріплений з півдня і заходу обхідним градом замок протягом декількох століть був неприступною твердинею. Замок, шо мав спочатку дерев'яні зміцнення, заснований на місці давньоруського XI-XIII стст. Наприкінці XIII - початку XIV стст. дерев'яний замок поступово заміняється кам'яним. В описі Луцька 1545 р. зазначено, що у Верхньому замку В'їздна, Стирова і Владича вежі кам'яні. Спочатку стіни і вежі замка були трьохярусними і завершувалися зубцями - мерлонами. Пізніше, у зв'язку з поширенням вогнепальної зброї, зміцнення були модернізовані. Перебудови не раз проводилися і пізніше. Спочатку замок був у стилі романо-готичної архітектури, але при перебудовах у середині XVI ст. він придбав риси ренесансу. У 30-х рр. XX ст. проведені часткові ремонтно-консерваційні роботи. У 1970-1977 рр. у замку здійснені великі реставраційні роботи (архітектори М.М.Говденко, Є.М.Годованюк), у результаті яких були відновлені покриття над вежами, оборонні пристрої уздовж стін. В одній з веж розташований музей дзвонів. [12, 3-4]

В'їздна вежа (Надвратна), кінець XIII ст. Можна припустити, що кам'яні вежі почали зводити, коли замок у цілому ще залишався дерев'яним. В'їздна вежа розташована в західному куті замка. Спочатку була трьохярусной, але пізніше стала п'ятиярусной. Лицьова поверхня стін выложена з цегли, середина забутована вапняком і кирпичем на вапняково-піщаному розчині. Загальна висота вежі 27 м. Через рів був перекинутий звідний міст, що входив у ніші, сліди яких простежуються на західному фасаді. Звідний міст у XVI ст. замінили постійним, а проїзд і прохід у вежі заклали, замінивши одним прорізом напівциркульної форми. Первісна проїзна арка була стрілчаста, сліди її збереглися з внутрішньої сторони. Вежа з'єднувалася зі стінами, цегельними крученими сходами. Другий і третій яруси західного фасаду декоровані нішами, що у середині XVI ст. мали лиштви з піщанику. З занепадом замка у XVI ст. вежа поступово руйнується. Після реставрації у 1969-1974 рр. вежі повернули вигляд, що склався до XVII ст. [14, 79]

Стирова вежа, XIII - XIV ст. Розташована в східній частині замка над р. Стир, від чого й одержала свою назву. При розкопках 1978 р. під нею були виявлені залишки більш древньої кам'яної, можливо середини XII ст. У XV ст. замурували зубці-мерлони, надбудували ще один ярус, пробили нові бійниці. У 1552 р. при перебудові замка над нею з'явився аттик і кам'яні витісані обрамлення вікон. Висота вежі 27 м. [14, 79-80]

Владича вежа, кінець XIII ст. Розташована в північно-західному краї замка. Загальна висота вежі 13,5 м. Стіни замка, кінець XIII - початок XV стст. оточують замок по всьому периметру. У XV ст. зубці на стінах замурували, висоту стін збільшили на 3-4 м, улаштували бійниці в два, а подекуди в три ряди, придатні для вогнепальної зброї. Загальна висота їх досягала 10-12 м. Із внутрішньої сторони уздовж стін тягнуться дерев'яні настили в кілька ярусів, з яких під час облог воїни стріляли по ворогу. [14, 80]

Житловий будинок шляхетський, 1789 р. Розташований у південної стіни замка між В'їздною і Стировою вежами на місці древнього князівського "готичного" палацу, що існував на початку XV ст. Він мав 50 м у довжину, 13 - у ширину і 18 м у висоту до верха даху, критою глазурованою черепицею. У 1781 р. він остаточно зруйнований під час великої міської пожежі, а в 1789 р. його зовсім розібрали, а на фундаменті і залишках стін звели кам'яний, одноповерховий, так називаний шляхетский будинок. У ньому розмістилися міський архів і суд. При цьому розібрана частина замкової стіни перед вікнами, що заслоняла світло. Після відновлення в 1960-1963 р. у будинку розміщається експозиція Луцького краєзнавчого музею. [15, 56-57]

Єпископський житловий будинок, початок XIX ст. Побудований на місці єпископського палацу неподалік від Владичої вежі. Належав казенному відомству. [15, 57]

Оборонна вежа князів Чарторийських. Відноситься до XV ст. Вежа та стіна залишками зміцнень Обхідного замка, побудованого в XIV-XV стст. Обхідний замок підсилював обороноздатність Верхнього замка з півдня і заходу. Зі східної, південної і західної сторін Обхідний замок обгороджувала кам'яна стіна з чотирма кам'яними вежами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою моста, перекинутого через рів, що наповняється водою. Рів знаходився між валами. Збережена до наших днів вежа князів складена з цегли на вапняному розчині. На початку XVI ст. вежа реконструйована, а первісний квадратний план її був змінений у XVII ст. Вежа мала перекриті лучковими перекриттями бійниці й амбразури, перетворені згодом у вікна. Стіна, що примикає до вежі, складена з цегли і каменю вапняку на вапняному розчині, спочатку була довершена зубцями - мерлонами і мала дерев'яну бойову галерею, від якої до наших днів збереглися лише гнізда балок. Внутрістінні ніші, що грають роль невеликих камер, у даний час закладені кирпичем. У 1971 - 1973 рр. були проведені роботи з консервації вежі і стіни. Фрагмент стіни, зв'язаною з вежею, прикрашений сітчастим ромбовидним готичним орнаментом з кольорових стусанів цегельної кладки. [15, 61-63]

Loading...

 
 

Цікаве